Постанова

від 15.08.2024 по справі 320/14803/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/14803/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Голяшкін О.В.,

судді - Мельничук В.П., Швед Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 року у справі №320/14803/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МФ АКАНТА» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "МФ АКАНТА" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просив суд визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Київській області №7814752/43017604, 7814754/43017604 від 08.12.2022 про відмову у реєстрації податкових накладних №186 від 02.11.2022, №187 від 10.11.2022, та зобов`язання зареєструвати вищевказані накладні датою їх подання.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваних рішень, які були винесені з порушенням принципу правової визначеності тому, не містять чіткого визначення правової підстави. Зазначає, що з метою виконання вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних та у зв`язку з зупиненням реєстрації податкових накладних позивачем було надано разом з поясненнями всі необхідні документи, які вимагав відповідач.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 адміністративний позов задоволено.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із відсутності в податкового органу достатніх правових підстав для відмови позивачу в реєстрації поданих ним податкових накладних в ЄРПН, оскільки позивачем були надані документи, які підтверджують операції, за якими складено відповідні накладні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДПС України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Скаржник зазначає, що позивачем не було надано всіх первинних документів, які б підтверджували реальність операцій, щодо яких складено спірні податкові накладні, та які є необхідними для прийняття відповідачем рішень про їх реєстрацію. Вказує також про неправомірність втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «МФ АКАНТА» є юридичною особою приватного права, зареєстроване 23.05.2019 уповноваженим органом державної реєстрації, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис: 1 353 102 0000 009651.

Товариство, як платник податків та інших обов`язкових зборів, взяте на облік 24.05.2019 за №102719148586, як платник єдиного внеску взяте на облік: 24.05.2019 за №10000001532068.

Товариство має статус платника податку на додану вартість з 01.07.2019, присвоєно ІПН 430176010279.

Товариство здійснює види економічної діяльності за КВЕД : 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям (основний); 31.09 Виробництво інших меблів; 46.65 Оптова торгівля офісними меблями; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.

01 жовтня 2019 року між ТОВ «МФ АКАНТА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНТ ТМ» (код ЄДРПОУ 31997138) укладено договір поставки №33.

Згідно п.1.1. вказаного договору: продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар (меблева продукція), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 11.1. договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє три роки. Якщо за 14 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не виявила бажання розірвати договір, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

В процесі здійснення господарських правовідносин між сторонами, згідно рахунку №229 від 02.11.2022, позивачем передано товар покупцю - ТОВ «АВАНТ ТМ» згідно видаткової накладної №231 від 02.11.2022 на загальну суму 910 000,00 грн.

Згідно рахунку №230 від 10.11.2022 позивачем надано товар покупцю -ТОВ «АВАНТ ТМ» згідно видаткової накладної №232 від 10.11.2022 на загальну суму 90 300,00 грн.

Належну та повну оплату по двох вищевказаних поставках на умовах існуючих договірних правовідносин, підтверджують платіжні доручення №461 від 02.11.2022 та виписка банківської установи з особового рахунку товариства за 02.11.2022 про зарахування грошової суми у розмірі 500 000,00 грн. та платіжне доручення №37 від 10.11.2022 і виписка банківської установи з особового рахунку товариства за 10.11.2022 про зарахування коштів в сумі 500 000, 00 грн.

Відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем, у встановлений чинним законодавством строк, сформовано та подано на реєстрацію в Сдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні, а саме: податкову накладну № 186 від 02.11.2022 на суму 910 000,00 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 151 666,67 грн; податкову накладну №187 від 10.11.2022 на загальну суму 90 300,00 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 15 050,00 грн.

Позивачем одержано квитанції № 9252887572 від 28.11.2022 по податковій накладній №186 від 28.11.2022, №9251621850 від 25.11.2022 по податковій накладній №187 від 10.11.2022.

В одержаних квитанціях зазначається про те, що за результатами обробки: «Документ прийняло. Реєстрація зупинена». Підставою зупинення є: «Відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 9403 відсутні у таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Будь-яких інших пояснень від контролюючого органу з цього приводу квитанції не містили. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач листом за вих. №17 від 05.12.2022 надав пояснення з приводу того, що позивачем здійснюється реалізація готової продукції - меблів, яку виробляє з давальницької сировини фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .

До пояснень додавались договір з ФОП ОСОБА_1 та прибуткова накладна №11 від 01.10.2022.

За результатами розгляду письмових пояснень позивача та доданих до нього документів, відповідачем - Головним управлінням ДПС у Київській області прийняті рішення: №7814752/43017604 від 08.12.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №186 від 02.11.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних; №7814754/43017604 від 08.12.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №187 від 10.11.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

Підставою для прийняття таких рішень відповідачем зазначено: у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів, а саме: договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки накладних (документи, які не надано, підкреслити); розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством (документи, які не надано підкреслити).

Додаткова інформація: надані платником податку копій документів, не є достатніми для прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної оскільки не містять первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберіганння й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури, акти приймання передавання товарів (робіт, послуг), розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навели обґрунтованих мотивів прийняття рішень про відмову в реєстрації податкової накладної.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На виконання вказаних вище норм законодавства, позивачем складена та надіслана до контролюючого органу податкова накладна від №14 від 15.11.2022 для реєстрації в ЄРПН.

Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (п. 201.16 ст. 201 ПК України).

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (далі - Порядок №1165).

Пунктами 4, 5, 6, 7, 10 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у п. 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

За змістом п. п. 11, 25 Порядку №1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкових накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України визначено Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року №520, зареєстрований в Мінюсті України 13.12.2019р. за №1245/34216 (далі Порядок №520).

Відповідно до п.2, 3, 4-7, 11 Порядку №520, прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Пунктом 13 Порядку №520 визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що законодавством регламентовано чіткий порядок реєстрації податкових накладних в ЄРПН та правові підстави для зупинення їх реєстрації і для відмови в їх здійсненні.

При цьому, у разі зупинення реєстрації податкових накладних платника у зв`язку зі встановленням його ризиковості за вищевказаними критеріями, податковий орган зобов`язаний не лише зазначити загальний пункт таких критеріїв, а й вказати яким саме умовам, на його думку, не відповідає платник та які документи йому слід надати контролюючому органу.

Невиконання контролюючим органом зазначеної вимоги призводить до обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких документів на власний розсуд.

Така вимога є цілком обґрунтованою, оскільки від розуміння конкретного критерію, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкових накладних, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішень про реєстрацію таких податкових накладних. При цьому, тільки визначивши критерій, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган може чітко визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу.

Разом з тим, слід враховувати, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №822/1817/18, від 04.12.2018 року у справі №821/1173/17, від 21.05.2019 року у справі №0940/1240/18, від 12.11.2019 року у справі №816/2183/18.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що реєстрацію поданих позивачем податкових накладних зупинено через встановлення ризиковості позивача з посиланням на п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій без визначення, які конкретно документи йому слід подати та/або пояснення для усунення виниклих сумнівів щодо реальності задекларованих ним операцій.

Водночас, колегія суддів відзначає, що позивачем було подано контролюючому органу відповідні письмові пояснення та первинні документи на підтвердження спірних операцій.

Разом з тим, слід зазначити, що контролюючим органом наведено перелік взаємовиключних первинних документів щодо різних господарських операцій та не підкреслено, які з них не надав позивач, як таке передбачено безпосередньо у формі прийнятого контролюючим органом рішення.

Крім того, податковим органом не сформовано конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних, не зазначено яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію поданих позивачем податкових накладних.

Втім, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних чіткого переліку документів, що контролюючим органом не виконано.

Колегія суддів констатує, що недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкових накладних призвело до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого у відповідача виникла можливість прояву нічим необмеженої дискреції.

Вказане, на думку суду апеляційної інстанції, призвело до прояву суб`єктом владних повноважень негативного розсуду, внаслідок чого платник податків не зміг належним чином виконати свої обов`язки, мета яких - реєстрація податкових накладних.

При цьому, позивачем було подано контролюючому органу документи, достатні для реєстрації його податкових накладних в ЄРПН.

Також слід звернути увагу, що ані до суду першої інстанції, ані під час апеляційного провадження відповідачами не було надано доказів щодо включення позивача до переліку ризикових платників у порядку, визначеному чинним законодавством. Зокрема, суду не надано відповідного рішення уповноваженого податкового органу. Матеріали справи також не містять таких доказів.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу й на те, що при реєстрації податкових накладних здійснюється лише первинний моніторинг, який не передбачає проведення податкової перевірки, що є зовсім іншою процедурою і проводиться в іншому порядку.

Тому, при вирішенні цієї справи судова колегія не встановлює реальність/нереальність господарських операцій, щодо яких позивачем подані на реєстрацію спірні податкові накладні, а лише перевіряє наявність/відсутність достатньої сукупності визначених законодавством підстав для їх реєстрації в ЄРПН.

Втім, у цьому випадку скаржником не доведено правомірності відмови позивачу в реєстрації відповідних податкових накладних.

Твердження скаржника про те, що позивачем не було надано всіх первинних документів за вичерпним переліком, які б підтверджували відповідні господарські операції, колегія суддів відхиляє, оскільки, як було встановлено вище, позивачем на вимогу контролюючого органу було надано достатній пакет документів для здійснення первинного моніторингу відповідних операцій і реєстрації поданих за ними податкових накладних.

Більш того, оскільки податковий орган не вказав позивачу, які конкретно документи слід надати, у колегії суддів відсутні підстави стверджувати про неподання ним необхідних документів.

Отже, оскаржуване в цій справі рішення про відмову в реєстрації поданих позивачем податкових накладних прийняті за умови формального та неповного дослідження комісією ГУ ДПС у м. Києві пояснень і документів, що подавалися позивачем і не відповідають вимогам щодо обґрунтованості, виваженості та об`єктивності рішення суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних у цій справі рішень комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації та необхідності їх скасування та відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання ДПС України зареєструвати подані ним податкові накладні в ЄРПН датою її подання.

Згідно положень ч. ч. 3 - 4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до п. п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. №341), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

Таким чином, нормами Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідних податкових накладних.

Як слідує з положень Рекомендації Комітету Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним.

Оскільки під час розгляду справи позивачем доведено надання ним документів, які є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, суд вважає, що у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання ДПС України здійснити реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, судова колегія також зазначає, що відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тож, застосування в цій справі способу захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання ДПС зареєструвати подані позивачем податкові накладні в ЄРПН не є втручанням в його дискреційні повноваження та відповідає завданням адміністративного судочинства, регламентованим ст. 2 КАС України.

Аналогічний підхід щодо обрання способу захисту порушеного права застосовано Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 у справі №825/849/17 та від 06.03.2018 у справі №826/4475/16.

Разом з тим, у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Крім того, у рішенні від 10.04.2008 у справі «Вассерман проти Росії» Європейський суд з прав людини також наголосив на тому, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Надаючи правову оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 та ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим та вірним по суті, висновки суду першої інстанції доводами скаржника не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328-329, 331 КАС України.

Головуючий суддя О.В. Голяшкін

Судді В.П. Мельничук

Е.Ю. Швед

Повний текст постанови складено 15.08.2024 року