Постанова

від 16.08.2024 по справі 380/842/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/842/24 пров. № А/857/9005/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРВАСТЕХ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанціїБрильовський Р.М.,

час ухвалення судового рішенняне зазначено,

місце ухвалення судового рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішення 29 березня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі №380/842/24 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРВАСТЕХ» (далі ТОВ «МАРВАСТЕХ», визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС) з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №9706006/39584045 від 12.10.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 24.11.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано Державну податкову службу України (далі ДПС) зареєструвати в Єдиному податкових накладних податкову накладну №3 від 24.11.2022, складену ТОВ «МАРВАСТЕХ», датою подання її на реєстрацію..

19.03.2024 на адресу суду першої інстанції надійшла заява ТОВ «МАРВАСТЕХ» про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі № 380/824/23, ухваленим у порядку письмового провадження, такі вимоги було задоволено частково. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС та ДПС на користь ТОВ «МАРВАСТЕХ» по 1000 грн понесених позивачем витрати на професійну правничу допомогу.

У апеляційній скарзі ГУ ДПС просила скасувати вказане рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що нормативно-правове регулювання спірних відносин не змінювалося, позивач оскаржував лише два рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, справа відноситься до категорії незначної складності. Тому апелян вважає неспівмірними обсяг виконаної роботи та витрачений час адвоката із розміром відшкодування.

Окрім того, на думку скаржника, необхідно враховувати відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що значно спрощувало роботу адвоката при підготовці до справи.

Враховуючи наведене наполягає на тому, що позивач належним чином не обґрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг та співмірності обсягу цих послуг і витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС ТОВ «МАРВАСТЕХ» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому апеляційний суд на підставі приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» звернув увагу на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлену у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 821/440/17, відповідно до якої на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції ТОВ «МАРВАСТЕХ» подало:

договір про надання правових послуг № 24-01 від 01.01.2024 ТОВ «МАРВАСТЕХ» (Замовник) з ТОВ «Адвокатська компанія «КАЙРОС» (Виконавець), за умовам пункту 2.1 якого Виконавець зобов`язувався в інтересах Замовника надати консультації, інформаційні довідки з питань, що виникають у ході виконання предмету договору; аналіз нормативно-правових актів та судової практики, пов`язаних з предметом договору; підготовку та подання по суті судових справ; представництво інтересі Замовника в судах адміністративної юрисдикції;

акт приймання-виконання наданих правових послуг № 24-01-1 від 15.03.2024 на суму 10000,00 грн про надання Замовнику правової допомоги у справі № 380/842/23 у обсязі, встановленому пунктом 2.1 договору про надання правових послуг № 24-01 від 01.01.2024.

Оцінюючи подані позивачем документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також складність справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що така справа є справою незначної складності і сума, зазначена у договорі та акті наданих послуг, є неспівмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на нажання відповідних послуг.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що зазначені докази про надання правничої допомоги позивачу у адміністративній справі №380/842/23 у сукупності із фактичними обставинами, встановленими у ході апеляційного розгляду, дають належні підстави для висновку про правомірність часткового задоволення судом першої інстанції заяви позивача про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів по 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки такий розмір витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи вказане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив за наслідками вирішення клопотання представника позивача судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 243, 252, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі №380/842/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк