Ухвала

від 19.08.2024 по справі 442/6559/24

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 442/6559/24

Провадження № 2/442/1606/2024

УХВАЛА

п р о з а л и ш е н н я п о з о в н о ї з а я в и б е з р у х у

"19" серпня 2024 р. м. Дрогобич

Головуючий - суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Хомик А.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи органу опіки та піклування сектор-служба у справах дітей Східницької територіальної громади про розірвання шлюбу, встановлення факту утримання та визначення місця проживання дитини,-

в с т а н о в и в :

12.08.2024 до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшла вказана позовна заява.

Так, згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За нормою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, після отримання позовної заяви перевіряє її на дотримання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.

Перевіривши матеріали позовної заяви встановлено обставини, які вказують на те, що заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

У своїй позовній заяві позивач просить суд розірвати шлюб між ним та відповідачкою, встановити факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити її місце проживання разом з батьком позивачем у справі.

Однак, в порушення ч. 1 ст. 188 ЦПК України, у позові не викладено обставин і не зазначено доказів, яким чином пов`язані між собою підставами виникнення або поданими доказами основна та похідна позовні вимоги, оскільки вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини не взаємопов`язані між собою, регулюються різними нормами права і вирішення позовної вимоги про розірвання шлюбу не залежить від вирішення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини відповідно до вимог ст. 161 СК України.

Спільний розгляд, різних не взаємопов`язаних між собою позовних вимог, може ускладнити вирішення справи. При цьому, в справах про розірвання шлюбу, передбачена можливість надання сторонам строку для примирення та зупинення в зв`язку з цим провадження у справі, що в свою чергу не передбачено при розгляді справ про визначення місця проживання дитини, і як наслідок, може призвести до безпідставного затягування розгляду позовної вимоги про визначення місця проживання дитини, тому зазначені вище вимоги повинні розглядатися окремо.

Таким чином, у позовній заяві не викладено обставин і не зазначено доказів того, у чому конкретно полягає однорідність позовних вимог про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, які не взаємопов`язані між собою, регулюються різними нормами права і правильність вирішення позовних вимог про розірвання шлюбу, не залежить від правильності позовних вимог про визначення місця проживання дитини.

Крім того, як вже зазначено вище, строки розгляду позовних вимог про розірвання шлюбу і позовних вимог про визначення місця проживання дитини, є різними.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

В порушення зазначених вимог, в позовній заяві не зазначені обставини наявності спору між сторонами щодо місця проживання дитини та докази, що їх підтверджують.

Згідно з положеннями ч. ч. 4, 5 статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Процес визначення місця проживання дитини умовно поділяється на етапи, зокрема, етап звернення заявника з відповідною заявою до органу опіки та піклування про надання висновку про визначення місця проживання дитини. Така заява подається до відповідної Служби у справах дітей органу місцевого самоврядування відповідного району в місті або місцевої державної адміністрації в районі відповідної області за місцем реєстрації матері або батька, стосовно яких вирішується питання про позбавлення батьківських прав згідно з вимогами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, якою затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини.

Питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків повинно обов`язково розглядатися в досудовому порядку органом опіки та піклування з оформленням та видачею про це письмового висновку.

Ненадання висновку одночасно з позовом позбавляє суд можливості провести розгляд справи у встановленому законом порядку та строки. Суд наголошує, що зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати виважена та ґрунтовна підготовка документів, збір необхідної доказової бази.

У позові позивачем не зазначено чи він звертався до органу опіки та чи розглядалось питання щодо визначення місця проживання дитини органом опіки та піклування з видачею про це відповідного висновку.

Отже, висновок органу опіки та піклування є ключовим доказом по даній категорії справ, якою б не була підстава визначення місця проживання дитини. Даний висновок робиться на підставі засідань комісії органу опіки та піклування з приводу визначення місця проживання дитини. Для підготовки даного висновку комісія спілкується з відповідачем та вивчає наявність підстав для визначення місця проживання дитини.

Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

В порушення зазначеного, в позовній заяві не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у третьої особи.

Оскільки, без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

Поряд з цим, ч. 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, з наведених норм вбачається, що позивач, звертаючись до суду з відповідною позовною заявою, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, зобов`язана оформити таку у відповідності до вимог цивільного-процесуального кодексу, що сприятиме її своєчасному розгляду і вирішенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

При цьому враховую правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2019 (провадження № 11-490сап19), згідно з яким відкриття провадження у справі за заявою, яка не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, є свідченням надання заявнику привілеїв, не передбачених законом.

Керуючись ст. ст. 175-177, 185 ЦПК України, суддя,

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи органу опіки та піклування сектор-служба у справах дітей Східницької територіальної громади про розірвання шлюбу, встановлення факту утримання та визначення місця проживання дитини, - залишити без руху.

Повідомити ОСОБА_1 про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Роз`яснити позивачу, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Дата складення ухвали 19.08.2024.

Суддя Хомик А.П.