Рішення

від 14.08.2024 по справі 359/2112/24

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/359/1637/2024

Справа №359/2112/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.

при секретарі судового засідання Кулик Т.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, яким просили скасувати арешт який в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна має реєстраційний номер 73530, зареєстрований 21.07.2004 Бориспільською районною державною нотаріальною конторою на підставі постанови Бориспільської державної виконавчої служби б/н від 17.03.2003 року (а.с.2-3).

Свої вимоги, представник позивача обґрунтовує тим, що позивач звернулась до нотаріуса з метою відчуження належної їй квартири АДРЕСА_1 . Проте нотаріус повідомив позивачу по неможливість відчуження належної їй квартири, оскільки згідно інформації, що міститься Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який є архівною складовою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРП), міститься запис про обтяження майна. Крім того, реєстр заборон містить інформацію, яка не роздрукована на паперовому носії, однак доступна до перегляду користувачам ДРРП - державним реєстраторам. Вказана інформація ідентифікує власника майна, зокрема, містить відомості про дату народження особи, майно якої обтяжено, 30.04.1965р., та адресу її проживання - АДРЕСА_2 . Як видно із зазначеного, адреса місця проживання та дата народження співпадають з адресою проживання (станом на дату реєстрації обтяження) та датою народження позивача. Станом на дату подання даного позову позивач має прізвище « ОСОБА_2 ». Вказане прізвище вона отримала після укладення шлюбу з ОСОБА_5 . До шлюбу з ОСОБА_5 , позивач мала прізвище « ОСОБА_2 ». Однак, в реєстр заборон прізвище особи, на майно якої накладено арешт №73530, записано з помилкою, а саме - « ОСОБА_7 ». Разом з тим, інші відомості реєстру заборон вказують, що особою, майно якої обтяжено арештом №73530 є саме позивач. На дату подання даного позову у позивача відсутні майнові зобов`язання перед відповідачем. Також, станом на дату подання позову позивач не має заборгованості зі сплати штрафів та інших обов`язкових платежів, а також не має невиконаних цивільно-правових зобов`язань, що підтверджується даними з Єдиного реєстру боржників. Разом з тим, наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про арешт майна позивача є перешкодою у вільному розпорядженні позивачем своїм майном.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.17-18).

04 червня 2024 року ухвалою судді занесеною до протоколу судового засідання, замінено відповідача Бориспільське районне підприємство теплових мереж «Райтепломережа» на належного - Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2024 року, витребувано у Другої бориспільської державної нотаріальної контори копію постанови державного виконавця Бориспільської державної виконавчої служби про арешт нерухомого майна б/н від 17.03.2003 (архівний номер: 5290381KIEV45, Архівна дата : 18.03.2003, Дата виникнення 18.03.2003, №реєстра: 173612-2349, внутр. №2C012D3324F42C30252F.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд зняти арешт із зазначеного у позовній заяві майна.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 18 грудня 2009 року належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.4).

10 липня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , виконавчим комітетом Любарецької сільської ради Бориспільського району Київської області був зареєстрований шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінилось на ОСОБА_2 (а.с.9).

09 листопада 2023 року було отримано Витяг з Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме мано, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, індексний номер документу 353754081, з кого вбачається, що на все майно ОСОБА_9 накладено арешт постановою б/н, 17.03.2003 року Бориспільською державною виконавчою службою. Архівний номер 5290381KIEV45, архівна дата 18.03.2003, дата виникнення 18.03.2003, № реєстра 173612-2349 (а.с.6)

З постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №319705 від 17 березня 2003 року слідує, що арешт був накладений державним виконавцем державної виконавчої служби Бориспільського району, у зв`язку з наявним у ОСОБА_2 боргу перед БРПТМ «Райтепломережа» у загальному розмірі 851,12 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1. ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ч. 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Судом встановлено, що з відповіді на заяву адвоката Іващенка Р.В., 19 грудня 2023 року Бориспільським відділом державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом за № 135549 повідомлено, що згідно інформації з АСВП, у відділі не перебували виконавчі провадження стосовно боржника ОСОБА_2 (а.с. 10).

На підставі наведеного суд приходить висновку, що на даний час виконавче провадження закінчено. Наявний арешт порушує права позивача, так як вона не має можливості реалізувати свої права, як власник.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно п. 6 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» зняття арешту з майна органом державної виконавчої служби можливе в разі отримання державним виконавцем рішення суду про скасування заходів забезпечення позову, раніше застосованих судом у відношенні даного майна.

Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішення, встановлених цим Законом, не упереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання.

Згідно вказаного Закону України державний виконавець зобов`язаний використовувати наданні йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, він знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Тобто, законодавець пов`язує можливість звернення особи з даним позовом у разі порушення права власності на майно, на яке накладено арешт.

За правилами ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

У матеріалах справи відсутні докази того, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна, яке належало на праві власності ОСОБА_2 .

На час розгляду справи виконавчих проваджень по відношенню ОСОБА_2 у відділі ДВС не перебувають, що вказує на незаконність перебування майна під арештом, однак унеможливлює звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку. Доказів протилежного суду сторонами не надано.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно позивача, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його прав шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 353-354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати арешт, який в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна має реєстраційний номер 73530, зареєстрований 21.07.2004 Бориспільською районною державною нотаріальною конторою на підставі постанови Бориспільської державної виконавчої служби б/н від 17.03.2003 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 серпня 2024 року.

Суддя Чирка С.С.