Ухвала

від 13.06.2024 по справі 369/9828/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9828/24

Провадження № 2/369/6054/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про забезпечення позову)

13.06.2024 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Годні Антона Алнуровича про забезпечення позову у цивільній справі №369/9828/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал 3", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альта Капітал", третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Андрущенко Людмила Миколаївна про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Годня Антон Алнурович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал 3", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альта Капітал", третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Андрущенко Людмила Миколаївна про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки.

З метою забезпечення позову разом з позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позовних вимог.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на суть позовних вимог ОСОБА_1 , які полягають у тому, що вона просить витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Петрівський квартал 3» на свою користь нежитлове приміщення № 24, загальною площею 24.3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також, ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір іпотеки від 11 листопада 2021 року, серії та номер 2991, що укладений між ТОВ «Петрівський квартал 3» та ТОВ «ФК «Альта Капітал», в частині передання в іпотеку Нежитлового приміщення, а також скасувати державну реєстрацію речових прав (державну реєстрацію іпотеки) та скасувати державну реєстрацію обтяження нерухомого майна.

Представник позивача вказує, що підставами позову є те, що:

1) між Позивачем та Відповідачем-1 був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 20/ПК7_ЛУ4 від 09 липня 2021 року, згідно якого Позивач зобов`язалася сплатити Відповідачу-1 ціну майнових прав за квартиру та отримати її у власність, а Відповідач-1 зобов`язувався передати Позивачу квартиру після сплати Позивачем ціни майнових прав та побудови (введення в експлуатацію) об`єкта будівництва;

2) Позивач 09 липня 2021 року повністю сплатила Відповідачу-1 ціну майнових прав квартиру, відповідно, набула право власності на неї з моменту закінчення будівництва об`єкта будівництва та введення в його в експлуатацію, що мало місце 31 серпня 2021 року;

3) Відповідач-1, після введення об`єкта будівництва в експлуатацію, замість передачі документів Позивачу, необхідних для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за Позивачем, зареєстрував право власності на такий об`єкт на себе та передав його в іпотеку Відповідачу-2 без згоди Позивача. При цьому, згідно умов укладеного Договору, чинного законодавства та судової практики Верховного Суду, Відповідач-1 був зобов`язаний, після введення об`єкта будівництва в експлуатацію, повідомити про це Позивача та надати йому пакет документів задля проведення державної реєстрації права власності за Позивачем.

4) Після введення об`єкту будівництва в експлуатацію, квартира Позивача, про яку йде мова в укладеному між Позивачем та Відповідачем-1 Договорі, стала Нежитловим приміщенням № 24 з фактичною адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто, згідно змісту позовної заяви, Позивачем ставиться питання про незаконне володіння Відповідачем-1 нерухомим майном, що належить Позивачу.

За вказаних вище обставин, як зазначає представник позивача, забезпечення позову необхідне з метою подальшого належного виконання можливого рішення суду, зокрема унеможливлення відчуження Відповідачем-1 та Відповідачем-2 Нежитлового приміщення, яке підлягає витребуванню на користь Позивача.

Так, на думку представника позивача, у разі невжиття заходів забезпечення позову, існує велика імовірність того, що Відповідач-1 відчужить Нежитлове приміщення, яке підлягає витребуванню на користь Позивача, що зробить неможливим виконання подальшого рішення суду.

Також, представник позивача посилається на те, що після укладення договору іпотеки щодо спірного приміщення, в державному реєстрі речових прав було зареєстровано заборону відчуження, на підставі укладеного договору іпотеки, однак в силу приписів статті 9 Закону України «Про іпотеку», у відповідачів наразі існує реальна можливість відчужити спірне приміщення, як-то шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (статті 35-38 Закону України «Про іпотеку») на виконання основного зобов`язання або передачі приміщення в наступну іпотеку, або іншим чином відчужити даний об`єкт третій особі за погодженням із іпотекодержателем.

Крім того, як вважає представник позивача, не менш важливого значення має і те, що в разі відчуження Нежитлового приміщення третім особам або звернення на нього стягнення, це не тільки ускладнить повернення його у власність та у фактичне володіння Позивача, але може призвести і до порушення прав третіх осіб та до нових судових спорів.

Таким чином, зважаючи на викладене, представник позивача просить суд накласти арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2483632332080.

Відповідно до частини 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з відсутністю сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву, всебічно та повно дослідивши доводи позивача, матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З огляду на ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 році у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зазначена правова позиція була багаторазово підтверджена Верховним Судом у справах, де суди дійшли висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову (постанови від 15.07.2021 року, провадження № 61-8468ав21 та від 30.06.2021 року у справі № 523/11320/19).

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 03.07.2019 року у справі № 331/1255/17 та від 30.06.2021 року у справі № 204/8994/19 вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 року у справі № 724/561/20 та від 07.07.2021 року у справі № 308/7086/20.

В останній постанові Верховний Суд також наголосив на тому, що при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №381789231, сформованої 06 червня 2024 року, група нежитлових приміщень, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 24,3 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві власності ТОВ «Петрівський квартал 3».

Крім того, як вбачається із вказаної інформаційної довідки, 11 листопада 2021 року приватним нотаріусом Андрущенко Л.М. було проведено державну реєстрацію іпотеки на підставі іпотечного договору, серія та номер: 2991, виданий 11 листопада 2021 року. Іпотекодержатель: ТОВ "Фінансова компанія "Альта Капітал". Іпотекодавець: ТОВ «Петрівський квартал 3».

Водночас, 11 листопада 2021 року приватним нотаріусом Андрущенко Л.М. було проведено державну реєстрації обтяжень на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61539020, від 12 листопада 2021 року. Вид обтяження: заборона на нерухоме майно. Обтяжувач: ТОВ "Фінансова компанія "Альта Капітал". Особа, майно/права якої обтяжуються: ТОВ «Петрівський квартал 3».

Враховуючи викладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, предмет цього позову, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд дійшов до висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі у спосіб, про який просить позивач, так як застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, та вважає за можливе заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.

При цьому таке забезпечення позову буде співмірним із заявленими позовними вимогами.

З поданої заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів вбачається, що у разі прийняття рішення на користь позивача можуть виникнути труднощі у подальшому при виконанні такого рішення.

При цьому, накладення арешту до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву - задовольнити.

Накласти арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2483632332080.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Інформація пропозивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Інформація провідповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівський Квартал 3 ", ЄДРПОУ: 42005404, адреса місцезнаходження: 08130, Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 2-В.

Інформація провідповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альта Капітал", ЄДРПОУ: 40270590, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, площа Спортивна, 3В.

Інформація протретю особу: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Андрущенко Людмила Миколаївна, адреса місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 12-Б.

Суддя: І.О. Фінагеєва