Ухвала

від 19.08.2024 по справі 639/4564/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 639/4564/23

Провадження № 1-кс/639/1052/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2024 року м. Харків

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023221210000620 від 11.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 12023221210000620 від 11.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 30.01.2024 року, а саме на майно, вилучене під час проведення обшуку 24.01.2024 року.

В обґрунтування клопотання ОСОБА_3 зазначила, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.01.2024 року задоволено клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_4 та накладено у кримінальному провадженні № 12023221210000620 від 11.07.2023 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно, яке вилучено в ході проведення обшуку 24.01.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон RedMi 9CNFC 64 Гб темно синього кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , SIM №1: НОМЕР_3 , SIM №2: НОМЕР_4 - вилучено і поміщено до експертного пакету № PSP 1263596; банківська карта «ПриватБанк» № НОМЕР_5 для виплат - вилучено до експертного пакету PSP 1263597; фрагмент паперу зеленого кольору із записом - вилучено до паперового експертного конверту; посвідчення «Територіальний центр надання соціальних послуг» на ім?я ОСОБА_3 від 25.03.2019 р., власником яких є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Проте, в ході досудового розслідування кримінального провадження не встановлено підстав вважати, що вказане майно має відношення до справи в якості речових доказів.

У зв`язку з чим ОСОБА_3 просить суд скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від. 30.01.2024 року.

Заявник ОСОБА_3 просила розглядати клопотання без її участі, просила суд його задовольнити.

Прокурор надав заяву про розгляд клопотання без його участі, проти задоволення клопотання не заперечував.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Судовим розглядом встановлено, що СВ ВП № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023221210000620 від 11.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.01.2024 року задоволено клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_4 та накладено у кримінальному провадженні № 12023221210000620 від 11.07.2023 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно, яке вилучено в ході проведення обшуку 24.01.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон RedMi 9CNFC 64 Гб темно синього кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , SIM №1: НОМЕР_3 , SIM №2: НОМЕР_4 - вилучено і поміщено до експертного пакету № PSP 1263596; банківська карта «ПриватБанк» № НОМЕР_5 для виплат - вилучено до експертного пакету PSP 1263597; фрагмент паперу зеленого кольору із записом - вилучено до паперового експертного конверту; посвідчення «Територіальний центр надання соціальних послуг» на ім?я ОСОБА_3 від 25.03.2019 р., власником яких є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог КПК України арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Частина 2 статті 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Положеннями частини першої статті 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, відомості про яке внесене до ЄРДР, у межах якого саме накладений арешт на указане майно, відносяться до злочинів проти власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (відповідно до рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льоннрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Статтею 41 Конституції України, а також статтею 16 КПК України передбачені права, які регулюють право власності та захист права власності державою, у статті 1 протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року, зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 317 ЦК України зміст права власності включає в себе права володіння, користування та розпорядження власником своїм майном. Під володінням розуміється юридична можливість особи впливу на річ, фактичне панування особи над річчю. Користування полягає у наявності у особи можливості видобувати споживчі властивості речі. Право розпорядження полягає у юридичній можливості власника визначати фактичну і юридичну долю речі.

Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, обов`язковою ж умовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які б не допустили до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Отже, з аналізу наведених норм слід дійти висновку, що вилучене майно на даний час належить на праві користування ОСОБА_3 і застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, яка добросовісно володіє майном, і таке втручання у даному кримінальному провадженні не обґрунтоване потребою досудового розслідування та не виправдовує такий ступінь втручання.

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданій стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що на теперішній час відсутні підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вищезазначеного майна.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.

На час розгляду клопотання прокурором не надано відомостей слідчому судді, що вказане майно є предметом злочину, слідчий суддя не вбачає потреби у подальшому застосуванні до майна, належного ОСОБА_3 , такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у зв`язку з чим слідчий суддя вважає необхідним клопотання ОСОБА_3 задовольнити та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 30.01.2024 року відносно речей та документів, та зобов`язує повернути вказане майно законному володільцю - ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 174, 369, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_3 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.01.2024 р. у кримінальному провадженні за № 12023221210000620 від 11.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, на майно, яке вилучено в ході проведення обшуку 24.01.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон RedMi 9CNFC 64 Гб темно-синього кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , SIM №1: НОМЕР_3 , SIM №2: НОМЕР_4 - який поміщено до експертного пакету № PSP 1263596; банківську карту «ПриватБанк» № НОМЕР_5 для виплат, який вилучено до експертного пакету PSP 1263597; фрагмент паперу зеленого кольору із записом, який вилучено до паперового експертного конверту; посвідчення «Територіальний центр надання соціальних послуг» на ім?я ОСОБА_3 від 25.03.2019 р., власником яких є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , та зобов`язати слідчого у кримінальному провадженні невідкладно повернути зазначене майно власнику ОСОБА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та не підлягає оскарженню.

Слідчий суддя ОСОБА_1