Ухвала

від 16.08.2024 по справі 711/2785/23

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/2785/23

Провадження № 2-п/711/38/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.,

при секретарі Копаєвій Є.В.

за участі:

позивачки ОСОБА_1 ,

її представника адвоката Шаповал О.В.

відповідачки ОСОБА_2

її представника адвоката Гричаненка О.М.

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву ОСОБА_2 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасування заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.09.2023 року,

в с т а н о в и в:

20.09.2023р. судом ухвалено заочне рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири, та стягнення моральної шкоди, треті особи: ПАТ «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», ТОВ «Управлінська компанія «НОВА ЯКІСТЬ». Відповідно до такого рішення суд задовольнив позов частково та ухвалив: стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду в загальній в сумі 100676,42 грн. та судовий збір в розмірі 2441,49 грн.

13.10.2023р. судом ухвалено додаткове заочне рішення у справі, яким суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на правничу допомогу в сумі 9096 грн.

27.05.2024р. від представника відповідача адвокат Гричаненко О.М., який діє на підставі ордеру серії СА №1073451 від 02.05.2024р., на адресу суду надійшла заява про перегляд заочного рішення суду від 20.09.2023р., в якій представник відповідача просить поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду та скасувати заочне рішення суду від 20.09.2023р. В обґрунтування таких вимог в заяві зазначено, що відповідачка ОСОБА_2 не з`явилася в судові засідання з розгляду справи з поважних причин, оскільки фактично не отримувала ніяких процесуальних документів від суду та судової повістки, а тому не знала про час і місце судового засідання. Також вказується, що відповідачка в період часу з листопада 2023 року по березень 2024 року перебувала за кордоном та не мала можливості отримувати ніякі судові повістки. В якості підстави для скасування заочного рішення суду в заяві вказується на необхідність повторного дослідження судом обставин справи для об`єктивного з`ясування розміру спричиненої шкоди та ухвалення законного рішення, оскільки передчасним є висновок суду про наявність лише вини ОСОБА_2 в спричиненні затоплення і нанесення шкоди майну позивачки, що потребує допиту осіб, які проводили ремонтні роботи і дослідження причин, які не дозволили вчасного зупинення протікання води та зменшення спричиненої шкоди. Додатково сторона відповідача заперечує обґрунтованість розміру визначеної судом матеріальної шкоди, оскільки відповідачка не погоджується з обґрунтованістю експертного висновку, яким підтверджується розмір відповідних збитків.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду сторона відповідача посилається на те, що копію заочного рішення суду відповідачка отримала 15.04.2024р., а заява про перегляд заочного рішення суду була надіслана засобами поштового зв`язку 02.05.2024р.

29.07.2024р. від позивачки на адресу суду надійшов відзив на заяві про перегляд заочного рішення, в якому позивачка просить відмовити відповідачці у перегляді заочного рішення суду та стягнути з відповідачки на користь позивачки витрати на правничу допомогу в розмірі 45592 грн. В обґрунтування своєї позиції позивачка посилається на необґрунтованість та безпідставність тверджень відповідачки про обставини спірних правовідносин, а також відсутність доказів, які потребують дослідження судом. Також позивачка вказує на відсутність підстав для поновлення строку на подачу відповідачкою заяви про перегляд заочного рішення суду.

В судовому засіданні відповідачка та її представник підтримали заяву про перегляд заочного рішення суду та наполягали на її задоволенні, поновленні строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення суду, скасуванні заочного рішення суду та призначенні справи до розгляду.

Позивачка та її представник - адвокат Шаповал О.В., яка діє на підставі договору про надання правової та правничої допомоги №Б/Н/23 від 13.02.2023р., в судовому засіданні заперечили проти вимог відповідачки про перегляд заочного рішення суду, посилаючись на відсутність правових підстав для скасування заочного рішення суду та пропуск відповідачкою строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду без поважних причин.

Представник ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» - адвокат Тарасенко А.Ю., який діє на підставі довіреності від 15.12.2023р., - просив залишити заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши зміст заяви про перегляд заочного рішення суду та надані відповідачем докази, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Аналіз змісту передбаченої законом процедури розгляду заяви відповідача про перегляд заочного рішення суду свідчить, що суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.

За обставинами даної судової справи судом встановлено, що заочне рішення суду було ухвалено судом 20.09.2023р., а додаткове рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу 13.10.2023р.

Заява відповідачки про перегляд заочного рішення суду надійшла до суду 27.05.2024р., а отже очевидною є та обставина, що строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення суду є пропущеним.

Натомість стороною відповідача заявлене клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, яке обґрунтоване тим, що відповідний строк був пропущений з поважних причин.

Надаючи оцінку доводам сторони відповідача щодо наявності підстав для поновлення відповідного процесуального строку суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 127 ЦПК України установлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2024р. у справі №756/11081/20 акцентувала увагу, що «запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.»

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03.04.2008р. у справі «Пономарьов проти України», п. 41)».

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження як підстави для його поновлення суд враховує критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин; при цьому заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», пункт 109 ).

Усталеним у практиці ЄСПЛ є підхід щодо врахування таких обставин при оцінці поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийняті рішень про його поновлення: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі.

З огляду на сформовані критерії суд зазначає, що за обставинами цієї справи при вирішенні питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення підлягає оцінці, зокрема, процесуальна поведінка відповідачки під час розгляду справи в суді, а також її дії після отримання інформації про постановлене рішення.

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідачка з 28.09.2011р. має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання у житлі, яке належить їй на праві приватної власності і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Саме за такою адресою судом здійснювалось надсилання всіх процесуальних документів під час судового провадження. Натомість судові повістки про виклик разом з копіями відповідних документів повертались до суду без вручення з підстав відсутності відповідачки за такою адресою /т. 1 а.с. 87, 193, 245/.

22.02.2024р. позивачкою було отримано два виконавчі листи на виконання заочного рішення суду від 20.09.2023р. та додаткового заочного рішення суду від 13.10.2023р. /т. 1 а.с. 257/.

Відповідні виконавчі листи були пред`явлені до примусового виконання у зв`язку з чим було розпочато виконавче провадження, в рамках якого виконавцем задля забезпечення виконання судових рішень було накладено арешт на банківські рахунки відповідачки. Довідавшись, що підставою таких заходів забезпечення виконавчого провадження є судові рішення у справі №711/2785/23, відповідачка звернулась до суду для отримання копій відповідних судових рішень. Зазначені обставини визнаються сторонами, а тому на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України суд вважає їх доведеними.

Згідно відомостей про перетин кордону, наявних у паспорті відповідачки для виїзду за кордон, в період часу з 14.11.2023р. по 19.03.2024р. відповідачка перебувала за межами території державного кордону України /т. 2 а.с. 81/.

10.04.2024р. відповідачка звернулась до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами судової справи №711/2785/23 /т. 1 а.с. 259/. Згідно розписки відповідачки та такій заяві, то 12.04.2024р. вона ознайомилась з матеріалами справи та отримала копії документів, які надсилались їй разом з судовою повісткою про виклик до суду в судове засідання на 29.06.2023р., але були повернуті без вручення (копія ухвали про відкриття провадження у справі; копія позовної заяви з додатками; пам`ятка про права та обов`язки учасників судового процесу).

15.04.2024р. відповідачка звернулась до суду з заявою про видачу їй копії аудиозапису судового засідання /т. 1 а.с. 261/.

Згідно розписки відповідачки копію заочного рішення суду від 20.09.2023р. та додаткового заочного рішення суду від 13.10.2023р. вона отримала у суді 15.04.2024р. /т. 1 а.с. 263/.

Заява про перегляд заочного рішення суду надійшла до суду 27.05.2024р.

Порядок обчислення процесуальних строків передбачений статтею 124 ЦПК України. Відповідно до ч. 6 ст. 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

За обставинами справи відповідачка ознайомлювалась з матеріалами справи в суді 12.04.2024, а отже мала об`єктивну можливість зробити копію заочного рішення суду від 20.09.2024р. В той же час копію відповідного заочного рішення суду відповідачка отримала в суді 15.04.2024р. Таким чином, враховуючи приписи ч. 3 ст. 284 ЦПК України, відповідачка має право на поновлення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, за умови, що відповідна заява подана до суду до 06.05.2024р. включно.

В той же час як вже було зазначено, заява про перегляд заочного рішення надійшла до суду 27.05.2024р. Відповідна заява була доставлена службою кур`єрської доставки «GrandEX» на підставі накладної №20025526 /т. 2 а.с. 4/. На конверті відсутнє будь-яке позначення служби кур`єрської доставки про дату отримання відправлення від відправника, а наявна на конверті накладна №20025526 містить інформацію, що лист відправлений 02.05.2024р. В той же час на такій накладній відсутні будь-які реквізити особи, яка її сформувала, а відтак такий документ не відповідає вимогам належності та допустимості доказів в цивільному судочинстві. Разом з тим, згідно сервісу відстеження відправлень служби кур`єрської доставки «GrandEX» (www.grandex.com.ua) відправлення за накладною №20025526 було зареєстроване службою доставки для відправлення 21.05.2024р. о 17 год. 31 хв. 21сек. в м. Києві.

За таких обставин суд доходить висновку, що фактично заява про перегляд заочного рішення була здана на пошту (служба кур`єрської доставки) 21.05.2024р., а доставлена до суду 27.05.2024р. Отже очевидною є та обставина, що відповідна заява була подана відповідачкою з пропуском строку, передбаченого ч. 3 ст. 284 ЦПК України.

Окрім того, суд бере до уваги, що заява про перегляд заочного рішення подана без додаткових доказів якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача, але містить доводи, що заявник не подає всіх доказів, які має, з урахуванням короткого строку для подання заяви, оскільки такі докази потребують підготовки і подальшого їх оформлення з поданням до суду. Натомість стороною відповідача так і не було додано до її заяви про перегляд заочного рішення суду відповідних доказів, що свідчить про те, що відповідна обставина не виправдовує пропуск строку для подання заяви про перегляд заочного рішення суду.

Окремо суд звертає увагу на необґрунтованість доводів відповідачки про відсутність в неї можливості своєчасного отримання судових викликів та копії заочного рішення суду через відсутність її на території України. В цьому контексті слід звернути увагу, що за межі території України відповідачки виїхала 14.11.2023р. В той же час в період здійснення судового провадження у справі (з моменту відкриття провадження 01.06.2023р. і до ухвалення додаткового рішення суду 13.10.2023р.) суд вживав належних заходів для повідомлення відповідачки про процесуальні дії за її зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, але вся кореспонденція поверталась до суду без вручення. Будь-яких доказів того, що відповідачка з об`єктивних причин була позбавлена можливості отримувати відповідну кореспонденцію суду за адресою її зареєстрованого місця проживання суду не надано.

До того ж звертаючись до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи від 10.04.2024р. відповідачці вже було достеменно відомо про номер судової справи, а відтак вона мала можливість ознайомитись зі змістом судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки судові рішення всіх судів є у вільному доступі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень. В цьому контексті варто звернути увагу, що Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Підсумовуючи вищевикладене, суд зауважує, що відповідно до засад змагальності цивільного судочинства кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України). Аналогічна за своїм змістом норма передбачена і у ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, слід виснувати, що обов`язок доказування поважності причин, які стали підставою пропуску строку для вчинення процесуальної дії, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про поновлення такого строку.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України стороною відповідача не надано суду належних та допустимих доказів, які з точки зору достатності та взаємозв`язку, свідчили б про поважність причин пропуску відповідачкою строку подання заяви про перегляд заочного рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2024р. у справі №756/11081/20, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09.11.2021р. у справі №214/5505/16, виклала висновок, що «оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення».

Таким чином, за обставинами даного судового провадження суд доходить висновку про відсутність поважних обставин, що об`єктивно перешкоджали ОСОБА_2 звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк, а тому її клопотання про поновлення цього процесуального строку задоволенню не підлягає.

Статтею 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Беручи до уваги, що суд дійшов висновку про повернення без розгляду заяви відповідачки про перегляд заочного рішення суду з підстав пропуску строку подання такої заяви, то відсутні правові підстави для надання судом оцінки доводам та вимогам позивачки, викладеним нею у відзиві проти заяви відповідачки про перегляд заочного рішення суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3, 12, 13, 127, 259-261, 286-288 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.09.2023 року відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.09.2023 року у справі №711/2785/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватне акціонернетовариство «Черкаськехімволокно»,в особіВідокремленого підрозділу«Черкаська ТЕЦ»,Товариство зобмеженою відповідальністю«Управлінська компанія«НОВА ЯКІСТЬ»про відшкодуванняшкоди,заподіяної залиттямквартири,та стягненняморальної шкоди - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасники справи, яким ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 16 серпня 2024 року.

Головуючий: В.М. Скляренко