Рішення

від 04.06.2024 по справі 758/5276/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/5276/23

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтранслогістик», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

11.05.2023 позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30.05.2021 по АДРЕСА_1 , за участю автомобіля «Volvo S 60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Intercargo Truck F15231», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який належить на праві власності ТОВ «Київтранслогістик», інспектором поліції Гриценко І.В. було складено адміністративний протокол серії ААБ №206046 відносно ОСОБА_1 08 липня 2021 року Шевченківським районним судом м. Києва винесено постанову у справі №761/21169/21, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 26.08.2021 Київським апеляційним судом вказану постанову було скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП. 24.09.2021 позивач звернулася до Управління патрульної поліції у м. Києві із заявою, в якій просила скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно водія автомобіля «Intercargo Truck F15231», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 19.10.2021 інспектором ВРОМДТПУПП у м. Києві ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №326136 за ст. 124 КУпАП відносно водія ОСОБА_2 . Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №761/40542/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, однак провадження у справі було закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Вказана постанова суду не оскаржувалася та набрала законної сили. Фактично вона була отримана представником позивача у серпні 2022 року. Відповідно до звіту про оцінку матеріального збитку, завданого власнику КТЗ №19С/08/21, матеріальна вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volvo S 60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 74 718, 23 грн. 15.09.2022 представник позивача звернувся до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та ТОВ «Київтранслогістик» із вимогою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, однак 08.02.2023 ТДВ «СК «Альфа-Гарант» направило позивачу лист №12/3375 від 16 грудня 2022 року, яким ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із пропуском нею строку подання заяви на його відшкодування. Враховуючи викладене, позивач звернулася до суду з даним позовом з метою захисту своїх прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023 головуючим суддею у справі було визначено ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 16.05.2023 справу було передано на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.10.2023 вказану ухвалу суду скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 25.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу - відповіді на відзив.

04.12.2023 від представника відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» - адвоката Білинової А.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що позивач звернувся до страхової компанії із пропуском однорічного строку для подання заяви на виплату страхового відшкодування, а норми чинного законодавства в жодному разі не передбачають права особи відстрочити чи поновити строк на подачу такої заяви. Окрім того, позивачем не було надано можливість проведення огляду пошкодженого транспортного засобу «Volvo S 60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та відмовлено ТДВ СК «Альфа-Гарант» у вчиненні дій щодо визначення розміру збитків.

10.01.2024 на запит судді Анохіна А.М. представником ТДВ СК «Альфа-Гарант» було надано завірену належним чином копію Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності транспортних засобів №АР/7571009.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024 справу передано у провадження судді Подільського районного суду міста Києва Ковбасюк О.О., оскільки згідно з наказом №4/02-02 від 11.01.2024 суддю ОСОБА_4 відраховано зі штату Подільського районного суду міста Києва.

Ухвалою суду від 08.02.2024 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

25.04.2024 від представника відповідача ТОВ «Київтранслогістик» Симбірцева Є.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до ТОВ «Київтранслогістик», вказуючи на те, що заявлений до відшкодування розмір шкоди, завданої внаслідок ДТП, не перевищує ліміту відповідальності страховика за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв`язку з чим підстави для стягнення коштів з відповідача відсутні, а тому ТОВ «Київтранслогістик» є неналежним відповідачем у даній справі.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій він позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Київтранслогістик» в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

За таких обставин суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено судом, 30.05.2021 інспектором 7 роти 2 батальйону УПП у м. Києві старшим лейтенантом ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №206046 за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Із вказаного протоколу вбачається, що 30.05.2021 о 23 год. 49 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volvo S 60», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Саксаганського 84/86 у м. Києві, не врахувала дорожньої обстановки, перед зміною напрямку руху не переконалась, що це буде безпечним, та скоїла зіткнення з автомобілем «Intercargo Truck F15231», державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №761/21169/21 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

26.08.2021 Київським апеляційним судом вказану постанову суду скасовано, провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_1 закрито на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

24.09.2021 позивач звернулася із заявою до Управління патрульної поліції м. Києва, в якій просила скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2

19.10.2021 на підставі вказаної заяви старшим інспектором ВРОМДТПУПП у м. Києві ДПП Лунякіною О.О. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №326136 відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до змісту такого протоколу 30.05.2021 о 23 год. 49 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Intercargo Truck F15231», державний номерний знак НОМЕР_2 , не обрав безпечної швидкості та безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Volvo S 60», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що призвело до механічних пошкоджень з матеріальними збитками.

18.01.2022 Шевченківським районним судом міста Києва винесено постанову у справі №761/40542/21, згідно з якою судом встановлено, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, однак провадження у справі було закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Вказана постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили.

Встановлено також, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ТОВ «Київтранслогістик» була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/7571009, згідно з умовами якого: строк дії договору страхування - з 19.12.2020 по 18.12.2021; страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, - 130 000 грн.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ №19С/08/21 від 07.09.2021, складеного ПП «Галавтоекспертиза» на замовлення ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту КТЗ «Volvo S 60», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 74 718, 23 грн.

Судом також встановлено, що 15.09.2022 представник позивача ОСОБА_6 звернувся із вимогою про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, до ТОВ «Київтранслогістік» та ОСОБА_2 , однак жодної відповіді ними надано не було.

Окрім того, 15.09.2022 представник позивача ОСОБА_6 звернувся до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» із повідомленням та заявою про страхове відшкодування за фактом пошкодження автомобіля «Volvo S 60», державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 30.05.2021.

Листом №12/3375 від 16.12.2022 страховою компанією позивачу у виплаті страхового відшкодування було відмовлено у зв`язку з пропущенням строку подання заяви про страхове відшкодування.

Вирішуючи обґрунтованість доводів позивача, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20), у якій Верховний Суд зазначив наступне.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором та/або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно, у разі вчинення дій, які не врегульовані нормами цивільного законодавства, перед судом може постати завдання оцінки таких дій.

Виходячи з формулювання статті 11 ЦК України, можна зробити висновок, що такі дії повинні відповідати загальним засадам цивільного законодавства України, які закріплені в статті 3 ЦК України.

Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

Введення в цивільне законодавство принципу добросовісності як одного з найбільш загальних і важливих принципів цивільного права є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного.

Відповідно до статті 33 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV) страхувальник, у разі настання ДТП, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово має надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Тобто страхувальник має вчинити дії для повідомлення страховика про настання ДТП.

У свою чергу, страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (стаття 34 Закону №1961-IV). Тобто страховик після повідомлення страхувальником про ДТП має здійснити всі дії для встановлення та виплати страхового відшкодування.

У страховика (МТСБУ) обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає у разі навмисних дій страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку (підпункт 37.1.1 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV), або у разі вчинення ним умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (підпункт 37.1.2 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV).

Крім того, у страховика (МТСБУ) обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає і тоді, коли має місце неналежна поведінка й з боку потерпілого, а саме: невиконання обов`язків, визначених Законом №1961-IV, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди (підпункт 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV); неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV).

Отже, закон з огляду на принцип добросовісності визначає, що якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом №1961-IV обов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки.

Аналізуючи зазначені норми законодавства, слід дійти висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов`язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема в праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого.

Разом з тим, у порушення принципу пропорційності законом не встановлено механізму захисту права осіб (поновлення права), які добросовісно виконують покладені на них обов`язки, якщо шкода не відшкодована не з їхньої вини. Тому тлумачення права щодо відшкодування шкоди за наслідками страхового випадку за Законом № 1961-IV має здійснюватися з огляду на добросовісне виконання зобов`язань та поведінки всіх учасників (добросовісна чи недобросовісна поведінка/дії) та пропорційність інтересів усіх учасників цих правовідносин.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон №85/96-ВР)).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов`язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов`язань щодо страхування такої відповідальності.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон №1961-IV.

Законом №1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно зі статтею 3 Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Винна особа - володілець транспортного засобу має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов`язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховій компанії (страховику).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

У пункті 22.1 статті 22 Закону №1961 IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, вказане також міститься у пункті 3 частини першої статті 988 ЦК України .

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961 IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №147/66/17).

Водночас в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону №1961-IV).

Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Враховуючи викладені положення законодавства та суму завданої шкоди, яка відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ №19С/08/21 від 07.09.2021 становить 74 718,23 грн., та яка відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/7571009 не перевищує ліміту відповідальності страховика, вимоги позивача, пред`явлені до ТДВ «СК «Альфа-Гарант», як до страховика, є обґрунтованими.

При вирішенні позовних вимог у цій частині судом також враховується наступне.

Відповідно до положень статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Цивільний кодекс України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини друга та четверта статті 14 ЦК України)

Положення зазначених норм права свідчить про зобов`язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи права інших осіб у спосіб передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов`язки.

При цьому закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.

Відповідно до цього Закону та статті 13 ЦК України сторони повинні діяти добросовісно, не порушуючи права інших осіб - учасників цих правовідносин.

За змістом зазначених норм права встановлюється, як добросовісність поведінки особи, чиї права порушено, так і передбачається, що припинення права може бути лише у випадках, передбачених законом.

Зміст суб`єктивного цивільного права становлять такі юридичні правомочності, як реалізація особою права на дії; можливість вимагати певної поведінки від інших; можливість захисту порушеного права в юрисдикційному порядку (зокрема, у досудовому та судовому порядку).

Під здійсненням цивільного права слід розуміти реалізацію тих можливостей, які становлять зміст суб`єктивного цивільного права. Здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій, що свідчить по свободу поведінки учасників цивільних правовідносин при реалізації своїх прав та обов`язків на власний розсуд.

Цивільне законодавство встановлює правило, згідно з яким нездійснення особою своїх майнових прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (частина друга статті 12 ЦК України). При цьому, ЦПК України містить норми, коли нездійснення цивільного права є підставою для припинення цивільного права, настання інших негативних правових наслідків для носія такого права. Наприклад, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає припинення поруки у зв`язку з пропуском 6 місяців строку звернення кредитора до поручителя, а також, що з припиненням поруки припиняється й право на отримання сум простроченої заборгованості від поручителя.

Поняття відмови від права не є тотожним поняттю нездійснення права (наприклад, відмова від прав, набутих за довіреністю, повинна відбуватись із повідомленням довірителя (стаття 250 ЦК України), відмова від права власності здійснюється шляхом заяви про це чи вчиненням інших дій, які свідчать про відмову від цього права (стаття 347 ЦК України)). Відмова від належного особі права припиняє таке право.

Також припинення цивільного права та/або припинення права на захист порушеного права та/або припинення права на отримання відшкодування від певної особи не є ідентичними. Припинення цивільного права має під собою наслідком припинення цивільних правовідносин та відбувається, як вже було зазначено, лише у випадках, передбачених законом.

Припинення ж права на відновлення або захист порушеного права, право на відшкодування шкоди за рахунок певної особи не позбавляє особу взагалі цивільного права, але має наслідком неможливість отримання відновлення порушеного права або відшкодування шкоди тощо за рахунок певної особи (припинення поруки, пропуск позовної давності до одного з боржників). При цьому особа не позбавлена права на отримання захисту або відновлення порушеного права від іншого боржника за його наявності.

Таким чином, припинення цивільного права має бути передбачено законом, на відміну від чого припинення права на отримання відшкодування від певної особи не позбавляє особу цивільного права, а лише позбавляє її можливості отримати відшкодування від цієї особи.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону № 1961-IV).

Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 (провадження № 12-104гс18)).

В іншій постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №465/4287/15 (провадження № 14-406цс19).

Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб`єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У такому випадку договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі та може бути оформлений як окремий договір, і як пункт основного договору (частина перша статті 259 ЦК України). При цьому закон не передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути скорочена за домовленістю сторін, що свідчить про те, що позовна давність на звернення до суду за захистом порушеного права визначається законом і може бути тільки збільшена.

Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Поряд із цим законодавством встановлюються також спеціальні строки позовної давності, зокрема, скорочені до одного року. Така позовна давність, яка закріплена статтею 258 ЦК України, визначена лише для вимог, зазначених у частині другій цієї норми, і зміст цієї норми не допускає розширеного тлумачення та передбачає такий строк для вимог про відшкодування шкоди, спричиненої наслідками ДТП.

Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілої особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.

Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України).

Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування.

Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Із урахуванням вищенаведеної позиції Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що наведені позивачем доводи щодо поважності пропуску ним річного строку для звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування є обґрунтованими, оскільки пропуск встановленого Законом строку стався не з вини з позивача, з незалежних від нього причин, що було пов`язано із розглядом судових справ першими та апеляційної інстанцій, а дії позивача свідчать про його добросовісну поведінку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у виплаті позивачеві страхового відшкодування відповідачем ТДВ СК «Альфа-Гарант» було відмовлено неправомірно, відмова відповідача не ґрунтується на нормах чинного законодавства та суперечить принципам обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, одним з яких є захист майнових інтересів страхувальників.

Як встановлено судом, відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку №19С/08/21 від 07.09.2021, складеного ПП «Галавтоекспертиза» на замовлення ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volvo S 60», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 74 718, 23 грн.

Жодних належних та допустимих доказів на спростування вищевказаних обставин, у тому числі щодо розміру завданого позивачеві збитку, відповідачем ТДВ СК «Альфа-Гарант» до суду не надано.

При цьому судом враховується, що згідно із ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Із урахуванням встановлених обставин справи та визначених відповідно до них правовідносин, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог, пред`явлених до відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант», та вбачає наявність підстав для стягнення з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 74 718, 23 грн.

Разом із цим, суд вважає, що вимоги позивача, пред`явлені до відповідачів ТОВ «Київтранслогістик» та ОСОБА_2 є передчасними, оскільки заявлена у позові сума відшкодування не перевищує ліміту відповідальності страховика ТДВ СК «Альфа-Гарант», а тому вказані вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп., сплата якого позивачем підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №32528798800006829513 від 02.05.2023.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтранслогістик», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 74 718 грн. 23 коп. (сімдесят чотири тисячі сімсот вісімнадцять гривень 23 копійки) та судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтранслогістик» та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідачі:

- Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», місцезнаходження: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 32382598;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтранслогістик», місцезнаходження: м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 62, літ. В, код ЄДРПОУ 40264854;

- ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 10.06.2024.

Суддя Олена КОВБАСЮК