Рішення

від 14.08.2024 по справі 490/7417/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/532/2024 Справа № 490/7417/23

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.,

при секретарі Романовій К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миколаївська територіальна громада в особі Миколаївської міської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, третя особа - Універсальна товарна біржа «Віконт-Т»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дійсним договору №1214 купівлі-продажу 1/2 частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , укладений 22.05.1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений Товарною біржею «Віконт-Т» та зареєстрований в КП «Миколаївське МБТІ» за реєстр. №14127 від 24.06.1998 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2023 року визначено головуючого по справі - суддю Черенкову Н.П.

Справа отримана суддею 07.08.2023 року.

Після виконання приписів ст.ст. 27, 187 ЦПК України, ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.08.2023 року позов прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання, витребувано у КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» копію Договору купівлі-продажу, завіреного Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою 21.07.1980 року, за р.№5-583, зареєстрованого МБТІ 24.07.1980 р. за №14127, а саме на 1/2 частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

16.08.2023 року, на виконання вимог ухвали від 08.08.2023 року, від КП «ММБТІ» надійшла витребувана судом копія Договору купівлі-продажу від 21.07.1980 року.

03.10.2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

16.01.2024 року, в зв`язку з повідомленням представником позивача - адвокатом Єновою Л.М. щодо наявності інформації про смерть відповідачки ОСОБА_2 , судом направлено до Центрального районного у м.Миколаєві відділу ДРАЦС ПМУМЮ (м.Одеса) запит щодо надання підтвердження факту смерті або копію Свідоцтва про смерть ОСОБА_2 .

Також ухвалою суду від 16.01.2024 року відкладено судове засідання, витребувано у Першої миколаївської державної нотаріальної контори інформації щодо відкриття спадкової справи та наявності спадкоємців після смерті ОСОБА_2 .

29.01.2024 року від Першої миколаївської державної нотаріальної контори інформації надійшов лист №43/01-16 в якому повідомлено про те, що спадкова справ після смерті ОСОБА_2 у Першій миколаївській ДНК не заводилась, при цьому зазначено, що всі документи нотаріальної контори по 2010 рік включно передано на зберігання до Державного нотаріального архіву у Миколаївській області.

02.02.2024 року від Миколаївського відділу ДРАЦС у Миколаївському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м.Одеса) надійшов лист від 25.01.2024 року №123/23.12-13, згідно якого за архівними даними Миколаївського району та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про смерть відносно ОСОБА_2 не знайдено.

Ухвалою суду від 15.02.2024 року відкладено судовий розгляд справи, витребувано у Державного нотаріального архіву у Миколаївській області дані про смерть ОСОБА_2 та копію спадкової справи, відкритої після її смерті.

07.03.2024 року від Державного нотаріального архіву у Миколаївській області на виконання ухвали суду від 15.02.2024 року надійшов лист від 28.02.2024 року №212/01-21-2, в якому повідомлено про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась.

Ухвалою суду від 11.06.2024 року судове засідання відкладено, залучено до участі у справі у якості співвідповідача - Миколаївську територіальну громаду в особі Миколаївської міської ради.

Позивач до судового засідання не з`явився, від його представника адвоката Єнової Л.М. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі до судового засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, від представника відповідача Миколаївської територіальної громади в особі Миколаївської міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника міської ради.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності сторін, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Матеріалами справивстановлено,що 22.05.1998року між ОСОБА_2 , як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем, укладений договір №1214 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: 1/2 частину домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , який засвідчений Універсальною товарною біржею «Віконт-Т» та зареєстрований у Миколаївському МБТІ 24.06.1998 року за реєстр. №14127.

1/2 частина вказаного домоволодіння належала продавцю ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою за реєстр. №5-583 від 21.07.1980 р., зареєстрованого Миколаївським МБТІ 24.08.1980 р. за реєстр. №14127.

За домовленістю сторін, згідно договору № 1214 від 22.05.1998 року, відповідачка продала 1/2 частину житлового будинку позивачу за 12 000,00 гривень.

Тобто, усі умови договору купівлі-продажу сторонами виконано повністю.

Згідно ст.55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. регламентовано, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Вказаний договір купівлі-продажу був вчинений у травні 1998 року, тобто під час дії ЦК УРСР 1963 року, який на той час регулював купівлю-продаж майна.

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу»: біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладенню з моменту її реєстрації на біржі.

При цьому, чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, в самому Законі України"Протоварну біржу" не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст.15цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.

Частиною другою статті 47ЦК УкраїнськоїРСР передбачено право суду визнати непосвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.

Відповідно до ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 657ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В силу ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Статтею 650ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на біржах встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцем ОСОБА_2 , та покупцем ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", є підстави для визнання договору купівлі-продажу №1214, укладений 22.05.1998 року на Універсальній товарній біржі «Віконт-Т», дійсним.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Частиною четвертою статті 10ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17Закону України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України"Просудоустрій істатус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 "Ковач проти України", "Мельниченко проти України", "Чуйкіна проти України").

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,12,258,259,263-265,280-282 ЦПК України, ст.ст.209,220,650,657 ЦК України, ст.ст.47,227ЦК УРСР в редакції 1963 року,ст.15ЗУ «Протоварну біржу» суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Миколаївська територіальнагромада вособі Миколаївськоїміської радипро визнаннядійсним договорукупівлі-продажунерухомого майна,третя особа-Універсальна товарнабіржа «Віконт-Т» - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу №1214 нерухомого майна, а саме: 1/2 частини домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , який укладений між ОСОБА_1 , як покупцем та ОСОБА_2 , як продавцем, який засвідчений Універсальною товарною біржею «Віконт-Т» та зареєстрований у Миколаївському МБТІ 24.06.1998 року за реєстр. №14127.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення виготовлений 14 серпня 2024 року

Суддя Н.П. Черенкова