Постанова

від 30.07.2024 по справі 910/14999/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2024 р. Справа № 910/14999/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Новак В.Л.

від відповідача: Сичов Д.В. (у режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства "Дойче Аграртехнік"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 (повний текст рішення складено та підписано 26.02.2024) (суддя Гулевець О.В.)

у справі № 910/14999/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія"

до Підприємства "Дойче Аграртехнік"

про стягнення 1 547 651,21 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі - СТОВ "Мрія", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства "Дойче Аграртехнік" (відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 547 651,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було перераховано відповідачу за договором купівлі-продажу № 1702/А від 17.02.2022, укладеним між відповідачем як продавцем та позивачем як покупцем (далі - Договір), 1 547 651,21 грн попередньої оплати. У свою чергу, відповідач поставку товару не здійснив, попередню оплату не повернув. У зв`язку з викладеним, позивач просив суд стягнути з відповідача зазначену суму попередньої оплати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі № 910/14999/23 позов СТОВ "Мрія" задоволено повністю. Стягнуто з Підприємства "Дойче Аграртехнік" на користь СТОВ "Мрія" заборгованість у сумі 1 547 651,21 грн та судовий збір у розмірі 23 214,77 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази поставки відповідачем товару та повернення попередньої оплати, відтак наявні підстави для повернення позивачу суми попередньої оплати в розмірі 1 547 651,21 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі № 910/14999/23, Підприємство "Дойче Аграртехнік" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити СТОВ "Мрія" в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на те, що:

- оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права;

- позивач, вкотре відмовляючись від Договору, після підписання додаткової угоди про фактичне продовження договору купівлі-продажу та здійснення ряду платежів за техніку, діє всупереч своїй попередній поведінці;

- у свою чергу, відповідачем у повній мірі виконується Договір, а саме підготовлено товар до відвантаження та є намір здійснити відвантаження товару, про що було повідомлено позивача, а отже, жодного порушення умов Договору зі сторони відповідача не здійснено;

- товар, який передбачений до поставки за Договором, наявний на складі відповідача, за який здійснено оплату виробнику, а саме Дочірньому підприємству "Амазоне-Україна";

- отже, відповідач здійснив усі необхідні дії для належного виконання домовленостей між сторонами, де, в свою чергу, понесено значні витрати для купівлі замовленої позивачем техніки та доставки її до складу; у зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань позивачем, відповідач був змушений залучати обігові кошти шляхом отримання кредиту.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства "Дойче Аграртехнік" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі № 910/14999/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 04.06.2024 об 11:10; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 27.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2024 задоволено заяву СТОВ "Мрія" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 задоволено клопотання Підприємства "Дойче Аграртехнік" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Підприємства "Дойче Аграртехнік" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі № 910/14999/23; оголошено перерву в судовому засіданні до 30.07.2024 об 11:15.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Явка представників учасників справи

У судовому засіданні 30.07.2024 взяли участь представник позивача (в залі суду) та представник відповідача (в режимі відеоконференції).

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

17.02.2022 між Підприємством "Дойче Аграртехнік" (Продавець) та СТОВ "Мрія" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1702/А (Договір), за умовами п. 1.1 якого Продавець зобов`язався продати, передати у власність Покупця сільськогосподарську техніку, а саме: Сівалка DMC 6000-2c Isobus (1) одиниця, надалі іменовану як "товар".

Технічні характеристики, склад та вартість товару, що постачається за номенклатурою визначаються в Специфікації (Додаток № 1 до Договору), яка є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору за домовленістю сторін загальна ціна та вартість товару, що постачається за даним Договором, становить гривневий еквівалент 133 850,00 Євро, в т.ч. ПДВ 22 308,33 Євро, що за середнім курсом продажу Євро на Міжбанківському валютному ринку України за даними відповідного сайту на дату, що передує даті укладання Договору, становить 4 284 471,58 грн, в т.ч. ПДВ 714 078,60 грн, що і є загальною вартістю Договору на дату укладання. Загальна вартість цього Договору є сума гривневих платежів згідно з пунктом 5.

Продавець поставляє товар Покупцеві на умовах - склад покупця: Херсонська область, Білозерський район, с. Надеждівка, дата поставки до 02.09.2022 року, але за умови одержання 30 % попередньої оплати від загальної вартості Договору, згідно умов пункту 5 на розрахунковий рахунок Продавця. Припускається дострокова поставка (п. 4.1 Договору).

За умовами п. 4.2 Договору право власності на товар переходить від Продавця до Покупця за умови оплати 100 % вартості товару Покупцем.

Згідно з п. 4.3 Договору передача товару оформлюється актом прийому-передачі, що підписується уповноваженими представниками обох сторін. Товар приймається за кількістю, якістю та комплектацією.

У п. 5.1 Договору сторони погодили, що Покупець зобов`язаний оплатити продавцю за товар в наступному порядку:

5.1.1. Попередня оплата в розмірі 5 % від загальної вартості Договору у термін до 25.02.2022, що становить гривневий еквівалент 6 692,50 Євро, оплата здійснюється в гривнях за середнім курсом продажу Євро на Міжбанківському валютному ринку України станом на дату, що передує даті платежу, на підставі рахунка-фактури, виписаного Продавцем; можлива часткова оплата;

5.1.2. Оплата в розмірі 25 % від загальної вартості Договору у термін до 01.08.2022, що становить гривневий еквівалент 33 462,50 Євро, оплата здійснюється в гривнях за середнім курсом продажу Євро на Міжбанківському валютному ринку України станом на дату, що передує даті платежу, на підставі рахунка-фактури, виписаного Продавцем; можлива часткова оплата;

5.1.3. Оплата в розмірі 70 % від загальної вартості Договору протягом 5-ти робочих днів після поставки, що становить гривневий еквівалент 93 695,00 Євро, оплата здійснюється в гривнях за середнім курсом продажу Євро на Міжбанківському валютному ринку України станом на дату, що передує даті платежу, на підставі рахунка-фактури, виписаного Продавцем; можлива часткова оплата.

Згідно з п. 5.2 Договору оплата за товар здійснюється в національній валюті України Покупцем на поточний рахунок Продавця.

Дійсний Договір набирає сили з моменту його підписання, і діє до повного виконання сторонами умов дійсного Договору (п. 9.1 Договору).

17.02.2022 між сторонами підписано Специфікацію, що є Додатком № 1 до Договору, на суму 4 284 471,58 грн.

Позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у сумі 214 223,58 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 106 від 18.02.2022 з призначенням платежу: "аванс 5% за сівалку DMC 6000-2c ISOBUS зг. договору №1702/А від 17.02.2022р., рах. №119 від 17.02.2022 р. в т.ч. ПДВ 35 703,93 грн.".

У відповіді від 03.05.2022 на лист про повернення коштів, адресованій позивачу, відповідач зазначив про готовність виконати умови Договору шляхом поставки товару або повернення попередньої оплати після звільнення тимчасово окупованої території від росії або переведення підприємства Покупця з тимчасово окупованої території на територію, повністю підконтрольну Україні.

У відповіді від 09.05.2022 на лист щодо розірвання Договору вих. № 60 від 06.05.2022, адресованій позивачу, відповідач зазначив про готовність виконати умови укладеного Договору шляхом поставки товару в разі звільнення від окупації тимчасово окупованої території до 02.09.2022 або переведення підприємства Покупця з тимчасово окупованої території на територію, повністю підконтрольну Україні.

У відповіді від 04.07.2022 на лист щодо розірвання Договору вих. № 26 від 04.07.2022, адресованій позивачу, відповідач зазначив про відсутність коштів у підприємства для повернення попередньої оплати в розмірі 214 223,58 грн, у той же час повідомив про готовність виконати умови Договору шляхом поставки товару.

У відповіді від 25.07.2022 на лист щодо розірвання Договору вих. № 27 від 11.07.2022, адресованій позивачу, відповідач зазначив, що відмовляється підписати додаткову угоду про розірвання Договору.

Докази направлення відповідачем зазначених листів на адресу позивача у матеріалах справи відсутні.

16.11.2022 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 41 від 16.11.2022, в якому просив підписати додаткову угоду № 1 до Договору та повернути примірник позивачу.

16.11.2022 між Підприємством "Дойче Аграртехнік" та СТОВ "Мрія" укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторони погодили змінити термін оплати авансового платежу в пп. 5.1.2 "Оплата в розмірі 25% від загальної вартості Договору у термін до 01.08.2023 року, що становить гривневий еквівалент 33 462,50 Євро…», у зв`язку з форс-мажором - воєнними діями, що передбачено розділом 6 "Форс-мажор" у п. 6.1, 6.2 даного Договору.

22.11.2022 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 43 від 22.11.2022, в якому просив підписати додаткову угоду № 2 та повернути її примірник позивачу.

22.11.2022 між Підприємством "Дойче Аграртехнік" та СТОВ "Мрія" укладено додаткову угоду № 2 до Договору про те, що Продавець та Покупець прийшли до згоди припинити зобов`язання за Договором у повному обсязі, у зв`язку із чим Продавцем у строк до 31.03.2023 повертається Покупцю авансовий платіж у розмірі 5 %, що становить 214 223,58 грн.

У подальшому відповідачем було виставлено позивачу рахунок № 439 від 26.12.2022 на оплату вартості товару на загальну суму 1 311 177,88 грн, в якому міститься посилання на договір № 1702/А від 17.02.2022 та зазначено найменування товару: Сівалка DMC Primera 6000-2, рік випуску 2021.

На підставі рахунку № 439 від 26.12.2022 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 1 333 427,63 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2023 та платіжними інструкціями: № 321 від 28.12.2022 на суму 400 000,00 грн з призначенням платежу: "аванс 25% за сівалку DMC 6000-2c ISOBUS зг. договору №1702/А від 17.02.2022 р., рах. №439 від 26.12.2022 р. в т.ч. ПДВ 66 666,67 грн.", № 41 від 26.01.2023 на суму 711 177,88 грн з призначенням платежу: "аванс 25% за сівалку DMC 6000-2c ISOBUS зг. договору №1702/А від 17.02.2022 р., рах. № 439 від 26.12.2022 р. в т.ч. ПДВ 118 529,65 грн.", № 67 від 16.02.2023 на суму 200 000,00 грн з призначенням платежу: "аванс 25% за сівалку DMC 6000-2c ISOBUS зг. договору №1702/А від 17.02.2022 р., рах. № 439 від 26.12.2022 р. в т.ч. ПДВ 50 000,00 грн.", № 68 від 16.02.2023 на суму 22 249,75 грн з призначенням платежу: "аванс 25% за сівалку DMC 6000-2c ISOBUS зг. договору №1702/А від 17.02.2022 р., № 439 від 26.12.2022 р. в т.ч. ПДВ 3 708,29 грн.".

У листі-повідомленні вих. № 29 від 26.12.2022, адресованому позивачу, відповідач зазначив, що Договір є дійсним, вартість товару залишається незмінною, що становить 133 850,00 Євро, та повідомив, що відвантаження товару буде здійснене після здійснення 100 % оплати.

08.08.2023 позивач направив відповідачу вимогу за вих. № 38 від 08.08.2023, в якій вимагав від відповідача повернення коштів у сумі 1 547 651,21 грн у строк до 31.08.2023. На підтвердження направлення відповідачу вимоги позивач надав копію опису вкладення до цінного листа та копію поштової накладної № 0411957155383 від 08.08.2023.

Посилаючись на те, що відповідач, отримавши грошові кошти за товар у загальному розмірі 1 547 651,21 грн, поставку товару не здійснив, вимоги позивача не задовольнив, у зазначений строк попередню оплату не повернув, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 1 547 651,21 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, позивач перерахував відповідачу грошові кошти в якості попередньої оплати за поставку товару у загальному розмір 1 547 651,21 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 106 від 18.02.2022 на суму 214 223,58 грн та платіжними інструкціями № 321 від 28.12.2022 на суму 400 000,00 грн, № 41 від 26.01.2023 на суму 711 177,88 грн, № 67 від 16.02.2023 на суму 200 000,00 грн та № 68 від 16.02.2023 на суму 22 249,75 грн.

Обставини щодо здійснення позивачем попередньої оплати за Договором у розмірі 1 547 651,21 грн сторонами у межах цієї справи не заперечувались.

Водночас, згідно із ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Як встановлено судом вище, 22.11.2022 між Підприємством "Дойче Аграртехнік" та СТОВ "Мрія" укладено додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу № 1702/А від 17.02.2022, в якій сторони дійшли згоди припинити зобов`язання за Договором у повному обсязі, у зв`язку із чим Продавцем у строк до 31.03.2023 повертається Покупцю авансовий платіж у розмірі 5 %, що становить 214 223,58 грн.

У подальшому, після укладення додаткової угоди № 2 від 22.11.2022 до Договору відповідачем було виставлено позивачу рахунок № 439 від 26.12.2022 на оплату вартості товару на загальну суму 1 311 177,88 грн, який містить посилання на договір № 1702/А від 17.02.2022.

На підставі рахунку № 439 від 26.12.2022 позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 1 333 427,63 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2023 і платіжними інструкціями № 321 від 28.12.2022 на суму 400 000,00 грн, № 41 від 26.01.2023 на суму 711 177,88 грн, № 67 від 16.02.2023 на суму 200 000,00 грн та № 68 від 16.02.2023 на суму 22 249,75 грн.

Відповідач звертався до позивача з листом-повідомленням за вих. № 29 від 26.12.2022 стосовно того, що укладений між сторонами Договір є дійсним, вартість товару залишається незмінною, що становить 133 850,00 Євро.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що зустрічні конклюдентні дії сторін - здійснення позивачем оплати авансу за поставку товару на виконання умов договору купівлі-продажу № 1702/А від 17.02.2022 з одного боку та прийняття такої оплати і надіслання листа про дійсність Договору з іншого боку - дають підстави для висновку про продовження правовідносин між сторонами за Договором.

При цьому, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні звернув увагу, що відповідні обставини підтверджені представниками сторін у судовому засіданні, про що було зафіксовано технічними засобами під час судового засідання 13.02.2024.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що кошти, які позивачем заявлено до стягнення з відповідача, отримано останнім за наявної відповідної правової підстави, а саме в якості авансу на підставі договору купівлі-продажу № 1702/А від 17.02.2022.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (ч. 2 ст. 664 ЦК України).

Згідно зі ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: вимагати передання оплаченого товару від продавця або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки закон не визначив форми пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 911/3400/23, від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, судом встановлено, що позивач направив відповідачу вимогу за вих. № 38 від 08.08.2023, в якій вимагав від відповідача повернення коштів у сумі 1 547 651,21 грн у строк до 31.08.2023.

При цьому, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, який у силу положень п. 4.1 Договору мав бути поставлений Продавцем на склад Покупця, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти, попередньо ним сплачені. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Відповідач, заперечуючи проти доводів позивача, послався на те, що 21.11.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої погоджено, що Покупець вправі виконати умови плати за товар до 01.08.2023, при цьому Продавець не змінює вартість товару. Крім того, сторонами було погоджено, що у випадку, якщо позивачем буде знайдено потенційного покупця на таку сільськогосподарську техніку, Продавець зобов`язується товар продати потенційному покупцю та, як наслідок, повернути сплачені позивачем на користь відповідача кошти.

Утім, місцевим господарським судом, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, критично оцінено надану відповідачем копію додаткової угоди № 2 від 21.11.2022 до договору купівлі-продажу № 1702/А від 17.02.2022, оскільки позивач заперечив підписання зазначеної додаткової угоди, а відповідач оригіналу такої угоди суду не надав, а тому відповідно до приписів ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України такий доказ не може бути прийнятий судом як належний.

Також, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача з посиланням на обов`язок позивача здійснити 100 % оплату товару, позаяк у матеріалах справи відсутні докази погодження з боку позивача зміни порядку оплати товару за Договором.

За встановлених обставин, з огляду на відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів поставки відповідачем товару та повернення попередньої оплати, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав для повернення суми попередньої оплати в розмірі 1 547 651,21 грн та правомірно задовольнив позов СТОВ "Мрія" повністю.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі № 910/14999/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Підприємства "Дойче Аграртехнік" відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства "Дойче Аграртехнік" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі № 910/14999/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з перебуванням суддів Демидової А.М., Владимиренко С.В., Ходаківської І.П. з 05.08.2024 по 18.08.2024 (включно) у відпустці повний текст постанови складено та підписано у перший робочий день після їх виходу з відпустки - 19.08.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська