Ухвала

від 12.08.2024 по справі 904/1380/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

12.08.2024м. ДніпроСправа № 904/1380/24За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт технологія", м. Київ

про заміну сторони (стягувача)

У справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач", м. Київ

до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, с. Новоолександрівка Дніпропетровської області

про стягнення 149 549,58грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від ТОВ "Вольт технологія": не з`явився

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області заборгованість у розмірі 149 549,58грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про стягнення 149 549,58грн задоволено.

19.06.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2024, яке набрало законної сили 19.06.2024, видано наказ №904/1380/24.

31 липня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт технологія" до господарського суду надійшла заява, якою просить:

- замінити сторону Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" (ЄДРПОУ 42056129) за договором №160222ВОНСР про постачання електричної енергії споживачу від 16 лютого 2022 року на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт Технологія" (ЄДРПОУ 44244632);

- замінити Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" (ЄДРПОУ 42056129) як учасника по справі №904/1380/24 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт Технологія" (ЄДРПОУ 44244632);

- замінити стягувача у виконавчому документі по справі №904/1380/24 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" (ЄДРПОУ 42056129) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт Технологія" (ЄДРПОУ 44244632).

Заява обґрунтована посиланням на укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт технологія" (новий кредитор) договір про відступлення права вимоги від 10.06.2024.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" не заперечує проти задоволення заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 прийнято заяву та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.08.2024.

Сторони у судове засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили.

Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження (ч. 3 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт технологія" про заміну сторони (стягувача), суд дійшов висновку про її часткове задоволення з наступних підстав.

Частинами 1-3 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з положеннями статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року у справі "Матківська проти України" (заява № 38683/04), судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також, що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 11.03.2021 у справі №910/2954/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425.

Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні (відповідно до статей 512 і 520 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі (у тому числі на стадії виконання судового рішення) необхідною умовою є наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.11.2020 по справі №916/617/17, оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України (п. 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17).

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.06.2019 у справі №905/1956/15 (провадження № 12-62гс19), ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 ГПК України).

Заява про заміну стягувача обґрунтована посиланням на договір відступлення права вимоги від 10.06.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт технологія" (новий кредитор), який відповідно до статті 512 ЦК України є підставою для заміни кредитора у зобов`язанні.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України встановлено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи убачається, що 10 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт технологія" (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги (а.с. 53 том 2).

В порядку та на умовах, визначених ним договором, первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за відповідним документом, визначеним відповідним додатком до нього договору (п. 1 договору).

Під час передання новому кредитору первісним кредитором права вимоги, сторони укладають відповідний додаток до цього договору, в якому зазначаєтеся: на чому засноване право вимоги (п. 2.1); яке саме право вимоги відступається (п.2.2); сума грошових коштів, яку має сплатити новий кредитор первісному кредитору за відступлення права вимоги (п. 2.3); строк протягом якого новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору грошові кошти за відступлення права вимоги (п. 2.4); боржник (п. 2.5).

За ним договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань та/або сплати і грошових коштів за зобов`язаннями та/або на підставі рішень судів та/або виконання інших обов`язків (прав на отримання грошових коштів), право вимоги за якими відступлено первісним кредитором на користь нового кредитора та на які зазначено у відповідному додатку до нього договору (п. 3 договору).

Документи, па підставі яких виникло (засноване) право вимоги, визначаються сторонами у відповідному додатку до договору. Під час підписання відповідного додатку до договору первісний кредитор зобов`язується передати новому кредитору оригінали або належним чином завірені копії документів, на підставі яких виникло право вимоги, визначене відповідним додатком до договору (п. 4, 5 договору).

Сума грошових коштів, яку новий кредитор зобов`язаний сплатити на користь первісного кредитора за відступлення права вимоги, визначається у відповідному додатку до договору (п. 6 договору).

Новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору суму грошових коштів у строк, визначений у відповідному додатку, але у будь-якому випадку не більше ніж протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня підписання сторонами відповідного додатку (п. 7 договору).

Після проведення розрахунку за право вимоги, визначене відповідним додатком до нього договору, новий кредитор може відступити таке право вимоги третім особам. Таке відступлення не потребує згоди або повідомлення первісного кредитора (п. 8 договору).

До нового кредитора переходять в тому числі права, які забезпечують зобов`язання боржника (п. 9 договору).

За дим договором, а також за кожним додатком до цього договору внаслідок відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги, визначеного відповідним додатком, у нового кредитора виникає грошове зобов`язання перед первісним, кредитором з оплати відступлення права вимоги в грошовій сумі, що визначається у відповідному додатку до договору .

Новий кредитор зобов`язується виконувати грошове зобов`язання в безготівковій формі шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на поточний рахунок первісного кредитора (п. 10 договору).

У випадку порушення своїх зобов`язань за ним договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п. 11 договору).

Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданого за цим договором, додатками до цього договору права вимоги (п. 13 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2026 року (п. 15 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази на підтвердження того, що договір про відступлення права вимоги від 10.06.2024 оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсним відсутні.

24 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт Технологія" (новий кредитор) укладено додаток №6 до договору про відступлення права вимоги від 10.06.2024, відповідно до якого, первісний кредитор передав, а новий кредитор набув право вимоги, належне первісному кредитору, і став кредитором: за наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 по справі №904/1380/24; за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 по справі №904/1380/24; за договором №160222ВОНСР про постачання електричної енергії споживачу від 16.02.2022; на суму 152 577,58грн.

Новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору грошові кошти за відступлення права вимоги, протягом 5 (п`яти) років з дня підписання цього додатку.

Таким чином, суд вважає за доцільне зазначити, що здійснення відступлення права вимоги, а отже, і набуття статусу нового кредитора у зобов`язанні, підтверджується саме договором відступлення, укладеним між старим та новим кредитором, а не переданням доказів щодо виникнення та розміру зобов`язання.

Згідно приписів статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Суд звертає увагу, що відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Отже наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність передачі таких прав.

Матеріали справи не містять доказів виконання рішення суду від 29.05.2024.

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни позивача (стягувача) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" на правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт технологія".

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання (ч. 1 ст. 652 ЦК України).

Тобто, з аналізу зазначено норми вбачається, що зміна умов договору можлива лише за умови згоди на це його сторін, при цьому, за загальним правилом зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, що кореспондується ст. 654 ЦК України.

Рішенням суду від 29.05.2024 встановлено, що 16 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" (постачальник, позивач) та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (споживач, відповідач) укладено договір №160222ВОНСР про постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 13.3 договору визначено, що всі зміни та доповнення до цього договору повинні бути письмово оформлені, скріплені підписом уповноважених осіб та печатками постачальника та споживача.

Зміни умов договору сторони оформлюють шляхом підписання додаткової угоди, яка набуває чинності з моменту її підписання сторонами (якщо сторони не погодили інший термін (строк) набрання чинності додатковою угодою) та є невід`ємною частиною договору (п. 13.5 договору).

Матеріали справи не містять доказів укладення додаткової угоди (угоди про заміну сторони договору).

Разом з тим, господарський суд зауважує, що сам факт укладення договору про відступлення права вимоги, згідно якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні (передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином), свідчить про заміну сторони у зобов`язанні - в договорі про постачання електричної енергії споживачу.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги ТОВ "Вольт Технологія" про заміну сторони - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" за договором №160222ВОНСР про постачання електричної енергії споживачу від 16 лютого 2022 року на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт Технологія".

Керуючись статтями 52, 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Технологія" про заміну сторони (стягувача) задовольнити частково.

2. Замінити позивача у справі №904/1380/24 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" (ідентифікаційний код 42056129; вул. Болсуновська, 13-15, м. Київ, 01104) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт технологія" (ідентифікаційний код 42056129; вул. Болсуновська, буд. 13-15, м. Київ, 01014).

3. Замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" (ідентифікаційний код 42056129; вул. Болсуновська, 13-15, м. Київ, 01104) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт Технологія" (ідентифікаційний код 42056129; вул. Болсуновська, буд. 13-15, м. Київ, 01014) у наказі Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 №904/1380/24.

4. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Технологія" про заміну сторони в договорі №160222ВОНСР про постачання електричної енергії споживачу від 16 лютого 2022 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили 12.08.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено - 19.08.2024.

Суддя Н.М. Євстигнеєва