Рішення

від 19.08.2024 по справі 904/2435/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2024м. ДніпроСправа № 904/2435/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", 04053, м.Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, код ЄДРПОУ 00135390

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віл Груп Плюс", 49005, м.Дніпро, провулок Біологічний, 2а, офіс 13, код ЄДРПОУ 39465628

про стягнення заборгованості

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віл Груп Плюс" про стягнення основного боргу в розмірі 16 295,33грн., штрафу в розмірі 6 518,13грн., інфляційних втрат в розмірі 5 065,05 грн. , 3 % річних в розмірі 1095,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № МТР(Т)3-87 від 20.09.2021 на поставку сигналізатора дистанційного (комплект) ДС-Б-070МІ в частині несвоєчасного строку товару.

Ухвалою суду від 10.06.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач не скористався своїм правом, не направив до суд відзив на позовну заяву. Копі. ухвали суду від 10.06.2024р. отримав 23.06.2024р., про що свідчить поштове повідомлення 0600271236619.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Суддя Панна С.П. перебувала в щорічній відпустці з 29.07.2024 по 16.08.2024.

З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.09.2021 року між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЛ ГРУП ПЛЮС» (далі - продавець) був укладений договір купівлі-продажу №МТР(Т)3-87 на поставку сигналізатора дистанційного (комплект) ДС-Б- 070МІ (далі-Товар).

Відповідно до п. 1.1 договору, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати продукцію (далі - Товар) у власність Покупця, а Покупець прийняти Товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Згідно пункту 5.1. договору, Продавець зобов`язується передати Покупцю Товар у строк та на умовах, визначених цим Договором та відповідними Додатками до цього Договору.

Відповідно до п.6.9. договору передбачено, що за порушення строку постачання Товару, його приналежностей та/або документів, що його стосуються, у тому числі викликане виявленням нестачі Товару або постачання Товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання Товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5.13 Договору, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 5%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10 % від вартості Товару не поставленого вчасно.

Загальна вартість товару, що поставляється складає: 65181,30 грн. Умови оплати: 25% попередня оплата, 75% по факту поставки всього товару. Термін поставки : 60 календарних днів з моменту отримання 25 % попередньої оплати (Додаток №1 до Договору).

На виконання умов договору позивач здійснив авансовий платіж на суму 16295,33грн., про що свідчить платіжне доручення № 6777 від 28.09.2021р.

Відповідач не поставив товар позивачу у встановлений в додатку № 1 строк, а саме, 60 календарних днів з моменту отримання 25 % попередньої оплати.

Позивач 09.03.2022р. направив до відповідача лист №01/01/09/03/04-117 щодо виконання умов договору № МТР(Т)3-87 від 20.09.2021, в якому просив повернути авансовий платіж у розмірі 16 295,33грн., а у випадку неможливості повернення авансового платежу, повідомити про позицію відповідача щодо виконання договору або його подальшого припинення, який був залишений відповідачем без відповіді.

23.04.2024р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 01/01/09/24/03/01-02/01/933, в якому просив сплатити основний борг в розмірі 16 295,33грн. та штрафні санкції у розмірі 6 518,13грн., яка була залишена відповідачем без відповіді.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором купівлі-продажу №МТР(Т)3-87 від 20.09.2021р. складає 16 295,33грн., яка підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню.

Щодо стягнення штрафу в розмірі 6 518,13грн., інфляційних втрат в розмірі 5 065,05 грн. за період з березня 2022р. по травень 2024р., 3 % річних в розмірі 1095,04 грн. за період з 02.03.2022р. по 27.05.2024р., суд зазначає наступне.

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми ст.ст. 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами ст. 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.6.9. договору передбачено, що за порушення строку постачання Товару, його приналежностей та/або документів, що його стосуються, у тому числі викликане виявленням нестачі Товару або постачання Товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання Товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5.13 Договору, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 5%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10 % від вартості Товару не поставленого вчасно.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за вказані вище періоди заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню, а саме, по стягненню штрафу в розмірі 6 518,13грн., інфляційних втрат в розмірі 5 065,05 грн. за період з березня 2022р. по травень 2024р., 3 % річних в розмірі 1095,04 грн. за період з 02.03.2022р. по 27.05.2024р.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положення аналогічного змісту міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в повному обсязі.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки, при зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру, то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40грн.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 3 028,00грн., про що свідчить платіжна інструкція № 26660УГ24 від 27 травня 2024р.

Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає 605,60грн.

Таким чином, позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача в розмірі 2 422,40грн.

Керуючись ст.ст.2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віл Груп Плюс", 49005, м.Дніпро, провулок Біологічний, 2а, офіс 13, код ЄДРПОУ 39465628 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", 04053, м.Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, код ЄДРПОУ 00135390 основний борг в розмірі 16 295,33грн., штраф в розмірі 6 518,13грн., інфляційні втрати в розмірі 5 065,05грн. , 3 % річних в розмірі 1095,04 грн. та судовий збір в розмірі 2 422,40грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.08.2024

Суддя С.П. Панна