Рішення

від 19.08.2024 по справі 904/2544/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2024м. ДніпроСправа № 904/2544/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВП Насосенергопром", 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 227, корпус А, код ЄДРПОУ 41375408

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ", 49042, м.Дніпро, Аеропорт цивільної авіації , код ЄДРПОУ 37807273

про стягнення заборгованості за договором поставки

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПВП Насосенергопром" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ" про стягнення заборгованості в розмірі 127 168,91 грн., з яких: основна заборгованість в розмірі 53 700,00грн., інфляційні втрати в розмірі 19 708,88грн.за період з лютого 2022р. по червень 2024р., 3 % річних в розмірі 3 784,99грн. за період з 05.02.2022р. по 11.06.2024р. та пеня в розмірі 49 975,04грн. за період з 05.02.2022р. по 02.06.2022р.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням умов договору № 02-0489/ОМК від 22.10.2019р. в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 17.06.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач не скористався своїм правом, не направив до суд відзив на позовну заяву. Копія ухвали суду від 06.06.2024р., направлена на адресу відповідача за його місцезнаходженням згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання".

Порядок вручення судових рішень встановлений ст. 242 ГПК, відповідно до пунктів 4, 5 ч.6 якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та Верховного Суду, викладений у постановах від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Отже, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПВП Насосенергопром" (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ" (надалі - покупець) був укладений договір № 02-0489/ОМК.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язується передати у власність (поставити) покупцеві товар, а саме - насос вертикальний CV 10-12Т, що є предметом цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його вартість в порядку і на умовах і на умовах, визначеними цим договором, згідно рахунку-фактур, та специфікацій.

Ціна обладнання зазначена у видатковій накладній, та в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору. (п.2.1. договору)

Покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника оплату в сумі 34 300,00грн. з ПДВ на протязі 30 календарних днів з моменту поставки товару. (п.3.2. договору)

Загальна сума договору вказана в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору. (п.3.3. договору)

Відповідно до п.5.2. договору при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню. Сума пені розраховується виходячи з вимог Закону України "Про відповідність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" № 543/96-ВР від 22.11.96р., але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Договір вступає в дію з моменту підписання і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. (п.8.1. договору)

30.12.2019р. сторонами підписана додаткова угода № 1 до договору поставки № 02-0489/ОМК від 22.10.2019р. відповідно до якої продовжений термін дії договору до 31 грудня 2022р.

Відповідно до специфікації № 3 від 10.11.2021р. загальна вартість товару складає 53 700,00грн., в тому числі ПДВ: 8 950,00грн.; порядок розрахунків - по факту поставки товару, на протязі 60 календарних днів.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується накладною №РН-1257 від 06.12.2021р., товарно-транспортною накладною №ТТН1257 від 06.12.2021р., а також довіреністю на одержання товарно-матеріальних цінностей №318 від 01.12.2021р., виписаною на інженера відділу матеріально-технічного постачання 1кат. ОСОБА_1 .

На оплату товару позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №НП-05-0536 від 06.12.2021р.

Позивачем 26.08.2022р. Новою поштою було надіслано на ім`я представника відповідача - ОСОБА_1 претензію про сплату боргу за поставлений товар у розмірі 53 700,00 грн. вих.№2/ОМК від 25.08.2022р., яка була залишена відповідачем без відповіді.

Станом на сьогоднішній день заборгованість відповідача складає 53 700,00грн., яка підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню.

Щодо нарахування інфляційних втрат в розмірі 19 708,88грн. за період з лютого 2022р. по червень 2024р., 3 % річних в розмірі 3 784,99грн. за період з 05.02.2022р. по 11.06.2024р. та пені в розмірі 49 975,04грн. за період з 05.02.2022р. по 02.06.2022р., суд зазначає наступне.

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми ст.ст. 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами ст. 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.5.2. договору при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню. Сума пені розраховується виходячи з вимог Закону України "Про відповідність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" № 543/96-ВР від 22.11.96р., але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього інфляційних втрат, 3 % річних та пені заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню, а саме, по стягненню інфляційних втрат в розмірі 19 708,88грн. за період з лютого 2022р. по червень 2024р., 3 % річних в розмірі 3 784,99грн. за період з 05.02.2022р. по 11.06.2024р. та пені в розмірі 49 975,04грн. за період з 05.02.2022р. по 02.06.2022р.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 02-0489/ОМК від 22.10.2019р. в розмірі 53 700,00грн., інфляційні втрати в розмірі 19 708,88грн. за період з лютого 2022р. по червень 2024р., 3 % річних в розмірі 3 784,99грн. за період з 05.02.2022р. по 11.06.2024р. та пені в розмірі 49 975,04грн. за період з 05.02.2022р. по 02.06.2022р.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки, при зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру, то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40грн.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 3 028,00грн., про що свідчать платіжні інструкції № 28530 від 13.02.2023 на суму 2 481,00грн., № 33875 від 10.06.2024 на суму 344,00грн., № 27621 від 24.02.2023 на суму 203,00грн.

Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає 605,60грн.

Таким чином, позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 2 422,40грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ", 49042, м.Дніпро, Аеропорт цивільної авіації, код ЄДРПОУ 37807273 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВП Насосенергопром", 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 227, корпус А, код ЄДРПОУ 41375408 заборгованість в розмірі 53 700,00грн., інфляційні втрати в розмірі 19 708,88грн., 3 % річних в розмірі 3 784,99грн., пеню в розмірі 49 975,04грн. та судовий збір в розмірі 2 422,40грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 19.08.2024

Суддя С.П. Панна