Ухвала

від 19.08.2024 по справі 907/712/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" серпня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/712/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Сисин С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», код ЄДРПОУ-03366500, місцезнаходження - місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А, поштовий індекс - 01001,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРАНТБУД, код ЄДРПОУ-01514698, місцезнаходження - Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 39, поштовий індекс - 88000,

про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна в загальному розмірі 61026,37 грн,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація (далі позивач) звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРАНТБУД (далі відповідач) заборгованості за договором оренди №3148 від 13.01.2020 по сплаті орендної плати за період з грудня 2021 року по червень 2024 року в розмірі 54151,05 грн; пені, нарахованої на суму заборгованості по орендній платі, у розмірі 868,03 грн; 3% річних у сумі 1267,72 грн та інфляційних втрат в сумі 4739,57 грн (всього сума боргу за позовом становить 61026,37 грн).

Позовні вимоги обгрунтовані позивачем з посиланням на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань орендаря нерухомого майна по сплаті орендної плати за користування нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) загальною площею 358,50 кв.м, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі об`єкт оренди, нерухоме майно) і яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №3148 від 13.01.2020 з урахуванням договору від 17.02.2021 про внесення змін до договору №3148 від 13.01.2020 (далі договір оренди), які були укладені між Департаментом комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю ГАРАНТБУД (орендар) і Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство-балансоутримувач).

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи до іншого суду за територіальною юрисдикцією (підсудністю) з огляду на наступне.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Поряд з цим, приписи статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.

Так, відповідно до частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і їх розглядати необхідно у сукупності.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполучення "з приводу" означає "у зв`язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18.

У постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 від 10.04.2019 зазначено, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року в справі №911/2390/18 зазначено, що, аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору. Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном (зокрема щодо спору про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном) поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.05.2018 у справі №640/16548/16-ц, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, чинна процесуальна норма частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України визначає розширений перелік спорів, до яких застосовуються правила виключної підсудності.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Таким чином, судом встановлено, що в даному випадку позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРАНТБУД про стягнення заборгованості за договором оренди №3148 від 13.01.2020 в загальному розмірі 61026,37 грн (з них: борг по сплаті орендної плати - 54151,05 грн, пені - 868,03 грн, 3% річних - 1267,72 грн та інфляційні втрати - 4739,57 грн) підпадає під виключну підсудність Господарського суду міста Києва, оскільки предметом спору є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань орендаря за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №3148 від 13.01.2020, який укладений щодо користування нерухомим майном загальною площею 358,50 кв.м по АДРЕСА_1 (об`єкт оренди).

Пунктом 1 частини першої статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що місцезнаходженням нерухомого майна, з приводу якого виник спір, є місто Київ, суд дійшов висновку, що за правилами виключної підсудності вирішення даного спору відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст. ст. 30-31, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Передати матеріали справи № 907/712/24 за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРАНТБУД про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна за територіальною юрисдикцією (виключною підсудністю) до Господарського суду міста Києва (01054, м.Київ, вулиця Богдана Хмельницького,44-В).

Ухвала складена та підписана 19.08.2024, набирає законної сили з моменту її підписання суддею, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до статей 255 і 256 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі ://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.В.Сисин