Рішення

від 19.08.2024 по справі 908/1616/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/136/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2024 Справа № 908/1616/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/1616/24

за позовом: Приватного підприємства Промет (вул. Лодзька,буд. 7, м. Харків, 61099)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛК Корнеліт (пр. Соборний, буд. 214, кв. 47, м. Запоріжжя, 69126)

про стягнення 171 834,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

03.06.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № б/н від 03.06.2024) Приватного підприємства Промет до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛК Корнеліт про стягнення 171834,00 грн. заборгованості. Також просив стягнути 12000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі заявки позивача щодо виготовлення заготівок марки БрАЖ9-4 з попередньою механічною обробкою розміром Ф280*ф215*298мм у кількості 8 шт., відповідачем виставлено рахунки на оплату на загальну суму 171834,00 грн. Сторони погодили строк виготовлення товару 7 робочих днів. Позивачем були оплачені рахунки в сумі 171834,00 грн. Станом на 03.06.2024 відповідач товар не поставив, грошові кошти позивачу не повернув. Письмова вимога позивача залишилася без відповіді та задоволення. Таким чином, заборгованість становить 171834,00 грн.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відповідач відзив на позов не надав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1616/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1616/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Копія ухвали суду від 10.06.2024, що надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, наданої на запит суду: пр. Соборний, буд. 214, кв. 47, м. Запоріжжя, 69126, повернута до суду з відміткою поштового відділення зв`язку: за закінченням терміну зберігання.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач також повідомлявся про судовий розгляд справи через оголошення, розміщене на офіційному веб-сайті судової влади України.

У відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет в системі «Електронний суд».

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею Товариства.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України, за наявними матеріалами справи.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

У зв`язку зі знаходженням судді Ярешко О.В. у відпустці по 15.08.2024 включно, рішення по суті ухвалено судом 19.08.2024.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство Промет надано Товариству з обмеженою відповідальністю ЛК Корнеліт заявку від 17.01.2022, згідно якої просило розглянути можливість виготовлення заготівок марки БрАЖ9-4 з попередньою механічною обробкою розміром Ф280*ф215*298мм у кількості 8 шт., просило виставити рахунки в штуках. Рахунки позивач просив надіслати на зазначену електронну пошту.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛК Корнеліт (відповідач) виставив Приватному підприємству Промет (позивачу) рахунки-фактури: № СФ-0000532 від 18.02.2022 на суму 83520,00 грн. за заготівку БрАЖ9-4 D280хd215х298 у кількості 4 штук; № СФ-0000533 від 18.02.2022 на суму 83520,00 грн. за заготівку БрАЖ9-4 D280хd215х298 у кількості 4 штук; № СФ-0000563 від 21.02.2022 на суму 4794,00 грн. за заготівку БрАЖ9-4 D280хd215х298 у кількості 2 штук, всього на загальну суму 171834,00 грн.

Рахунки містять дату, круглу печатку відповідача й підпис уповноваженої особи. У рахунках №№ СФ-0000532, СФ-0000533 вказано, що вони дійсні до сплати до 18.02.2022, у рахунку № СФ-0000563 вказано, що він дійсний до сплати до 21.02.2022.

Вказані рахунки були надіслані відповідачем на електронну пошту позивача, зазначену в заявці від 17.01.2022, та зазначено, що строк виготовлення 7 робочих днів.

Позивачем на рахунок відповідача, що зазначений у вказаних вище рахунках, було перераховано: 83520,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 1733 від 18.02.2022 (призначення платежу: оплата за заготівки згідно рах. № СФ-0000532 від 18.02.2022) (проведено банком 18.02.2022), 83520,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 1734 від 18.02.2022 (призначення платежу: оплата за заготівки згідно рах. № СФ-0000533 від 18.02.2022) (проведено банком 18.02.2022), 4794,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 1742 від 22.02.2022 (призначення платежу: оплата за заготівки згідно рах. № СФ-0000563 від 22.02.2022) (проведено банком 22.02.2022), всього перераховано загальну суму 171834,00 грн.

Перерахування коштів підтверджується також банківськими виписками.

Щодо оплати рахунків позивач повідомив відповідача листом на його електронну пошту.

Листом з описом вкладення позивач 08.05.2024 надіслав на адресу місцезнаходження відповідача вимогу, якою в семиденний строк з дня пред`явлення вимоги вимагав поставити товар (заготівки), або в разі неможливості здійснення поставки, повернути грошові кошти в сумі 171834,00 грн. в цей же термін на вказаний банківський рахунок позивача.

Поштове відправлення з цією вимогою було повернуто позивачу 28.05.2024 у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, у п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частини перша, друга та третя статті 180 ГК України визначають, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За загальним правилом, недодержання письмової форми договору (відсутність єдиного документа тощо) не свідчить про недійсність чи неукладеність правочину. Загальним наслідком недодержання вимоги закону про письмову форму правочину є обмеження доказів, які допускається наводити в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин. Допустимими є письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази. Недопустимими є свідчення свідків.

Закон не виключає можливості укладення договорів купівлі-продажу чи поставки у спрощений спосіб, зокрема, шляхом оплати покупцем виставленого продавцем рахунку.

Вищеописані рахунки №№ СФ-0000532, СФ-0000533, СФ-0000563 містять найменування товару, одиниці його виміру, кількість та ціну, суму, а також вказані платіжні реквізити, на які слід здійснити оплату. В електронному листі відповідач визначив строк виготовлення товару - 7 робочих днів.

Отже, у відповідності з ч. 1 ст. 181 та ч. 2 ст. 265 ГК України, враховуючи, що договір поставки (купівлі-продажу) у формі єдиного документу між сторонами не укладався, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб, який містить всі істотні умови господарського договору відповідно до ст. 180 ГК України - предмет (асортимент та кількість товару), ціну (вартість товару), строк виготовлення товару та строк договору (договір безстроковий), та який позивачем було виконано (оплачено товар), а відповідачем виконання прийнято без зауважень (матеріали справи не містять доказів повернення оплати). Відсутність будь-якої з істотних чи усіх істотних умов договору відповідачем перед судом не доведена.

Внаслідок того, що між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов`язки, обов`язки позивача виразились у оплаті товару відповідачу, а обов`язки відповідача в передачі цього товару.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.

Як встановлено вище, договір у справі виконувався сторонами - з боку позивача була проведена оплата товару, яка була прийнята відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Також, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Відповідач не надав доказів передачі товару, у погоджений сторонами у строк.

У зв`язку з фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З матеріалів справи слідує, що оплата, здійснена позивачем з посиланням на вказані вище рахунки, була прийнята відповідачем беззаперечно. Доказів того, що відповідач здійснював повернення суми, на яку не була здійснена поставка товару, у матеріалах справи відсутня. Відповідач не заперечив та не спростував факт отримання спірної суми від позивача; обґрунтованість отримання вказаних коштів з інших підстав (поза межами спірних правовідносин поставки) відповідачем не доведена.

Відповідач не виконав своє зобов`язання в частині передачі товару та повернення передоплати вартості товару в розмірі 171834,00 грн., факт виконання своїх зобов`язань перед позивачем відповідач належними доказами не довів.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 171834,00 грн. основного боргу, позов визнається судом обґрунтованим.

6. Судові витрати

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, судовий збір у сумі 2422,40 грн. стягується з відповідача на користь позивача.

Відповідно ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем був сплачений судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено Законом України Про судовий збір, на суму 605,60 грн., яка підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, за наявності відповідного клопотання.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 12000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Позивачем не надано суду розрахунку та будь-яких доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, таким чином, наразі в суду відсутні підстави для розподілення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛК Корнеліт (пр. Соборний, буд. 214, кв. 47, м. Запоріжжя, 69037, код ЄДРПОУ 43823319) на користь Приватного підприємства Промет (вул. Лодзька, буд. 7, м. Харків, 61099, код ЄДРПОУ 30235544) 171834 (сто сімдесят одна тисяча вісімсот тридцять чотири) грн. 00 коп. заборгованості, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 19 серпня 2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко