Рішення

від 18.07.2024 по справі 910/1639/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2024Справа № 910/1639/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи № 910/1639/24

За позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Тетерівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-2002»

про стягнення 2 415 992,26 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Демидов Я.М.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Тетерівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-2002» (далі - відповідач) про стягнення 2 415 992,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу необробленої деревини №369/2022АЦЕ від 06.12.2022 не розрахувався за отриманий товар, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 2 415 992,26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1639/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 26.03.2024.

21.03.2024 року через систему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав позовні вимоги, при цьому зазначив, що не має наміру не сплачувати заборгованість за договором купівлі-продажу необробленої деревини №369/2022АЦЕ від 06.12.2022, проте одночасне стягнення зазначеної суми призведе до важких фінансово-економічних наслідків для відповідача, так як він знаходиться у тяжкому фінансовому становищі, а тому просить відстрочити погашення заборгованості до 31.12.2024.

Судове засідання, призначене на 26.03.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному, відтак ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання у справі на 07.05.2024.

У судовому засіданні 07.05.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про встановлення учасникам справи процесуальних строків для подання заяв по суті справи та відкладення підготовчого засідання у справі на 28.05.2024 року.

21.05.2024 року через систему Електронний суд надійшло клопотання від відповідача про розстрочення погашення заборгованості в сумі 2 415 992,26 грн у період з 01.06.2024 по 31.12.2024 рівними долями по 345 141 ,75 грн на місяць.

У судовому засіданні 28.05.2024 року, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 02.07.2024.

Судове засідання, призначене на 02.07.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці, відтак ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 18.07.2024.

У судовому засіданні 18.07.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; проти задоволення клопотання представника відповідача про розстрочення виконання рішення заперечив.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час, місце і дату судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про доставлення процесуального документу в електронному вигляді «ст. 120 Ухвала про повідомлення і виклики» від 04.07.2024 року до електронного кабінету відповідача.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, втім про причини своєї неявки не повідомив, я к і не подав жодних клопотань, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за його відсутності.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 18.07.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2022 року між Державним підприємством «Тетерівське лісове господарство» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісся-2002» (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №369/2022АЦЕ (далі - договір), умовами пункту 1.1 якого встановлено, що за результатами електронного оголошення згідно підсумкового протоколу № 500-5082 від 05.12.2022 року заготівлі 4 кварталу 2022 року, продавець передає у власність на умовах склад продавця, надалі - товар, лот № 1-6, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання товарно-транспортної накладної.

Згідно пунктів 2.1 та 2.2 договору якість деревини та класифікація за розмірами товару відповідає вимогам чинних стандартів, а саме: ТУ У 16.1-00994207-003:2018 «Лісоматеріали круглі хвойних та листяних порід. Правила класифікації». Об`єм товару визначається згідно ДСТУ 4020-2-2001 (pr EN 1309-2: 1998).

Відповідно до пункту 3.1 договору, асортимент: лісоматеріали круглі в кількості 2050 куб.м. PINS C D1b L2 (сосна, діаметром 15-19см, довжиною 3-4м) 250 куб.м.; PINS C D2a L2 (сосна, діаметром 20-24см, довжиною 3-4м) 400 куб.м.; PINS C D2b L2 (сосна, діаметром 25-29см, довжиною 3-4м) 300 куб.м.; PINS D D1b L2 (сосна, діаметром 15-19см, довжиною 3-4м) 400 куб.м.; PINS D D2a L2 (сосна, діаметром 20-24см, довжиною 3-4м) 400 куб.м.; PINS D D2b L2 (сосна, діаметром 25-29см, довжиною 3-4м) 300 куб.м.

За умовами пункту 4.1 договору ціна на товар встановлена в гривнях за 1 куб.м на умовах франко-склад продавця згідно підсумкового протоколу № 500-5082 про результати проведення електронного оголошення із продажу ресурсів 4 кварталу 2022 року необробленої деревини згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Загальна сума договору складає 3 395 400,00 грн (три мільйони триста дев`яносто п`ять тисяч чотириста гривень 00 копійок) в т.ч. ПДВ (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору поставка товару по даному договору здійснюється згідно щомісячного подекадного графіку поставок, який є невід`ємною частиною даного договору, на умовах франко-склад продавця (додаток №1).

Місячна (подекадна) партія становить пропорційну частину загальної кількості товару, що забезпечує рівномірну поставку та погоджується сторонами графіком поставки деревини (пункт 5.2 договору).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що кожна поставка має бути забезпечена таким комплектом документів: товарно-транспортна накладна; специфікація.

Згідно пункту 6.1 договору прийом-передача товару здійснюється на складі продавця за умовами франко-нижній склад продавця: за якістю - у відповідності з нормами відповідних ТУ та інших умов згідно законодавства України; за кількістю - у відповідності з товарно-транспортними накладними та специфікаціями до них з підписом уповноваженої особи.

Датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної (пункт 6.3 договору).

За умовами пункту 6.4 договору приймання по кількості здійснюється у відповідності з вимогами ТУ У 16.1-00994207-004:2018 «Лісоматеріали круглі. Маркування, сортування, транспортування, приймання, облік та зберігання».

У разі, якщо при прийманні-передачі товару покупець виявить неякісний товар, розходження по кількості товару між фактично наявними і зазначеним в товаросупровідних документах обсягах, складається Акт зі підписами представників обох сторін в двох екземплярах по одному для кожної зі сторін (пункт 6.5 договору).

Відповідно до пункту 7.1 договору платіж (у розмірі 100%) здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно графіку поставки деревини та діючого договору, або за домовленістю сторін в термін не більше 20-ти календарних днів після відвантаження лісопродукції.

Договір набирає чинності з 06 грудня 2022 року і діє до 31 грудня 2022 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за виконання в повному обсязі всіх зобов`язань, взятих на себе під час дії договору, та від його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 12.1 та 12.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов даного договору, позивачем було поставлено відповідачу узгоджений товар на загальну суму 2415992,26 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними наявними в матеріалах справи, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Позаяк, відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару не виконав, у зв`язку з чим виник борг за отриману продукцію в сумі 2 415 992,26 грн.

При цьому, відповідно до п. 1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року № 935 «Про припинення державного підприємства «Тетерівське лісове господарство» та затвердження складу комісії з припинення» юридичну особу - Державне підприємство «Тетерівське лісове господарство» (код згідно з ЄДРПОУ 00992071), припинено шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код згідно з ЄДРПОУ 44768034), у зв`язку з чим правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Тетерівське лісове господарство» є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (п. 8 вищевказаного наказу).

Згідно з передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.01.2023 року № 67, правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства «Тетерівське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00992071) після його припинення шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (філія «Тетерівське лісове господарство») переходить до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (філія «Тетерівське лісове господарство») код ЄДРПОУ 45078700.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.10.2022 року був внесений запис про припинення Державного підприємства «Тетерівське лісове господарство» код ЄДРПОУ 00992071.

Згідно з п. 3.1. Положення про філію «Тетерівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом ДСГП «Ліси України» від 26.12.2023 року № 2098, філія є відокремленим підрозділом підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства.

Відповідно до п. 10.5.6. Положення про філію «Тетерівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», затвердженого наказом ДСГП «Ліси України» від 26.12.2023 року № 2098, підприємство делегує філії права представляти інтереси підприємства у судах, у тому числі в місцевих загальних судах, господарських та адміністративних судах, а також в міжнародних арбітражах у справах, пов`язаних з діяльністю філії; вести претензійну роботу; виступати позивачем, в тому числі цивільним, та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, цивільному позивачу, відповідачу і третій особі, з правом підпису усіх процесуальних документів в межах своїх повноважень, передбачених цим положенням, представляти інтереси в правоохоронних органах та бути представником потерпілого.

Таким чином, ДП «Тетерівське лісове господарство» припинено, а його правонаступником стало Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Тетерівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до такого договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.1 договору сторонами узгоджено, що платіж (у розмірі 100%) здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно графіку поставки деревини та діючого договору, або за домовленістю сторін в термін не більше 20-ти календарних днів після відвантаження лісопродукції.

Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлений договором строк, оплату отриманого товару не здійснив.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Наведене свідчить, що поставка обумовленого товару без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема, щодо порядку розрахунків, оскільки виконавець користується своїм законним правом у зустрічному зобов`язанні.

Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 2 415 992,26 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи визнав позовні вимоги, зазначивши про це у відзиві на позовну заяву.

Згідно зі статтями 46, 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо його дії суперечать закону або порушують права чи інтереси інших осіб.

За результатами розгляду справи судом встановлено законність і обґрунтованість позовних вимог позивача, тому визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів не порушує, а відтак приймається судом.

У той же час, відповідачем заявлено клопотання про розстрочення погашення заборгованості в сумі 2 415 992,26 грн у період з 01.06.2024 по 31.12.2024 рівними долями по 345 141 ,75 грн на місяць.

Відповідно до частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року в справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 року в справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року в справі «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.2012 року в справі №18-рп/2012, від 25.04.2012 року в справі №11-рп/2012 та від 30.06.2009 року в справі №16-рп/2009.

За частинами 1, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Зі змісту вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Отже, розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочення виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відтак, саме на заявника у контексті приписів статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав.

У даному випадку, за результатом розгляду поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду, судом встановлено, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання.

У той же час згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

За таких обставин, сам факт погіршення майнового стану заявника не може бути достатньою підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.10.2011 у справі «Агрокомплекс проти України» зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу.

Таким чином, постановлення на користь позивача в даній справі судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у незалежності від правової природи цих коштів, становить «майно» позивача, на отримання якого позивач має легітимні сподівання.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Відповідачем не подано суду жодних доказів, у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження наявності виняткових обставин для надання розстрочки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що на даний час підстави для розстрочки виконання рішення у справі відсутні.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Тетерівське лісове господарство» .

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Тетерівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-2002" про стягнення 2415992,26 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-2002" (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 12а, ідентифікаційний код 32041844) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А, ідентифікаційний код 44768034) в особі філії "Тетерівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (07820, Київська обл., Бучанський район, смт Пісківка, вул. Привокзальна, буд. 36, ідентифікаційний код 45078700) основний борг у розмірі 2415992 (два мільйони чотириста п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн 26 коп. та судовий збір у розмірі 36239 (тридцять шість тисяч двісті тридцять дев`ять) грн 88 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2024.

Суддя Т.В. Васильченко