Рішення

від 19.08.2024 по справі 910/11391/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.08.2024Справа № 910/11391/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЕНЕРГОПРОМ»

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

про стягнення 350 218, 19 грн

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укренергопром" (далі також - позивач, ТОВ "Укренергопром") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі також - відповідач, КП "Київтеплоенерго") про стягнення 340 258,83 грн заборгованості та 9 959,36 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 відкрито провадження у справі № 910/11391/23, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

16.08.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, а 21.08.2024 позивач надав відповідь на відзив.

Крім того, 28.08.2023 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, а 29.08.2023 позивач надав додаткові письмові пояснення у справі.

Розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно з ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2022 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергопром» (як постачальником) було укладено договір про закупівлю товарів № 3507/ДЗЗ-22 (далі також - договір) за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві товари згідно з ДК 021:2015:42160000-8 - Котельні установки (Дизельні транспортабельні котельні для Святошинського району м. Києва) (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування товару, кількість, ціна та якісні характеристики товару зазначені в Специфікації (далі - «Додаток № 1») до цього договору.

Як вбачається з п.п. 3.1., 3.2. договору, ціна даного договору становить 28 354 902, 48 грн, крім того ПДВ в розмірі 5 670 980, 50 грн. Загальна ціна договору з урахуванням ПДВ становить 34 025 882, 98 грн. Ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається з урахуванням умов поставки, визначених п. 5.4. цього договору та супутніх послуг, та зазначається в Додатку № 1.

Згідно з п. 4.1. договору, розрахунки за цим договором здійснюються наступним чином:

4.1.1. На підставі окремого листа та відповідних письмових обґрунтувань постачальника покупець має право здійснювати попередню оплату не більше 50 відсотків для придбання товарів з урахуванням вимог чинного законодавства та/або джерел фінансування. Попередня оплата перераховується постачальнику за умови наявності коштів відповідного цільового призначення на рахунку покупця. Розмір та строк, на який постачальнику надається попередня оплата, кількість платежів з попередньої оплати, перелік документів, для здійснення попередньої оплати та інші умови її здійснення погоджуються сторонами у додаткових угодах до цього договору. Постачальник зобов`язується використати грошові кошти, отримані як попередня оплата, упродовж відповідного строку погодженого сторонами у додаткових угодах до цього договору. Таке використання підтверджується шляхом підписання обома сторонами оформлених належним чином видаткових накладних. Після закінчення відповідного погодженого сторонами у додаткових угодах строку використання постачальником попередньої оплати, невикористана сума грошових коштів повертається постачальником на поточний рахунок покупця на наступний банківський день з дати закінчення погодженого в додатковій угоді строку для використання попередньої оплати. У разі прострочення повернення покупцю суми невикористаних грошових коштів постачальник зобов`язаний повернути покупцю таку суму з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 відсотків річних за весь час прострочення. Фінансування поставки товару, визначених договором, здійснюється за рахунок коштів резервного фонду бюджету міста Києва, відповідно розпорядження Київської міської військової адміністрації від 28.09.2022 № 668 «Про виділення коштів з резервного фонду бюджету міста Києва».

4.1.2. Остаточні розрахунки за поставлений товар, з урахуванням сплаченого авансу, здійснюється протягом 30 банківських днів від дати підписання покупцем видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.7.2. договору, розмір (сума) забезпечення виконання договору становить 1 відсоток від загальної ціни договору та діятиме до повного, належного та своєчасного виконання постачальником усіх умов та зобов`язань за цим договором.

У розділі 5 договору сторони погодили порядок поставки товару та встановили наступне. Поставка товару здійснюється постачальником на підставі окремого замовлення покупця до 20.11.2022 включно. Товар постачається партіями. Поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2009) за вказаною у відповідному замовлені адресою розміщення підрозділів покупця в м. Києві. Вантажоодержувачем є підрозділ покупця. Товар вважається поставленим з дати підписання сторонами відповідних видаткових накладних (дата поставки товару).

Згідно з п. 11.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку дії воєнного стану в Україні включно, а в частині гарантійних та невиконаних зобов`язань - до повного їх виконання.

Як вбачається із доводів позивача, на виконання умов договору він перерахував на користь відповідача 340 258, 83 грн забезпечення виконання договору відповідно до платіжного доручення № 4742 від 18.10.2022.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що він виконав взяті на себе зобов`язання за договором належним чином, а відповідач повернення забезпечення виконання умов договору, сплаченого постачальником, у встановлений п. 4.7.4 договору не здійснив.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на таке:

- твердження позивача про те, що поставка товару до 23.01.2023 на підставі укладених додаткових угод є належним виконанням умом договору хибні;

- додаткова угода № 2 від 18.11.2022 є нікчемною та не створює правових наслідків;

- позивачем допущено пропуску строків поставки, чим порушено істотні умови договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

За правовою природою укладений між сторонами договір № 3507/ДЗЗ-22 від 18.10.2022 є договором поставки.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як передбачено ч. 2 ст.267 Господарського кодексу України, строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як слідує з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір, відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити відповідачу товари згідно з ДК 021:2015:42160000-8, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити зазначений товар.

При цьому, сторонами погоджено порядок оплати загальної ціни договору на суму 17 012 941, 49 грн, термін закриття попередньої оплати за договором до 23.01.2023, строк поставки товару до 23.01.2023 включно та строк дії договору до 19.02.2023 року включно, а в частині гарантійних та невиконаних зобов`язань - до повного їх виконання (у редакції Додаткової угоди № 3 від 23.12.2022).

Зазначений договір укладено сторонами за процедурою закупівель "відкриті торги з особливостями", проведеною відповідно постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" від 12.10.2022 №1178 (постанова №1178), прийнятої Кабінетом Міністрів України в рамках повноважень наданих п.37 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд зазначає, що наразі, відсутні правові підстави вважати додаткову угоду № 2 від 18.11.2022 та додаткову угоду № 3 від 23.12.2023 до договору нікчемними у зв`язку з порушенням п.19 постанови № 1178, оскільки така недійсність прямо не встановлена ст.43 Закону України "Про публічні закупівлі" та/або п.21 постанови № 1178, а оскільки в матеріалах справи відсутні докази оскарження додаткової угоди № 2 від 18.11.2022 та додаткової угоди № 3 від 23.12.2023 до договору в установленому законом порядку, суд виходить з презумпції правомірності цих правочинів.

Отже, як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами договору з урахуванням додаткових угод до нього позивачем було поставлено у погоджений між сторонами строк, а відповідачем прийнято товар за договором на загальну суму 34 025 882, 98 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковою накладною №ВН-0000003 від 23.01.2023, товарно-транспортною накладною від 23.01.2023 № 2301-2. Зазначені документи підписані між сторонами без зауважень та заперечень.

Пунктом 4.7.4 договору встановлено, що покупець повертає забезпечення виконання умов договору згідно з умовами, зазначеними у договорі, не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дати настання зазначених обставин: повного, належного та своєчасного виконання постачальником всіх умов цього договору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, повернення забезпечення виконання умов договору, сплаченого позивачем у розмірі 350 218, 19 грн, покупець у встановлений п.4.7.4 договору строк не здійснив.

З урахуванням наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем свого обов`язку з повернення позивачу забезпечувального платежу настав 30.01.2023, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення зазначеної суми підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, враховуючи невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо повернення суми забезпечення за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 9 959, 36 грн за період з лютого 2023 року по травень 2023 року.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Оскільки факт порушення відповідачем грошового зобов`язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат також визнається судом обґрунтованою.

Розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем за заявлений період, є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопром" підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову та відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу на суму 10 000,00 грн.

При цьому, відповідач у поданому клопотанні від 11.09.2023 просив суд або відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу позивача або зменшити їх розмір, з огляду на їх неспівмірність зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч. 3-5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

До клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:

- платіжна інструкція № 7539 від 18.08.2023 на суму 10 000, 00 грн;

- Додаткова угода № 2 від 11.07.2023 до договору про надання правової допомоги від 04.01.2023 № 04-01/23;

- рахунок на оплату № 16/08/2023 від 16.08.2023 на суму 10 000, 00 грн;

- договір про надання правової допомоги від 04.01.2023 № 04-01/23;

- ордер Серії АІ № 1392635 від 04.01.2023;

- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Васильчук С.С.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн підтверджені документально та підлягають розподілу між сторонами у відповідності до ст.ст.126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зауважує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).

Суд зазначає, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

На думку суду, із наданих позивачем документів вбачається, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі, що розглядається є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною), а отже суд дійшов висновку про присудження до стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 231, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопром" задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 40538421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопром" (03170, місто Київ, вул. Збруцька, будинок 2, 2-й поверх, ідентифікаційний код 32589733) заборгованість в розмірі 350 218, 19 грн, інфляційні втрати в розмірі 9 959, 36 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 253, 27 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19.08.2024.

Суддя Ю.О. Підченко