Рішення

від 19.08.2024 по справі 910/3198/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.08.2024Справа № 910/3198/24

За позовомАкціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК"доТовариства з обмеженою відповідальністю «Еврокомм»простягнення 283 594, 50 грн Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі також - позивач, АТ «Акцент-Банк») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еврокомм» (далі також - відповідач, ТОВ «Еврокомм») про стягнення заборгованості за кредитним договором № N20.92.0000000340 від 13.07.2021 у розмірі 283 594,50 грн станом на 27.02.2024, яка складається з наступного:

- 174 928,08 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом;

- 58 166,42 грн - загальний залишок заборгованості за процентами;

- 39 500,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою;

- 1 000,00 грн - штраф (фіксована складова);

- 10 000,00 грн - штраф (змінна складова).

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 відкрито провадження у справі № 910/3198/24, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Керуючись ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, ухвала суду була надіслана за адресою відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 26.03.2024 про повернення поштового відправлення у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 21.03.2024.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.07.2021 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еврокомм» (позичальник) укладено Кредитний договір №20.92.0000000340 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 200 000,00 грн на строк 36 місяців (до 11.07.2024), а останній - повернути кредит та сплатити за його користування 20,90% процентів річних.

Відповідно до умов пунктів А10, А11 Договору позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А2 договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом в розмірі 0,000001% від суми встановленого у п. А2 Договору ліміту. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по договору (п. А11 Договору).

За умовами п. А3 Договору позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток №1 до договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування.

Згідно ст.ст. 212, 651 ЦК України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 11.07.2024.

Строк дії Договору відповідно до умов п. 6.2 Договору встановлений з моменту підписання договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за договором.

Банком виконано свої зобов`язання за Договором перед позичальником та надано кредит у розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR.18435883.33282.70198 від 13.07.2021.

14.02.2024 Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулось до ТОВ «Еврокомм» із вимогою, в якій банк, посилаючись на неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за Договором з повернення кредиту та зі сплати процентів за користування кредитними коштами, просив відповідача погасити всю поточну заборгованість за кредитом у розмірі 270 484, 73 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із твердженнями Акціонерного товариства "Акцент-Банк", що позичальник не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача суми кредиту у розмірі 174 928,08 грн, заборгованості по процентам в розмірі 58 166,42 грн, заборгованості за винагородою в розмірі 39 500,00 грн, штрафу в розмірі 1 000,00 грн (фіксована складова), штрафу в розмірі 10 000,00 грн (змінна складова).

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, викладених у позовній заяві обставин не спростував.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Наявними у матеріалах справи меморіальним ордером TR.18435883.33282.70198 від 13.07.2021, банківською випискою з рахунку відповідача за період з 12.08.2021 по 17.01.2022 підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу коштів за договором в рахунок надання кредиту у розмірі 200 000,00 грн.

За приписами ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У пункті А6 Договору сторони домовились, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних.

За умовами п. А3 Договору позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів Додаток №1 до договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування.

У Додатку №1 до Договору сторонами було погоджено терміни сплати та розміри платежів по тілу кредиту, суми процентів, суми комісійної винагороди, які підлягали сплаті у відповідні терміни.

У Кредитному договорі №20.92.0000000340 від 13.07.2021 передбачені умови щодо сплати позичальником винагороди за кредитне обслуговування (п. А10 Договору) та винагороди за управління фінансовим інструментом (п. А11 Договору).

У пункті А2 Договору зазначено, що його ліміт: 200 000,00 грн на поповнення обігових коштів.

Отже, за умовами А2, А10 Договору позивальник має щомісячно сплачувати винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 1 580, 00 грн (200 000,00 грн х 0,0079). Умови Договору не містять переліку які саме послуги має надавати банк в якості кредитного обслуговування, за яке щомісячно позичальник має сплачувати 1 580,00 грн.

У п. 2.1 Договору викладено перелік обов`язків банку, якими є:

2.1.1 відкрити для обслуговування кредиту рахунки, зазначені у п. А4 цього договору;

2.1.2 надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів позичальнику на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.12 цього договору. Зобов`язання з видачі кредиту на сплату судових витрат та/або інших платежів виникають у банку у випадку непред`явлення позичальником документів, підтверджуючих сплату судових витрат, та/або інших платежів за рахунок інших джерел;

2.1.3 забезпечити позичальника консультаційними послугами з питань виконання цього договору;

2.1.4 здійснювати контроль за виконанням умов цього договору, цільовим використанням, своєчасним та повним погашенням кредиту у порядку, передбаченому умовами цього договору;

2.1.5 за дорученням позичальника перераховувати необхідні суми із сплати судових витрат, передбачених п.п. 2.2.13, 2.3.13, 5.8 цього договору. Перерахування коштів із сплати судових витрат здійснюється в національній валюті України. Зазначене доручення позичальника не підлягає виконанню банком лише у випадку пред`явлення позичальником банку документів, підтверджуючих сплату судових витрат за рахунок інших джерел;

2.1.6 виконувати розрахункові документи позичальника згідно п.п. 2.4.3, 2.4.4 цього договору в день надходження до банку розрахункового документу (платіжного доручення) за наявності технічної можливості для здійснення відповідної операції.

Отже, сторонами було погоджено надання банком послуг (відмінних від самого факту надання кредиту) вартістю 1 580,00 грн/міс, в той час як п. 2.1 Договору містить перелік обов`язків банку, який є значно ширшим від обов`язку з видачі кредиту.

Суд обізнаний із правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №м496/3134/19, а також із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.08.2023 у справі №564/282/16-ц, від 02.08.2023 у справі № 760/1285/19, від 07.06.2023 у справі № 686/14530/15-ц та від 25.01.2023 у справі № 760/10552/17. Проте із умов Договору не вбачається, що передбачена п. А10, А11 винагорода за кредитне обслуговування була встановлена за послуги банку, які мають безкоштовно надаватись згідно ст.ст. 11, 12 Закону України "Про споживче кредитування", в той час як відповідач не ставив під сумнів погоджені сторонами умови Договору та не скористався своїм правом на доведення того, що встановлена п. А10, А11 винагорода була саме за послуги, які підлягали надання безоплатно.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За розрахунками Акціонерного товариства "Акцент-Банк", правильність яких не спростована відповідачем, станом на 14.02.2023 у ТОВ «Еврокомм» наявний борг за тілом кредиту у розмірі 174 928,08 грн, борг зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 58 166, 42 грн, борг зі сплати позивачу винагороди у розмірі 39 500, 00 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки суми основного боргу, відсотків та комісії, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність умовам Договору.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф на загальну суму 11 000, 00 грн.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.8 Договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000,00 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2. цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Однак, суд зазначає, що відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Крім того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, оскільки передбачений умовами договору штраф нараховується саме за прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за кредитним договором, враховуючи умови п.п. 15 та 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Акцент-Банк" в частині стягнення з ТОВ «Еврокомм» штрафу у розмірі 11 000,00 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еврокомм» (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 28, код ЄДРПОУ 44040147) на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11; код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитом в розмірі 174 928, 08 грн, заборгованість за процентами в розмірі 58 166, 42 грн, заборгованість за винагородою в розмірі 39 500, 00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 088, 91 грн

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2024 року.

Суддя Ю.О.Підченко