Рішення

від 19.08.2024 по справі 910/7301/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.08.2024Справа № 910/7301/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургмаш»

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 417 358,20 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Металургмаш» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 417 358,20 грн., у тому числі 313 292, 43 грн. вартості переданої електричної енергії, 56 213, 88 грн. пені, 15 907,01 штрафу, 21 352,31 грн. інфляційний втрат та 10 692,57 грн. трьох процентів річних.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 1579/01/20 від 01.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, встановлено строки надання заяв по суті та відмовлено у залученні третіх осіб.

Позивачем 24.06.2024 в системі «Електронний суд» сформовано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом представників сторін. Клопотання обґрунтовано наявністю бажання взяти участь у судових засіданнях, задати питання відповідачу, надати свої пояснення суду тощо.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Відповідачем 08.07.2024 в системі «Електронний суд» сформовано відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на нормативно-правове регулювання відносин в енергетиці під час воєнного стану.

Позивачем 10.07.2024 сформовано в системі «Електронний суд» відповідь на відзив, якою підтримано вимоги позову.

Відповідачем 16.07.2024 в системі «Електронний суд» сформовано заперечення на відповідь на відзив.

Відповідачем 19.07.2024 в системі «Електронний суд» сформовано клопотання про закриття провадження у справі в частині 16 387,13 грн. основного боргу, сплачених після відкриття провадження у справі.

Відповідачем 02.08.2024 в системі «Електронний суд» сформовано клопотання про закриття провадження у справі в частині 2 312,43 грн. основного боргу, сплачених після відкриття провадження у справі.

Крім того, відповідачем 02.08.2024 в системі «Електронний суд» сформовано клопотання про зменшення розміру трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені та штрафу.

Позивачем 07.08.2024 в системі «Електронний суд» сформовано додаткові пояснення, яким підтверджено факт оплати відповідачем 18 699,56 грн. основного боргу та заперечено наявність підстав для зменшення нарахувань за прострочення грошового зобов`язання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

Встановив

Сторонами у справі 01.07.2020 укладено договір купівлі-продажу електричної енергії №1579/01/20 купівлі-продажу електричної енергії, що виробляється позивачем.

За умовами пункту 1.1 договору №1579/01/20 від 01.07.2020 відповідач зобов`язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену позивачем за «зеленим тарифом», та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - НКРЕКП) від 26.04.2019 №641 або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804.

Відповідно до пункту 2.1. договору №1579/01/20 від 01.07.2020 сторони визнають свої зобов`язання згідно з законами України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачам, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Пунктом 2.3. договору №1579/01/20 від 01.07.2020 визначено, що продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

За умовою пункту 2.5 договору №1579/01/20 від 01.07.2020 вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачам (пункт 3.1 договору №1579/01/20 від 01.07.2020).

За правилами пунктів 3.2 та 3.3 договору №1579/01/20 від 01.07.2020 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.

Пунктом 10.1 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 641 від 26.04.2019, встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцю із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 641 від 26.04.2019, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Пунктом 4.5 договору №1579/01/20 від 01.07.2020 встановлено обов`язок відповідача купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію та у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.

За умовою пункту 4.6 укладеного сторонами у справі договору відповідач несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня й розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати.

За твердженням позовної заяви відповідачем на час звернення до суду не проведено розрахунок у повному обсязі за придбану у позивача електричну енергію у жовтні 2021 року, лютому-грудні 2022 року, лютому-липні 2023 року та вересні-жовтні 2023 року.

Відповідно до розрахунків споживача на час звернення до суду з даними позовом загальний розмір простроченої заборгованості за отриману електричну енергію склав 313 292, 43 грн.

Розмір основного боргу відповідача у визначеному позивачем розмірі підтверджується підписаними сторонами у справі актами приймання-передачі та платіжними дорученнями відповідача.

Відповідачем факт наявності боргу у визначеному позивачем та підтвердженому наявними у матеріалах справи доказами не спростовано, натомість, відповідно до його висновків розрахунки за електричну енергію жовтня 2021 року та травня-липня 2022 року ним здійснювались з повним врахуванням положень наказів центрального органу виконавчої влади - Міністерства енергетики України.

Суд не може погодитись з доводами відповідача у цій частині, оскільки належним виконанням основного зобов`язання покупця за договором купівлі-продажу є сплата у повному обсязі вартості придбаного ним товару. Здійснення часткової оплати отриманого товару після спливу кінцевого терміну здійснення платежу є господарським правопорушенням, яке зумовлює настання визначених Законом і договором негативних наслідків для покупця.

Крім того, суд не може погодитись і з доводами відповідача в частині виконання ним наказу Міністерства енергетики України №206 від 15.06.2022 як на підставу припинення зобов`язань, оскільки цей підзаконний акт ненормативної дії (відповідно до пунктів 1 та 2 його дія поширюється виключно на відповідача у справі) ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої енергії, встановлене укладеним сторонами у справі договором.

За своєю правовою природою укладений сторонами у справі договір №1579/01/20 від 01.07.2020 є господарсько-правовим договором, яким врегульовано саме господарсько-правові відносини його учасників.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Частиною другою статті 4 Господарського кодексу України встановлено, що особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (частина перша статті 179 Господарського кодексу України).

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (частина третя статті 173 Господарського кодексу України).

Наведені норми позитивного права фактично встановлюють загальне правило обов`язковості виконання прийнятого за укладеним договором зобов`язання.

За позитивно-правовими приписами частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію.

Враховуючи наведені вимоги законодавства, судом встановлено, що відповідачем допущено господарське правопорушення в частині прострочення виконання грошового зобов`язання за укладеним сторонами у справі договором №1579/01/20 від 01.07.2020.

Сума простроченого боргу на час звернення з даним позовом складала 313 292, 43 грн.

Після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено часткове погашення боргу на 18 699,56 грн., що підтверджено відповідними платіжними інструкціями та визнано позивачем у справі.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 18 699,56 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Встановивши наявність у позивача права на отримання заборгованості за договором та наявність у відповідача кореспондованого зобов`язання суд задовольняє позовну вимогу про стягнення 294 592,87 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10 692,57 грн. трьох процентів річних за час прострочення відповідачем зобов`язання з повної плати вартості придбаної енергії.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 21 352,31 грн. інфляційний втрат.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сум з огляду на бойові дії, вкрай тяжкий стан енергоринку та відповідача.

Судом визнано помилковим посилання відповідача до правових висновків Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у справі №902/417/18) в частині наявності у суду права на зменшення розміру інфляційних втрат і трьох процентів річних, оскільки у даному випадку мова не йде про встановлені умовами укладеного договору відсотки річних та інші компенсаційні нарахування. Крім того, у даному випадку заявлені до стягнення нарахування за правилами статті 625 Цивільного кодексу України очевидно не порушують принцип співмірності з огляду на розмір боргу та час прострочення виконання зобов`язання.

Передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати стягнення грошового боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат має компенсаційний характер і не є штрафною санкцією за порушення зобов`язання. Відповідно, у даному випадку суд позбавлений будь-якої правової можливості впливати на розмір відповідно заявлених вимог за умови арифметичної вірності проведеного позивачем розрахунку.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх арифметичну вірність. Виходячи з наведеного, Господарський суд міста Києва задовольняє вимоги позову про стягнення з відповідача відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 10 692,57 грн. трьох процентів річних та 21 352,31 грн. інфляційний втрат.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (стаття 217 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

За позитивно-правовими приписами частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 56 213, 88 грн. пені та 15 907,01 штрафу.

Судом встановлено наявність права позивача на отримання пені та штрафу за прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості придбаної електроенергії, яке встановлене пунктом 4.6 укладеного сторонами у справі.

У той же час, суд не може залишити поза увагою і доводи відзиву та клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд має погодитись з доводами відповідача, що позивачем взагалі не заявлено про наявність у нього збитків, що стали наслідком прострочення часткового виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Судом також прийнято до уваги доводи відповідача в частині вкрай негативного стану енергетичного сектору країни, який спричинено військовою агресією та масованими обстрілами об`єктів енергетики.

Крім того, судом прийнято до уваги і доводи відповідача в частині визначення вартості придбаної енергії за «зеленим» тарифом, який є спеціальним видом тарифів, що дозволяє виробнику здійснювати продаж за значно підвищеною відносно ринку ціною.

Наведені відповідачем обставини суд визнає винятковими виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу.

Вирішуючи спір у цій частині заявлених у позові вимог, з урахуванням ступеню виконання зобов`язання та причин його невиконання у повному обсязі, суд встановив наявність розумної необхідності скористатись наданим статтями 233 Господарського кодексу України та статтею 551 Цивільного кодексу України правом та відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені та штрафу з відповідача.

Застосування встановлених статтями 233 та 551 виняткових заходів у даному випадку не призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Виходячи з наведеного, суд відмовляє у задоволенні вимог позову в частині стягнення пені та штрафу.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургмаш» (49000, місто Дніпро, вулиця Собінова 1; ідентифікаційний код 05410719) 294 592,87 грн. основного боргу; 10 692,57 грн. трьох процентів річних; 21 352,31 грн. інфляційний втрат та 6 260,37 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 18 699,56 грн. основного боргу.

4. В іншому - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк