Рішення

від 19.08.2024 по справі 914/1542/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2024 Справа № 914/1542/24

За позовною заявою: Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державної служби України з безпеки на транспорті, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Позитив-В», с.Малехів Жовківського району Львівської області

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування. Ціна позову: 13889,16 грн

Суддя Кітаєва С.Б.

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Львівської області надійшла позовна заява Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державної служби України з безпеки на транспорті, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Позитив-В», про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування у розмірі 13889,16 грн.

Ухвалою від 19.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що згідно довідок про доставку електронного листа, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 19.06.2024 отримано прокуратурою та позивачем -25.06.2024.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження відповідача є адреса: АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що поштова кореспонденція (ухвала суду від 19.06.2024), яка надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача: 80383, Львівська область, Жовківський район, с.Малехів (з), вул.Київська, 36, повернулася на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, відповідно до позицій, висловлених у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає. Відповідач сам, у власних інтересах, повинен забезпечити належне приймання кореспонденції, яка направляється на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, суд констатує, що відповідач є належним чином повідомленим про розгляд справи судом, останньому забезпечено право на реалізацію його прав та виконання процесуальних обов`язків.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав відзив на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція прокуратури.

Позов обґрунтовано тим, що 20.09.2021 посадовими особами «Укртрансбезпеки» проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки Mercedes-Benz Arocs, реєстраційний номер НОМЕР_1 , які належать відповідачу. В результаті здійснення габаритно-вагового контролю встановлено, що перевезення вантажів здійснювалося відповідачем з перевищенням вагових обмежень, а саме: загальна маса 50,280 т при допустимих 40 т, навантаження на здвоєні осі становить 16,990 т. та 33,290 т. при нормі 16 т., що на 0,990 т. та 17,290 т., без дозволу, який надає право на рух автомобільними дорогами України.

На підставі актів №0058614 від 20.09.2021 управлінням проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким за виявлені порушення відповідача зобов`язано здійснити оплату на суму 441,45 євро, що в еквіваленті до національної валюти станом на 20.09.2021 становить 13889,16 грн.

Згідно з Переліком територіальних органів Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженого Розпорядженням КМУ № 1579 від 02.12.2021, утворено Відділ державного нагляду (контролю) у Київській області, який не є самостійною юридичною особою, а виступає лише структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспортні (Укртрансбезпеки). Відповідно до положень чинного законодавства Укртрансбезпека є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах. Проте після складання розрахунку плати за проїзд уповноважений орган будь-якої активної поведінки, спрямованої на захист інтересів держави, не виявив, що свідчить про невиконання належним позивачем своїх функцій щодо захисту інтересів держави, внаслідок чого є необхідність їх захисту саме прокурором у порядку, передбаченому чинним законодавством. Нездійснення Укртрансбезпекою захисту інтересів держави шляхом стягнення плати за проїзд у судовому порядку підтверджує наявність «виключного випадку» для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Позиція позивача.

Позивач за час розгляду справи письмових пояснень по суті спору не подавав.

Позиція відповідача.

Відповідач станом на дату ухвалення рішення у справі відзиву на позов не подав,

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

20.09.2021 Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки (на час заявлення позову Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області), відповідно до графіку щоденної роботи пункту вагового та габаритного контролю на 2021 рік, направлення на рейдову перевірку №000291 від 16.09.2021, 20.09.2021 проведено перевірку із здійсненням габаритно-вагового контролю, під час якої встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження загальної маси транспортного засобу перевізника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Позитив-В» (далі ТОВ «Позитив-В»).

Так, за результатом проведеного зважування автомобіля марки Mercedes-Benz Arocs, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виявлено перевищення нормативно допустимого навантаження транспортного засобу, фактична маса автомобіля становить 50,280 т., при нормі 40 т., що на 10,280 т. (25,70 %) перевищує нормативно допустиме навантаження маси автомобіля. Крім цього, навантаження на здвоєні осі становить 16,990 т. та 33,290 т. при нормі 16 т., що на 0,990 т. та 17,290 т. перевищує нормативно допустиме навантаження на здвоєні осі.

Зважування проведено засобом вимірювальної техніки - прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030T-AS2-PWIA № приладу 444 №№ платформ 876,875. За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам: ДСТУ OIML R134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Загальні технічні вимоги та методи випробування".

Вищевикладені обставини підтверджуються актом №0058614 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 20.09.2021, розрахунком №0058612 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 20.09.2021, свідоцтвом № П 40 М 259049 20 від 16.11.2020 чинним до 15.11.2021 про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 20.09.2021.

З вказаних документів вбачається, що перевезення вантажу на автомобілі марки Mercedes-Benz Arocs, реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснювалось перевізником - ТОВ «Позитив-В» за маршрутом м. Київ, вул. Електриків, 16 - Київська обл., м.Ірпінь протяжністю 27 км. Вказаним транспортним засобом керував ОСОБА_1 , який надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Позовні вимоги прокурора до Відповідача обґрунтовані тим, що останнім порушено вимоги чинного законодавства щодо проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Із урахуванням відстані 27 км. за маршрутом м. Київ, вул. Електриків, 16 - Київська обл., м. Ірпінь та перевищення нормативно допустимого навантаження транспортного засобу на 10,280 т., перевищення навантаження на здвоєні осі на 0,990 т. та 17,290 т. Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки (на час подання позову Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області) 20.09.2021 складено розрахунок № 0058612 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, розмір якої становить 441,45 євро, що за офіційним курсом Національного банку України (100 євро еквівалентно 3146, 26 грн. станом на 20.09.2021, тобто 31,4626 грн. за 1 євро) становить 13 889, 16 (441,45 х 31,4626 = 13 889, 16) грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку у встановлений строк не сплатив суму визначеної йому позивачем плати за проїзд, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача із позовом про стягнення з відповідача в дохід державного бюджету 13889,16 грн.

Щодо підставності звернення Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова до суду та щодо порушення інтересів держави в даному випадку суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається зокрема, керівникам окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

За ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (провадження № 12-72гс19) щодо права на звернення прокурора з позовом зазначає, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави (п. 6.34. цієї постанови).

Велика Палата Верховного Суду наголосила (п. 6.37. даної постанови від 15.10.2019, що Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії», заява № 42454/02, пункт 35).

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (п. 6.38. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019).

У справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку (п.6.43. постанови від 15.10.2019), що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи відповідного органу про неможливість самостійно звернутись до суду через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду цим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене, можна прийти до висновку, що після складання розрахунку плати за проїзд, уповноважений орган будь-якої активної поведінки (сукупності дій та рішень), спрямованої на захист інтересів держави, не виявив, що свідчить про невиконання належним позивачем своїх функцій щодо захисту інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту саме прокурором в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Вказані обставини свідчать про нездійснення Укртрансбезпекою захисту інтересів держави шляхом стягнення плати за проїзд в судовому порядку, що підтверджує наявність «виключного випадку» для звернення прокурора з даним позовом до суду.

У даному випадку прокурор не виступає у якості альтернативного суб`єкта звернення до суду, оскільки суб`єкт владних повноважень Укртрансбезпека хоча і може захистити інтереси держави, але з позовною заявою про стягнення з перевізника плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом не звертається.

Тому, участь прокурора у даній справі, з урахуванням вищезазначеної практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великого числа громадян.

З урахуванням наведеного, у Галицької окружної прокуратури міста Львова, є достатні підстави для представництва інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з перевізника плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, у зв`язку з нездійсненням вказаним уповноваженим державним органом захисту інтересів держави.

Норми права та висновки суду.

Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Згідно з пп. 4 п. 2, п. З Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, у тому числі:

-видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ч.3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2011 (далі - Правила № ЗО) визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

В свою чергу, п. 22.5. розділу 22 «Перевезення вантажу» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м., за висотою від поверхні дороги -4 м. (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах 4,35 м.), за довжиною - 22 м. (для маршрутних транспортних засобів - 25 м.), фактичну масу понад 40 т. (для контейнеровозів - понад 44 т., на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т.), навантаження на одиночну вісь -11т. (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т.), здвоєні осі - 16 т., строєні - 22 т. (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т., здвоєні осі 18 т., строєні - 24 т.) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Згідно з п. 27 Порядку № 879, плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку.

Відповідно до п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено п. 30 Порядку №879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Із урахуванням відстані 27 км. за маршрутом м. Київ, вул. Електриків, 16 - Київська обл., м. Ірпінь та перевищення нормативно допустимого навантаження транспортного засобу на 10,280 т., перевищення навантаження на здвоєні осі на 0,990 т. та 17,290 т. Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки (на час подання позову Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області) 20.09.2021 складено розрахунок № 0058612 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, розмір якої становить 441,45 євро, що за офіційним курсом Національного банку України (100 євро еквівалентно 3146, 26 грн. станом на 20.09.2021, тобто 31,4626 грн. за 1 євро) становить 13 889, 16 (441,45 х 31,4626 = 13 889, 16) грн.

Відповідно до ч1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Із листів Державної служби України з безпеки на транспорті від 27.03.2024, 08.04.2024, 08.05.2024 вбачається, що Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області направлено на адресу Товариства повідомлення про необхідність внесення плати за проїзд у сумі 441,45 євро. Проте, дані листи відповідачем залишено без реагування.

Водночас п. 31-1 Порядку № 879 передбачено, що перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки. Відповідно до листів Укртрансбезпеки на адресу окружної прокуратури від 27.03.2024, 08.04.2024, 08.05.2024 встановлено, що ТОВ «Позитив-В» у судовому порядку не оскаржувались дії службових осіб Укртрансбезпеки щодо проведення перевірки та складання розрахунку та станом на даний час кошти не оплачені. Вказаний розрахунок щодо оплати за проїзд у сумі 441,45 євро не був предметом оскарження в судовому порядку, отже ТОВ «Позитив-В» погодилось із нарахованою оплатою.

Пунктом 37 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством.

Зважаючи на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд, відповідачем в добровільному порядку і у встановлені чинним законодавством строки не сплачена, така набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а відтак підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до правової позиції, висвітленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом не є штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі, внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 26 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Відповідно до п. 6 ч. З ст. 29 Бюджетного кодексу України, плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, належить до доходів державного дорожнього фонду у складі спеціального фонду Державного бюджету України.

Прокурор просить стягнути із відповідача 13389,16 коп. на користь позивача. Суд зазначає, що вказана сума розрахована стороною позивача відповідно до формули передбаченої Порядком №879, визначена без помилок та є правильною.

Докази добровільної сплати в матеріалах справи такі відсутні, доказів оплати до суду не подано.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку, що позовна вимога про 13889,16 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

Львівською обласною прокуратурою при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Позитив-В» (80383, Львівська область, Жовківський район, с.Малехів, вул.Київська, 36, ідентифікаційний код 38897504) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (отримувач: ГУК у м.Києві/Шевченківській район, номер рахунку ТІА678999980313040087000026011, код ЄДРПОУ 37993783, банк одержувача: Казначейство України, призначення платежу: 22160100) 13 889, 16 грн. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Позитив-В» (80383, Львівська область, Жовківський район, с.Малехів, вул.Київська, 36, ідентифікаційний код 38897504) на користь на користь Львівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910031; поштовий індекс 79005, Львівська обл., м. Львів, пр-т Шевченка, буд. 17/19) 3028,40 грн. судового збору.

4.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

СуддяКітаєва С.Б.