Ухвала

від 19.08.2024 по справі 916/3553/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"19" серпня 2024 р.м. Одеса № 916/3553/24

Господарський суд Одеської області у складі судді - Петрова В.С., розглянувши матеріали позовної заяви № 3629/24 Військової частини НОМЕР_1 до Приватного підприємства "Атемлюфт-газ техніка" про визнання недійсним пункту договору та стягнення грошових коштів у загальному розмірі 8475,84 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Атемлюфт-газ техніка" про:

- визнання недійсним пункту 3.1 договору про закупівлю товарів за державні кошти № 11 від 21.03.2022 в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість 20%, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та Приватним підприємством "Атемлюфтгаз";

- стягнути з Приватного підприємства "Атемлюфтгаз" на користь Військової частини НОМЕР_1 - 6225,20 грн., 3% річних у розмірі 447,39 грн., інфляційні втрати в сумі 1803,25 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 21.03.2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 та Приватним підприємством "Атемлюфт-газ техніка" було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 11, загальна вартість якого становить 37351,20 грн., в т.ч. ПДВ 6225,20 грн. Разом з тим, за ствердженнями позивача, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 розділу V Податкового кодексу України (Кодексу) та постанови Кабінету Міністрів України № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", застосовується до операцій з постачання товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші пально-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені постановою № 178. Таким чином позивач зазначає, що оскільки за договором № 11 від 21.03.2022 року здійснювалося постачання товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, та покупцем товару за договором є Військова частина НОМЕР_1 , наведений п. 3.1 договору суперечить постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 20%, а не за нульовою ставкою. Тому позивач вважає сплачені позивачем кошти в сумі 6225,20 грн. безпідставно набутими ПП "Атемлюфт-газ техніка".

Відповідно до ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності упозивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак, як встановлено судом, в порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України у заявленому позові не зазначено інформацію щодо наявності у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (підсистема "Електронний суд").

Крім того, в позовній заяві позивачем зазначено, що позов не містить вимог майнового характеру, при цьому в прохальній частині просить стягнути з відповідача грошові кошти. З огляду на викладене, позивачем всупереч положенням п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України не зазначено ціну позову. Також позовна заява не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

До того ж згідно ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач вказує, що з огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 6225,20 грн. отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. Однак, відповідні докази перерахування позивачем зазначеної суми у розмірі 6225,20 грн. на рахунок відповідача, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, останнім до матеріалів позову не додано. Про неможливість подання такого доказу позивачем не зазначено у позові.

При цьому згідно з положеннями ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Однак, господарським судом встановлено, що надані заявником до матеріалів позову копії договору про закупівлю товарів за державні кошти № 11 від 21.03.2022, специфікації до договору № 11 від 21.03.2022, видаткової накладної № 93 від 21.03.2022, витягу № 1415544500052 з Реєстру платників податку на додану вартість, листа-звернення № 2/2/1/21 є нечитабельними, оскільки такі копії виготовлені неякісно, текст розмитий, з огляду на що їх неможливо прочитати.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;

2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, в матеріалах позовної заяви відсутні докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

При цьому, порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. (зі змінами і доповненнями). В силу приписів ч. 1 ст. 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Також згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 цього Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у 2024 році - 3028 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Наразі господарський суд зазначає, що заявником у позові заявлено одну вимогу немайнового характеру (визнання недійсним пункту договору) та одну вимогу майнового характеру (про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 8475,84 грн.), за які має бути сплачено судовий збір за кожну вимогу окремо, що становить 6056,00 грн. (3028,00 грн. х 2). Враховуючи подання Військовою частиною НОМЕР_1 позовної заяви до суду в електронній формі, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з огляду на що сума за поданий позов складатиме 4844,80 грн. Однак, заявником до позовної заяви додано платіжну інструкцію № 3 від 16.10.2023 р. про сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн., що свідчить про сплату судового збору у меншому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що матеріали позовної заяви не містять належних доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Вказану позовну заяву від імені Військової частини НОМЕР_1 підписано представником ОСОБА_1 та подано через підсистему "Електронний суд". При цьому на підтвердження повноважень вказаного представника суду було надано довіреність в порядку передоручення, сформовану засобами підсистеми "Електронний суд", відповідно до якої ОСОБА_2 уповноважує в порядку передоручення ОСОБА_1 представляти інтереси Військової частини НОМЕР_1 в судах України (в тому числі в апеляційних та касаційних інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного або позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Таким чином, враховуючи категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, даний позов підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Отже, представництво інтересів сторін у цій справі має бути здійснено або адвокатом, або в порядку самопредставництва відповідно до положень ч. 3 ст. 56 ГПК України.

У постанові Верховного Суду від 24.11.2022 року у справі № 920/750/16 колегія суддів зробила висновок про те, що для підтвердження повноважень самопредставництва юридична особа має надати статут, положення чи трудовий договір (контракт), у яких чітко визначене право цієї особи діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження. У вказаному висновку колегія суддів звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який було викладено у постанові від 02.07.2020 у справі № 9901/39/20. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також відмічає, що згаданий правовий висновок пізніше знову був підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.09.2022 у справі № 990/117/22 і наразі є актуальним.

Разом з тим господарський суд зазначає, що позивачем до поданої позовної заяви не надано доказів того, що ОСОБА_1 , є адвокатом або має повноваження на представництво інтересів Військової частини НОМЕР_1 в порядку самопредставництва - статут, положення чи трудовий договір (контракт).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Військовою частиною НОМЕР_1 при зверненні до господарського суду з поданою позовною заявою не виконано вимоги ч. 3 ст. 162 та ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Приватного підприємства "Атемлюфт-газ техніка" про визнання недійсним пункту договору та стягнення грошових коштів у загальному розмірі 8475,84 грн. залишити без руху.

2. Встановити Військовій частині НОМЕР_1 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Роз`яснити Військовій частині НОМЕР_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.

Ухвала набирає законної сили 19.08.2024 року та оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Петров