Ухвала

від 19.08.2024 по справі 924/772/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

УХВАЛА

"19" серпня 2024 р.Справа № 924/772/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали заяви від 16.08.2024р. про забезпечення позову у справі № 924/772/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАМА КУЧИНА", м. Хмельницький

до виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області, м. Хмельницький

про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради "Про демонтаж тимчасової конструкції для провадження підприємницької діяльності" № 1210 від 25.07.2024р.,

ВСТАНОВИВ:

16.08.2024р. на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "МАМА КУЧИНА", м. Хмельницький до виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області, м. Хмельницький про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради "Про демонтаж тимчасової конструкції для провадження підприємницької діяльності" № 1210 від 25.07.2024р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2024р. вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заверусі С.В.

Окрім того, 16.08.2024р. товариством з обмеженою відповідальністю "МАМА КУЧИНА" подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить суд зупинити дію та виконання рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради «Про демонтаж тимчасової конструкції для провадження підприємницької діяльності» № 1210 від 25 липня 2024 року та заборонити виконавчому комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області та будь-яким іншим суб`єктам вчиняти дії щодо демонтажу встановленої тимчасової конструкції для провадження підприємницької діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Мама Кучина», яка розміщена біля будинку № 44/1 по вул. Проскурівській у м. Хмельницькому.

Обґрунтовуючи подану заяву, заявник зазначає, що, на його думку, у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про демонтаж тимчасових конструкцій; відповідачем з порушенням порядку здійснено прийняття відповідного рішення; рішення відповідача обмежує товариство з обмеженою відповідальністю «Мама Кучина» у здійсненні ним господарської діяльності; рішення відповідача порушує речові права товариства з обмеженою відповідальністю «Мама Кучина» в рамках здійснення ним господарської діяльності та є незаконним. Відзначено, що невжиття заходів до забезпечення позову надасть можливість відповідачу здійснити демонтаж вказаних конструкцій в будь-який час, навіть після ухвалення судом першої інстанції рішення на користь позивача, яке в період часу до набрання рішенням законної сили не позбавить правомочності вказаного відповідача вчинити відповідні дії і, як наслідок, призведе до знищення створених позивачем конструкцій та припинення його діяльності.

Також заявником відзначено, що застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки залежить від збереження цілісності встановлених позивачем конструкцій, вважає заявник.

Судом відзначається, що статтею 129 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень.

11.07.2018р. Верховний суд України, розглядаючи справу № 509/5216/13-ц, зазначив, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується можливість виконання судового рішення.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позовних вимог не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Таку правову позицію наведено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018р. по справі № 910/361/18.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Суд вважає, що заявник не обґрунтував необхідності вжиття заходів забезпечення позову та не довів наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує необхідність застосування забезпечення позову. Відтак, зважаючи на зміст предмету та підстав позову, зміст доводів заявника та наявних матеріалів справи, заявником не доведено доцільності та необхідності забезпечення позову (у вигляді вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії та виконання рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 1210 від 25 липня 2024 року та заборони вчиняти дії щодо демонтажу встановленої тимчасової конструкції для провадження підприємницької діяльності ТОВ «Мама Кучина»), про що зазначив заявник.

Також, враховуючи зміст наявних матеріалів справи, судом відзначається, що потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення належного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Судом при постановленні ухвали також враховується, що позивачем не доведено неможливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, без невжиття обраних заходів забезпечення. Суд зазначає, що позивачем не дотримано вимог належності, достовірності та допустимості доказів для підтвердження заявлених вимог про вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено зазначених ним підстав вжиття заходів забезпечення позову та не доведено, що невжиття обраних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про необхідність відмови у забезпеченні позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "МАМА КУЧИНА" від 16.08.2024р. про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

СуддяС.В. Заверуха

Відрук.: 1 прим.

1 - до справи

Направити ухвалу позивачу та відповідачу до електронного кабінету Електронного суду.