Постанова

від 13.08.2024 по справі 904/2839/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/2839/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Безносик А. О. (адвокат),

відповідача-1 - Шульги Д. В. (адвокат),

відповідача-2 - Лисенка В. М. (адвокат), Маленоко О. М. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька Теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 (суддя Золотарьова Я. С.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2023 (головуючий - Чередко А. Є., судді Коваль Л. А., Мороз В. Ф.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Променерго Дніпро"

до: 1) Акціонерного товариства "Криворізька Теплоцентраль",

2) Акціонерного товариства "Асвіо Банк"

про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Променерго Дніпро" (далі - ТОВ "Променерго Дніпро", Товариство, Принципал, постачальник, позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Криворізька Теплоцентраль" (далі - АТ "Криворізька Теплоцентраль", Бенефіціар, споживач, відповідач-1) і Акціонерного товариства "Асвіо Банк" (далі - АТ "Асвіо Банк", Банк, гарант, відповідач-2) про визнання такими, що не підлягають виконанню, банківських гарантій:

1) від 25.03.2020 № 857-20/В1, виданої Банком на підставі договору про надання банківської гарантії від 23.03.2020 № 857-20/В1 (далі - договір № 857-20/В1);

2) від 25.03.2020 № 858-20/В1, виданої Банком на підставі договору про надання банківської гарантії від 23.03.2020 № 858-20/В1 (далі - договір № 858-20/В1), посилаючись на положення статей 16, 546, 560, 563, 569 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пунктів 36- 38 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах?, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 41/10321 (далі - Положення № 639).

Позовна заява обґрунтовується тим, що при зверненні до гаранта Бенефіціар не довів факту порушення Принципалом зобов`язання за договором постачання електричної енергії від 30.03.2020 № 195 (далі - договір № 195), а також приховало наявність правових підстав для дострокового розірвання договору № 195 за ініціативою Товариства в зв`язку з тривалими порушеннями споживачем умов цього договору.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

2. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2021 (суддя Манько Г. В.) позов задоволено повністю з тих підстав, що:

1) протягом періоду з квітня по червень 2020 року АТ "Криворізька Теплоцентраль" допускало порушення істотних умов договору № 195 в частині формування прогнозованих обсягів електроенергії, що призвело до виникнення небалансів у відсотковому вираженні від обсягу заявленої споживачем електроенергії: в квітні 2020 року - небаланс становив 10 %; у травні 2020 року - 60 %; у червні 2020 року - 20%;

2) вартість небалансів Товариство сплатило за рахунок власних коштів;

3) споживач відмовився від усунення порушення умов договору № 195 в частині корегування заявлених обсягів, не подав уточнюючі заявки, графіки споживання;

4) на порушення умов договору № 195 (пункту 13 комерційної пропозиції, підпункту 2 пункту 13.4 договору № 195) Бенефіціар не скорегував заявлені при укладенні зазначеного договору річні обсяги споживання електроенергії;

5) відповідач-1 не вживав жодних заходів для усунення порушення умов договору № 195 та вимог чинного законодавства;

6) Товариство не мало змоги отримати часткову компенсацію вартості небалансів Підприємства, які виникли у зв`язку з порушенням ним умов договору № 195 в частині формування прогнозованих обсягів електроенергії;

7) внаслідок порушення споживачем умов договору № 195, у тому числі підпункту 3 пункту 6.2, пункту 13.7 договору, пункту 13 комерційної пропозиції (додаток № 2 до цього договору) та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), відбулася зміна істотних умов договору № 195;

8) без здійснення відповідачем-1 корегування заявки на постачання електроенергії у жовтні 2020 року в частині обсягів, позивач мав отримати невідворотні наслідки (блокування Державним підприємством ?Оператор ринку? (далі - ДП ?Оператор ринку?")), неможливість участі у торгах на ринку ?на добу наперед? та внутрішньодобового ринку (РДН/ВДР), та, як наслідок, припинення участі на ринку електроенергії як постачальника з наступної хвилини після зарахування ДП ?Оператор ринку? фінансової гарантії, наданої таким постачальником у рахунок оплати небалансу споживача.

3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2021 (головуючий - Дармін М. О., судді Іванов О. Г., Чус О. В.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2021 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постанова аргументована ненаданням позивачем належних і допустимих (у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)) доказів на підтвердження існування обставин, які можуть бути враховані як підстави для визнання банківських гарантій від 25.03.2020 № 857-20/В1 та № 858-20/В1 такими, що не підлягають виконанню.

4. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2022 (головуючий - Булгакова І. В., судді Львов Б. Ю., Малашенкова Т. М.) касаційну скаргу АТ "Асвіо Банк" задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2021 у справі № 904/2839/21 скасовано з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована передчасністю висновків судів попередніх інстанцій, оскільки:

1) суди першої апеляційної інстанцій не дослідили докази, подані на підтвердження дій Товариства щодо правомірності дострокового розірвання договору № 195, дослідження яких має суттєве значення для визначення питання настання/ненастання гарантійного випадку;

2) встановивши, що правовідносини, які виникли між сторонами договору № 195, підпадають під нормативне регулювання як загальних положень про зобов`язання, так і положень про договір купівлі-продажу та Закону України ?Про публічні закупівлі?, суди попередніх інстанцій повинні надавати оцінку доказам у справі з урахуванням норм чинного законодавства, якими врегульовуються спірні правовідносини в сукупності із Законом України ?Про публічні закупівлі?, Законом України ?Про ринок електричної енергії?, ПРРЕЕ, що в свою чергу судами не було здійснено;

3) на порушення вимог статей 86, 237 ГПК України суд першої інстанції, зазначаючи про наявність на момент подачі позову в споживача заборгованості за поставлену йому постачальником електричну енергію, не обґрунтував, на підставі яких доказів суд дійшов такого висновку та, як наслідок, не надав належної правової оцінки таким обставинам у сукупності з умовами договору № 195 в частині його дострокового розірвання.

5. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

6. Зазначені рішення та постанова аргументовані посиланням на норми статей 15, 16, 560, 561 ЦК України, статей 173, 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 4, 45, ГПК України, застосовуючи які, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що, оскільки за змістом пунктів 2.1 договорів № 857-20/В1 і № 858-20/В1 гарантія набирає чинності з дати розміщення принципалом грошового покриття в сумі цієї гарантії на рахунок покриття, відкритий в АТ "Асвіо Банк", тоді як матеріали справи не містять доказів щодо виконання постачальником обов`язку з розміщення грошового покриття на відповідному банківському рахунку, то банківські гарантії від 25.03.2020 № 857-20/В1 і № 857-20/В1 не набрали чинності, а тому й не можуть бути визнані такими, що не підлягають виконанню з тих підстав, про які зазначило Товариство в позовній заяві (позивач виходив із того, що банківські гарантії набули чинності, але гарантійний випадок не настав з огляду на правомірні дії постачальника щодо дострокового розірвання договору № 195), тобто фактично оспорювані гарантії не могли бути виконані через ненабрання ними чинності.

При цьому інші обставини справи, зокрема, щодо виконання або невиконання позивачем і відповідачем-1 договору № 195, щодо правомірності або неправомірності дострокового розірвання вказаного договору суди попередніх інстанцій не досліджували з огляду на предмет цього спору та те, що основне зобов`язання (виконання Товариством своїх обов`язків за договором постачання електричної енергії) не було забезпечено банківськими гарантіями внаслідок ненабрання ними чинності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, АТ "Криворізька Теплоцентраль" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину зазначених судових рішень, відмовивши в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю, а не в зв`язку з ненабранням чинності банківськими гарантіями.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) суди не врахували висновків щодо застосування положень статей 4, 13, 14, 236 ГПК України в подібних правовідносинах (у контексті необхідності дотримання судом принципу диспозитивності та відсутності в суду апеляційної інстанції повноважень змінювати за власним розсудом предмет і підставу позову), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 220/421/17 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.07.2019 у справі № 235/499/17, від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17, внаслідок чого суди під час нового розгляду справи не виконали як вміщених у постанові Верховного Суду від 06.09.2022 вказівок суду касаційної інстанції щодо дослідження правомірності дій постачальника, спрямованих на дострокове розірвання договору № 195, так і не врахували преюдиціального факту припинення 31.12.2020 дії вказаного договору (а не його дострокового розірвання з 26.10.2020), встановленого рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022 у справі № 904/518/22 (за участю ТОВ "Променерго Дніпро" та АТ "Криворізька Теплоцентраль"), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2022;

2) суди не врахували висновків щодо застосування норм статей 560, 561 ЦК України, статті 200 ГК України, пункту 27 Положення № 639 в подібних правовідносинах, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 904/1156/19 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 910/2863/18, від 04.07.2019 у справі № 910/1586/18, від 21.02.2020 у справі № 910/23450/17.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

9. ТОВ "Променерго Дніпро" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

АТ "Асвіо Банк" не скористалося правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.09.2023 (Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Багай Н. О., Берднік І. С.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Криворізька Теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 904/2839/21 та призначено розгляд цієї скарги в судовому засіданні на 03.10.2023.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.09.2023 зупинено касаційне провадження у справі № 904/2839/21 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/17772/20.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2024 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Криворізька Теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 904/2839/21 та призначено її до розгляду на 13.08.2024.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024 у зв`язку з відпусткою судді Берднік І. С. визначено в справі № 904/2839/21 такий склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Дроботова Т. Б., Багай Н. О.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

11. Згідно з протоколом засідання тендерного комітету АТ "Криворізька Теплоцентраль" від 19.03.2020 № 119 переможцем електронного аукціону відкритих торгів (ідентифікатор закупівлі: UA-2020-01-08-001078-c Закупка на ргоzоrrоgov.uа) за лотами 1 і 2 визнано ТОВ "Променерго Дніпро".

12. На виконання вимог тендерної документації 23.03.2020 між Товариством (Принципал) і Банком (гарант) було укладено договір № 857-20/В1 на суму гарантії за лотом 1 - 1 000 000 грн (один мільйон гривень) з ПДВ та договір № 858-20/В1 на суму гарантії за лотом 2 - 70 000 грн (сімдесят тисяч гривень) з ПДВ, за умовами пунктів 1.1, 1.4, 1.7 якого гарант в забезпечення належного виконання Принципалом своїх зобов`язань перед АТ "Криворізька Теплоцентраль" (Бенефіціар) відповідно до умов протоколу від 19.03.2020 № 119 засідання тендерного комітету АТ "Криворізька Теплоцентраль" щодо визначення переможця ТОВ "Променерго Дніпро" (лот № 1, 2) - переможця електронного аукціону відкритих торгів та прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю електричної енергії, (Код ДК 021:2015 код 09310000-5 Електрична енергія), а саме: лот № 1, ідентифікатор закупівлі: UA-2020-01-08-001078-c, зобов`язується з дати виконання Принципалом умов пунктів 2.1, 2.2, 2.3 цього договору надати Бенефіціару безвідкличну банківську гарантію (далі - Гарантія). Термін дії гарантії - з дати видачі з урахуванням пункту 2.1 (якщо в Гарантії не зазначено інше) до 31.01.2021. Гарантійними випадками за цими договорами є факти порушення принципалом перед Бенефіціаром зобов`язань, визначених у контракті/документації та в забезпечення виконання яких гарантом надана Гарантія.

Згідно з пунктом 2.1 договорів № 857-20/В1 і № 858-20/В1 гарантія набирає чинності з дати розміщення принципалом грошового покриття в сумі цієї гарантії на рахунок покриття, відкритий в АТ "Асвіо Банк". Для видачі Гарантії на суму та термін, які передбачені пунктами 1.2, 1.4 цього договору, Принципал зобов`язаний надати гаранту перелік документів, визначений в пункті 2.1 договорів.

Пунктом 2.9 договорів № 857-20/В1 і № 858-20/В1 передбачено, що дія Гарантії та зобов`язання гаранта перед Бенефіціаром за Гарантією припиняється в разі:

- закінчення строку дії Гарантії або після настання дати закінчення дії Гарантії, або настання зазначених в Гарантії обставин (подій), за яких строк дії Гарантії є закінченим;

- в інших випадках, передбачених в Гарантії та/або законодавством України.

13. 25.03.2020 на виконання договору № 857-20/В1 Банк надав Бенефіціару банківську гарантію № 857-20/В1, згідно з якою:

"Ми були проінформовані про те, що Ви та ТОВ "Променерго Дніпро", код ЄДРПОУ 42929751, юридична адреса: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Короленко, будинок 14/16, приміщення 1 (далі за текстом - Принципал), домовилися про підписання договору згідно Протоколу № 119 від 19.03.2020 року засідання тендерного комітету АТ "Криворізька теплоцентраль" щодо визнання переможця ТОВ "Променерго Дніпро" (Лот № 1, 2) переможця електронного аукціону відкритих торгів та прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю електричної енергії, (Код ДК 021:2015 код 09310000-5 -Електрична енергія), а саме: Лот № 1, ідентифікатор закупівлі: UА-2020-01-08-001078-е.

Відповідно до умов Тендерної Документації належне виконання Принципалом своїх зобов`язань за договором забезпечується банківською гарантією.

Враховуючи це, ми, АТ "Асвіо Банк", код ЄДРПОУ 09809192 (далі за текстом - Гарант), створене відповідно до законодавства України, і зареєстрований офіс якого знаходиться за юридичною адресою: Україна, 14000, м. Чернігів, вул. Преображенська, буд. 2, наступним, беремо на себе безвідкличні зобов`язання виплатити Вам суму в розмірі 1 000 000,00 гривень (Один мільйон гривень 00 копійок) з ПДВ, валюту платежу 980/UАН, протягом п`яти банківських днів з дня отримання від Вас оригіналу Вашої належно оформленої першої письмової вимоги (далі за текстом - Вимога), яка буде містити Ваше твердження, що Принципал частково або повністю не виконав своїх зобов`язань за договором, із зазначенням суті невиконаних Принципалом зобов`язань та суми, яку Ви вимагаєте сплатити.

Сума цієї гарантії буде автоматично зменшуватись на всі суми, що виплачені Вам Гарантом за цією гарантією.

Ця гарантія набирає чинності згідно та на умовах, встановлених в договорі про надання гарантії від 23.03.2020 року № 857-20/В1.

Зобов`язання Гаранта перед Бенефіціаром за цією Гарантією припиняється в разі:

а) сплати Бенефіціару суми, на яку видано Гарантію; або

б) закінчення строку дії Гарантії; або

в) відмови Бенефіціара від своїх прав за Гарантією повернення її оригіналу Гаранту або шляхом подання до Гаранту письмового повідомлення про звільнення Гаранта від обов`язків за Гарантією; або

г) в інших випадках, передбачених законодавством, в залежності від події, що сталася раніше.

Строк дії цієї Гарантії до 31 січня 2021 року включно. Будь-яка Вимога за цією Гарантією повинна бути отримана Гарантом не пізніше зазначеної дати.

Передання прав за цією Гарантією можливе тільки за попередньою письмовою згодою Гаранта.

Зміни до цієї гарантії можуть бути внесені у порядку, передбаченому чинним законодавством України та нормативно-правовими актами Національного банку України, після чого вважаються невід`ємною частиною цієї Гарантії.

Відносини за цією Гарантією регулюються чинним законодавством України".

14. Крім того 25.03.2020 на виконання договору № 858-20/В1 Банк надав Бенефіціару банківську гарантію № 858-20/В1, згідно з абзацом 3 якої:

"Враховуючи це, ми, АТ "Асвіо Банк", код ЄДРПОУ 09809192 (далі за текстом - Гарант), створене відповідно до законодавства України, і зареєстрований офіс якого знаходиться за юридичною адресою: Україна, 14000, м. Чернігів, вул. Преображенська, буд. 2, наступним, беремо на себе безвідкличні зобов`язання виплатити Вам суму в розмірі 70 000,00 гривень (Сімдесят тисяч гривень 00 копійок) з ПДВ, валюту платежу 980/UАН, протягом п`яти банківських днів з дня отримання від Вас оригіналу Вашої належно оформленої першої письмової вимоги (далі за текстом - Вимога), яка буде містити Ваше твердження, що Принципал частково або повністю не виконав своїх зобов`язань за договором, із зазначенням суті невиконаних Принципалом зобов`язань та суми, яку Ви вимагаєте сплатити".

Інші положення Банківської гарантії № 858-20/В1 за змістом є ідентичними положенням банківської гарантії № 857-20/В1.

15. 30.03.2020 між АТ "Криворізька Теплоцентраль" (споживач) і ТОВ "Променерго Дніпро" (постачальник) було укладено договір № 195, за умовами пунктів 2.1, 2.3, 5.2, 6.2, 7.1 якого постачальник продає електричну енергію: код ДК 021:20:15 - 09310000-5 - Електрична енергія (електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії: Лот № 1 - 39 000 000 кВт/год.; Лот № 2 - 1 000 000 кВт/год. Загальна вартість договору на момент його підписання становить: 65 986 166,67 грн (шістдесят п`ять мільйонів дев`ятсот вісімдесят шість тисяч сто шістдесят шість гривень 67 копійок), крім того ПДВ 20 %: 13 197 233,33 грн (тринадцять мільйонів сто дев`яносто сім тисяч двісті тридцять три гривні 33 копійки), всього з ПДВ: 79 183 400 грн (сімдесят дев`ять мільйонів сто вісімдесят три тисячі чотириста гривень). Споживач зобов`язується, зокрема: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору; укласти в установленому порядку договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи для набуття права на правомірне споживання електричної енергії та фізичну доставку електричної енергії до межі балансової належності об`єкта споживача. Постачальник має право, зокрема: отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію; контролювати правильність оформлення споживачем платіжних документів; ініціювати припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку та на умовах визначених цим договором та чинним законодавством.

У пунктах 13.1, 13.4 договору № 195 його сторони погодили, що договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору. Постачальник має право розірвати цей договір достроково, повідомивши споживача про це за 20 календарних днів до очікуваної дати розірвання, у випадках якщо: 1) споживач прострочив оплату за постачання електричної енергії згідно з договором, за умови, що постачальник здійснив попередження споживачу про можливе розірвання цього Договору; 2) споживач іншим чином суттєво порушив умови цього договору, і не вжив заходів щодо усунення такого порушення в строк, що становить 5 (п`ять) робочих днів.

Пунктами 14.2, 14.4, 14.7 договору № 195 передбачено, що надана постачальником для забезпечення виконання умов договору банківська гарантія повинна свідчити про безумовний та безвідкличний обов`язок банківської установи сплатити на користь споживача суму забезпечення у разі невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов`язань за договором, при цьому в гарантії строк розгляду вимоги споживача (Бенефіціара) повинен становити не більше 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання такої вимоги. Банківська гарантія забезпечення виконання договору не повертається постачальнику у разі невиконання та/або неналежного виконання ним своїх зобов`язань за договором. Банківська гарантія забезпечення виконання договору повинна відповідати вимогам, вказаним у типовій формі банківської гарантії виконання зобов`язань постачальником за договором.

Додатком № 1 до договору № 195 є підписана відповідачем-1 заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, в якій зазначено, зокрема, персоніфіковані дані споживача, в тому числі: ЕІС-код точки комерційного обліку відповідно до додатку А до додатку № 1 договору № 195.

Додатком № 2 до договору № 195 погоджено комерційну пропозицію, відповідно до пункту 9 якої термін постачання електричної енергії становить з 01.04.2020 по 31.12.2020.

16. Листом від 10.06.2020 № 217/20 ТОВ "Променерго Дніпро" звернулося до АТ "Криворізька Теплоцентраль" з пропозицією укласти додаткову угоду до договору та внести відповідні зміни в частині ціни електричної енергії у травні 2020 року.

Листом від 20.06.2020 № 243 Товариство звернулося до оператора системи розподілу - Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі") із запитом про надання пояснень щодо причин невідповідності показників обсягів споживання споживача групи "А" (єдиний споживач - АТ "Криворізька теплоцентраль") у червні 2020 року в розрізі контрагента ТОВ "Променерго Дніпро", який спожив більший за плановий обсяг електроенергії, та показники приладів обліку такого контрагента за період з 01.06.2020 по 07.06.2020.

У відповідь АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" листом від 03.07.2020 № 25497/1001 повідомило постачальника про наявні у споживача три точки обліку Фрунзе 1, 2, 3 та про відключення на прийом даних від Приватного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка".

Листом від 20.07.2020 № 27411/1001 АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" повідомило позивача та відповідача-1 про виключення АТ "Криворізька теплоцентраль" з групи "А" з 01 серпня 2020 року з причини постійних порушень споживачем правил ринку електроенергії, відсутність у постачальника інформації про усі наявні ТКО відповідача-1.

17. Листом від 01.08.2020 № 286/20 постачальник повідомив споживача про порушення ним умов договору № 195 та направив на адресу відповідача-1 вимогу терміново скоригувати перелік ТКО і повідомити ЕІС-коди усіх точок комерційного обліку, та заявлений обсяг споживання електроенергії з урахуванням виключення АТ "Криворізька теплоцентраль" з групи "А" з 01.08.2020, а також пропозицію про зміну умов договору в зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при його укладенні: зміну порядку оплати та введення штрафної санкції за небаланс.

Листом від 13.08.2020 № 3200/13 відповідач-1 відмовився від внесення змін до договору № 195 шляхом підписання додаткових угод.

Листами від 19.08.2020 № 31279/1001 та від 25.08.2020 № 31896/1001 АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" направило на адресу постачальника попередження про припинення розподілу електричної енергії.

18. Листом № 355/20 від 17.09.2020 ТОВ "Променерго Дніпро" повторно направило до АТ "Криворізька Теплоцентраль" проєкт додаткової угоди про зміну умов договору № 195, однак відповідач-1 відмовився від укладення додаткової угоди.

19. 06.10.2020 Товариство направило споживачу повідомлення № 393 про дострокове розірвання договору № 195 в зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, та зазначило про право відповідача-1 розпочати процедуру зміни постачальника електроенергії. Вказане повідомлення надійшло споживачу 07.10.2020.

Також 06.10.2020 позивач направив на адресу АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" повідомлення № 394 щодо розірвання договору № 195 зі споживачем з 26.10.2020 включно.

27.10.2020 постачальником припинено постачання електричної енергії споживачу, в зв`язку з чим на підставі положень ПРРЕЕ в АТ "Криворізька Теплоцентраль" вимушено відбулася зміна постачальника електричної енергії.

Споживач отримав повідомлення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" як постачальника "останньої надії" про початок постачання ним електричної енергії відповідачу-1 з 27.10.2020.

20. 17.11.2020 Бенефіціар направив на адресу Банку вимоги № 4704/01 та № 4705/01 щодо настання гарантійного випадку та виплати Гарантом грошових коштів у сумах 1 000 000 грн і 70 000 грн за безвідкличними банківськими гарантіями № 857-20/В1 та № 858-20/В1 протягом п`яти банківських днів з дня отримання вимог.

У вказаних вимогах споживач зазначив, зокрема, про те, що за наслідком порушення постачальником умов договору № 195, АТ "Криворізька Теплоцентраль" має право застосувати банківську гарантію як засіб забезпечення виконання договору, оскільки відбулося настання гарантійного випадку, що передбачає виплату грошових коштів за безвідкличною банківською гарантією.

До цих вимог додано копії банківських гарантій.

21. Листом від 23.11.2020 Принципал повідомив гаранта про відсутність (ненастання) гарантійного випадку в зв`язку з достроковим розірванням договору № 195 про постачання електричної енергії.

Листом від 26.11.2020 № 443/20 постачальник повідомив Банк про відсутність (ненастання) гарантійного випадку, а листом від 26.11.2020 № 444/20 просив відповідача-1 звільнити гаранта від зобов`язань за договорами № 857-20/В1 та № 858-20/В1.

22. Листами від 28.12.2020 № 3727 та № 3728 гарант повідомив Бенефіціара про те, що станом на дату цих листів Принципал не перерахував на відповідний рахунок суму грошового покриття в сумі гарантії, в зв`язку з чим відповідно до статті 561 ЦК України та пункту 27 Положення № 639 гарантія не набрала чинності, а тому Банк відмовив відповідачу-1 у виконанні вимоги оплати за банківськими гарантіями від 25.03.2020 № 857-20/В1 і № 858-20/В1.

23. 15.02.2021 постачальник направив споживачу вимогу № 1502/1 про погашення заборгованості за поставлену електроенергію в сумі 256 385,16 грн.

Позиція Верховного Суду

24. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

25. В основу оскаржуваних рішення та постанови про відмову в задоволенні позову покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про те, що, оскільки за змістом пунктів 2.1 договорів № 857-20/В1 і № 858-20/В1 гарантія набирає чинності з дати розміщення принципалом грошового покриття в сумі цієї гарантії на рахунок покриття, відкритий в АТ "Асвіо Банк", тоді як матеріали справи не містять доказів щодо виконання постачальником обов`язку з розміщення грошового покриття на відповідному банківському рахунку, то банківські гарантії від 25.03.2020 № 857-20/В1 і № 857-20/В1 не набрали чинності, а тому й не можуть бути визнані такими, що не підлягають виконанню з тих підстав, про які зазначило Товариство в позовній заяві (позивач виходив із того, що банківські гарантії набули чинності, але гарантійний випадок не настав з огляду на правомірні дії постачальника щодо дострокового розірвання договору № 195), тобто фактично оспорювані гарантії не могли бути виконані через ненабрання ними чинності.

26. Проте колегія суддів вважає помилковими зазначені мотиви судів щодо відмови в задоволенні позовних вимог і водночас погоджується з доводами скаржника в частині неврахування судами висновків щодо застосування положень статті 561 ЦК України та пункту 27 Положення № 639 в подібних правовідносинах, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 904/1156/19 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 910/2863/18, від 04.07.2019 у справі № 910/1586/18, з огляду на таке.

27. Частиною 1 статті 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно зі статтею 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до пункту 27 Положення № 639 гарантія є чинною з дати її видачі, якщо в ній не зазначено інше. Датою видачі гарантії є день надсилання бенефіціару або банку бенефіціара, або авізуючому банку, або банкам-кореспондентам повідомлення з текстом гарантії чи дата, зазначена на поштовій квитанції, що свідчить про надсилання гарантії поштовим зв`язком, або день передавання її бенефіціару чи принципалу для подальшого передавання її бенефіціару.

28. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 904/1156/19 (предмет позову - стягнення з банку-гаранта на користь бенефіціара заборгованості принципала за банківською гарантією) викладено такі висновки щодо комплексного застосування норм статей 251, 252, 561, 563 ЦК України та пунктів 2, 5, 27 Положення № 639 в подібних правовідносинах:

"Правовою підставою для здійснення виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара, а зобов`язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають із будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром.

Відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку, що сукупність встановлених обставин свідчить про неправомірність відмови від сплати за гарантією з боку відповідача (гаранта), оскільки такої підстави, як ненабрання чинності гарантією у зв`язку з відсутністю її покриття з боку боржника, закон не містить…

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що погодження в договорі про надання банківської гарантії такої умови чинності гарантії, що залежить від дій боржника (тому об`єктивно може не наступити), суперечить правовій природі гарантії, сутність якої полягає в тому, що банк-гарант приймає на себе зобов`язання зі сплати обумовленої договором суми у разі настання гарантійного випадку.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач (бенефіціар) не є стороною договору про надання банківської гарантії, не був обізнаний і не міг бути обізнаний про умови, вказані у пункті 1.2 договору, стороною якого позивач не є, а також не був обізнаний про невиконання принципалом зазначеної умови, а відповідачем не надано доказів того, що він повідомив бенефіціара про недотримання принципалом умов договору про надання гарантії в частині надання забезпечення.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що пункт 1.2 договору про надання банківської гарантії та зміст гарантії про умови чинності гарантії суперечать змісту вказаного правочину про те, що надана в межах цього договору гарантія є безумовною та безвідкличною, оскільки містить умову щодо вступу в силу гарантії…

Разом із тим, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/920/18, та погоджується з висновками викладеними, зокрема у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 910/2863/18, від 04.07.2019 у справі № 910/1586/18, від 30.09.2019 у справі № 910/946/18, від 26.11.2019 у справі № 910/13380/18 щодо набуття чинності банківської гарантії, з огляду на наступне.

Гарантія це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639.

Відповідно до пункту 2 Положення гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Згідно з пунктом 5 розділу 1 Положення банк-гарант може надавати такі види гарантій: платіжні гарантії, гарантії повернення авансового платежу, тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції), гарантії виконання, гарантії повернення позики тощо.

Частиною 1 статті 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

За змістом частини 2 статті 563 цього Кодексу вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

За загальним правилом гарантія вважається чинною з дня її видачі. Норма ч. 2 ст. 561 ЦК України є диспозитивною і сторони можуть визначити більш пізній термін набуття гарантією чинності порівняно із днем видачі.

Разом із тим, згідно з абзацом 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Водночас, умови договору гарантії про розміщення грошового покриття принципалом у розмірі суми гарантії на відповідних рахунках банку-гаранта не можна вважати ні строком, ні терміном у розумінні цивільного законодавства, адже така умова не є подією, яка має неминуче настати, оскільки залежить від дій або бездіяльності принципала щодо внесення ним грошового покриття на рахунок банку, а бенефіціар не є стороною договору гарантії, який укладається між банком та принципалом.

Отже, якщо сторони не визначили інший термін набуття гарантією чинності порівняно із днем видачі, то пункт гарантії про те, що гарантія набуває чинності згідно та на умовах, встановлених в договорі гарантії, не може свідчити про те, що гарантією установлено строк її дії в розумінні ст. 251, ч. 1 ст. 561, ч. 4 ст. 563 ЦК України".

29. У свою чергу, ухвалюючи постанову від 05.12.2018 у справі № 910/2863/18 (предмет позову - визнання договору про надання гарантії недійсним у частині вступу гарантії в силу з моменту розміщення грошового покриття принципалом в розмірі суми гарантії на відповідних рахунках банку-гаранта), якою було залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 про задоволення позову, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, виходячи зі встановлених судом апеляційної інстанції обставин відсутності в умовах договору строку внесення принципалом грошового покриття, дійшов висновків про те, що:

1) умову договору про "розміщення грошового покриття принципалом в розмірі суми гарантії на відповідних рахунках банку-гаранта" не можна вважати ні строком, ні терміном у розумінні цивільного законодавства, тому що така умова не є подією, яка має неминуче настати, оскільки залежить від дій або бездіяльності принципала щодо внесення ним грошового покриття на рахунок Банку;

2) сам зміст оспорюваного пункту 1.3. договору про надання гарантії від 20.07.2017 № 4737/ЮГ-17 про те, що гарантія вступає в силу з моменту розміщення грошового покриття принципалом в розмірі суми гарантії на відповідних рахунках банку-гаранта суперечить змісту цього ж пункту вказаного правочину про те, що надана в межах цього договору гарантія є безумовною та безвідкличною, оскільки містить умову щодо вступу в силу гарантії.

Схожі за змістом висновки наведено в пункті 6.36 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2019 у справі № 910/1586/18 зі спору, що виник з подібних правовідносин.

30. Колегія суддів зауважує, що зміст оскаржуваних рішення та постанови переконливо свідчить про те, що в основу висновку судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову виключно з мотивів ненабрання чинності банківськими гарантіями від 25.03.2020 № 857-20/В1 і № 857-20/В1, яке (ненабрання чинності), в свою чергу, зумовлено недоведеністю виконання постачальником обов`язку з розміщення грошового покриття на відповідному банківському рахунку гаранта, було покладено викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/920/18 (хоча й без прямого посилання на вказану постанову) правову позицію про відсутність підстав для стягнення з гаранта (відповідача) грошової суми відповідно до умов гарантії, оскільки дана гарантія не набрала чинності з підстав розміщення Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецбуд+" грошового покриття в сумі цієї гарантії на рахунок покриття, відкритий в Публічному акціонерному товаристві "ВЕРНУМ БАНК", як того вимагав пункт 2.1 договору про надання гарантії.

Натомість зазначений помилковий висновок судів попередніх інстанцій не відповідає викладеному в пунктах 9.27, 9.28 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 висновку про те, що ГПК України визначено процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Тому незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої в цій справі відступив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

Адже як зазначено вище, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в своїй постанові від 02.10.2020 у справі № 904/1156/19, в якій наразі сформульовано останню правову позицію Верховного Суду щодо застосування положень статті 561 ЦК України та пункту 27 Положення № 639, відступила від висновку, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/920/18 (див. пункт 25 цієї постанови), що виключає врахування вказаного висновку як нерелевантного для вирішення спору, що виник з подібних правовідносин.

31. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій достовірно встановлено той факт, що листами від 28.12.2020 № 3727 і № 3728 Банк (гарант) відмовив відповідачу-1 (Бенефіціару) у виконанні вимоги від 07.11.2020 № 4704/01 і № 4705/01 про оплату за банківськими гарантіями від 25.03.2020 № 857-20/В1 та № 858-20/В1 виключно з тих підстав, що станом на дату цього листа позивач (Принципал) не перерахував на відповідний рахунок суму грошового покриття в сумі гарантії, в зв`язку з чим гарантія відповідно до статті 561 ЦК України та Положення № 639 не набрала чинності, а висновок судів якраз ґрунтується на ненабранні чинності оспорюваними гарантіями, то Верховний Суд не може не погодитися з обґрунтованими доводами скаржника про необхідність зміни мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень шляхом відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю, а не в зв`язку з ненабранням чинності банківськими гарантіями.

Таким чином, зазначені помилкові висновки судів попередніх інстанцій наразі не відповідають релевантним висновкам щодо застосування норм статті 561 ЦК України та пункту 27 Положення № 639, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 904/1156/19 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 910/2863/18, від 04.07.2019 у справі № 910/1586/18.

Водночас Верховний Суд у межах касаційного перегляду цієї справи не надає правової оцінки обставинам настання/ненастання гарантійного випадку за договором № 195.

Адже згідно з імперативними вимогами частин 2, 3 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

32. Однак суд касаційної інстанції не бере до уваги безпідставне твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування положень 561 ЦК України та пункту 27 Положення № 639, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/23450/17, оскільки насправді зазначена постанова взагалі не містить висновків Верховного Суду щодо застосування конкретних норм матеріального права, зокрема статті 561 ЦК України та пункту 27 Положення № 639.

33. Разом з тим колегія суддів відхиляє передчасні доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм процесуального права (статей 4, 13, 14, 236 ГПК України) в подібних правовідносинах (у контексті необхідності дотримання судом принципу диспозитивності та відсутності в суду апеляційної інстанції повноважень змінювати за власним розсудом предмет і підставу позову), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 220/421/17 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.07.2019 у справі № 235/499/17, від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17, з огляду на таке.

34. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

35. Так, за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями процесуальні правовідносини в цивільних справах №№ 220/421/17, 235/499/17, 450/1686/17 і в господарській справі, що наразі розглядається, не є подібними з огляду на істотні відмінності в предметі процесуально-правового регулювання, правах та обов`язках учасників господарського та цивільного процесу, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних скаржником правових позицій, які нерелевантних для вирішення цього господарського спору.

36. Водночас колегія суддів зауважує, що в силу певних особливостей цивільного та господарського судочинства, зазначені скаржником постанови Верховного Суду в цивільних справах вочевидь об`єктивно не можуть містити висновків щодо застосування норм статей 4, 13, 14, 236 ГПК України.

37. Зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 220/421/17 (предмет позову - визнання права власності та скасування арешту, визнання неукладеним договору позики, визнання недійсним договору іпотеки та зобов`язання нотаріуса зняти обтяження іпотекою) сформульовано такий правовий висновок:

"Частиною першою, шостою статті 367 та частиною першою статті 368 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги та в межах заявлених позовних вимог. Змінювати за власним розсудом предмет і підставу позову суд апеляційної інстанції не уповноважений".

Натомість під час вирішення цього господарського спору суд апеляційної інстанції не змінював з власної ініціативи одночасно предмет і підстави позову, тим більше, що за змістом імперативних положень частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову.

У контексті наведеного немає підстав для висновку про подібність процесуальних правовідносин у господарській справі, що розглядається, та в цивільній справі, на постанову Великої Палати Верховного Суду в якій посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

38. В свою чергу, ухвалюючи постанову від 15.07.2019 у справі № 235/499/17 (предмет позову - зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди), Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, аналізуючи норму частину 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), дійшов висновку про те, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Крім того, в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17 (предмет позову - зобов`язання страховика здійснити страхову виплату) викладено висновок щодо застосування норм частин 1, 3 статті 13 ЦПК України, а саме про те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

39. Однак колегія суддів наголошує на тому, що, на відміну від вказаних вище цивільних справ, при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови місцевий та апеляційний господарські суди не виходили за межі позовних вимог і самостійно (замість позивача) не обирали одночасно підставу та предмет позову.

40. При цьому наявні заперечення скаржника зводяться фактично до посилання на порушення судами першої та апеляційної інстанцій при новому розгляді справи положень частини 4 статті 46 та частини 1 статті 316 ГПК України, згідно з якими у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

41. Водночас колегія суддів відхиляє посилання скаржника на зазначені висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм ЦПК України, викладені в постановах від 15.07.2019 у справі № 235/499/17, від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17, з огляду на таке.

42. Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц - офіційно оприлюднено 12.11.2019).

43. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (такий висновок викладено в пункті 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 - офіційно оприлюднено 16.07.2019).

44. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (такі висновки викладено в пунктах 81- 83, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 - офіційно оприлюднено 13.12.2019).

45. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

46. Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

47. З огляду на викладене суд касаційної інстанції наразі вважає за необхідне врахувати зазначені висновки щодо застосування норм процесуального права, наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 як останні правові позиції Великої Палати Верховного Суду, яким не відповідають неактуальні (нерелевантні) правові висновки, викладені в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.07.2019 у справі № 235/499/17, від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17.

48. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження (в частині застосування норм матеріального права - статті 561 ЦК України та пункту 27 Положення № 639), що свідчить про наявність достатніх підстав для задоволення касаційної скарги шляхом зміни мотивувальної частини оскаржуваних рішення та постанови, а саме в задоволенні позовних вимог слід відмовити в зв`язку з їх необґрунтованістю, а не в зв`язку з ненабранням чинності банківськими гарантіями.

49. З наведених раніше мотивів колегія суддів відхиляє необґрунтовані доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

51. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

52. Відповідно до частин 1, 4 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

53. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли загалом правильного висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

54. Разом з тим наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження в зв`язку з неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування положень статті 561 ЦК України та пункту 27 Положення № 639 в подібних правовідносинах, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 904/1156/19 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 910/2863/18, від 04.07.2019 у справі № 910/1586/18, що зумовлює необхідність задоволення касаційної скарги та зміни мотивувальної частини оскаржуваних рішення та постанови, а саме шляхом відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю, а не в зв`язку з ненабранням чинності банківськими гарантіями.

55. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи отримали часткове підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують загалом правильного висновку судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, однак оскаржувані рішення та постанову слід змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Розподіл судових витрат

56. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень і залишення без змін їх резолютивної частини, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька Теплоцентраль" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 904/2839/21 змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У решті (в їх резолютивній частині) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 904/2839/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай