Рішення

від 12.08.2024 по справі 299/4178/24

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2024 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі - головуючий суддя Кашуба А.В., секретар судового засідання Чернянчук К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської кредитної спілки «Едельвейс» про визнання права власності на будівлю архіву,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд суду передано цивільну справу за вказаним позовом.

Позивач просить суд визнати за ним право власності на будівлю архіву площею 9 м.кв.. рік побудови 1970, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що позивач купив у відповідача нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 , за договором купівлі-продажу земельної ділянки та нежитлового приміщення від 24.06.2022, посвідченого нотаріусом Стойка С.М., за реєстром 1499. Згідно акту приймання-передачі від 24.06.2022 відповідач передав позивачу, крім основного обєкта його приналежності: дерев`яну альтанку та будівлю архіву площею 9 кв.м., побудовану з цегли, рік побудови 1970. В подальшому позивач виявив, що будівля архіву та альтанка не відображені в договорі і реєстрі речових прав, як складові речі, юридичну долю якої вони наслідують. Юридична особа продавця перебуває у процесі ліквідації, яка є на завершальній стадії, тому печатки і штампи здані, а документація архівована і перевіряється компетентними органами, а тому продавець не має можливості усунути порушене право покупця. Тому позивач змушений звернутися до суду за захистом права.

Відзив не подано.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просить задовольнити.

Відповідач подала до суду письмову заяву, у якій просить розглядати справу без участі його представника. Заявлено, що відповідач позов визнає та не заперечує проти його задоволення.

Вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши подані письмові докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вирішив наступне.

Суд встановив, що позивач купив у відповідача нерухоме майно (ціле нежиле приміщення офісу загальною площею 105,4 кв.м., цілу земельну ділянку площею 0,0143 га, кадастровий номер 2121210100:00:004:0659) за адресою АДРЕСА_2 , за договором купівлі-продажу земельної ділянки та нежитлового приміщення від 24.06.2022, посвідченого нотаріусом Стойка С.М., за реєстром 1499. Право власності за позивачем зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дата реєстрації 24.06.2022.

Згідно акту прийому-передачі від 24.06.2022 відповідач передав позивачу, крім основного об`єкта його приналежності: дерев`яну альтанку та будівлю архіву площею 9 кв.м..

За змістом технічного паспорту на будівлю архіву від 01.12.2023, будівля архіву розташована за адресою АДРЕСА_2 , побудована з цегли, рік побудови 1970. За змістом Інформаційної довідки до технічного паспорту від 01.12.2023, будівля архіву рахується за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу приміщення офісу по АДРЕСА_2 .

Зі слів позивача, будівля архіву та альтанка не відображені в договорі і реєстрі речових прав, як складові речі, юридичну долю якої вони наслідують. Юридична особа продавця перебуває у процесі ліквідації, яка є на завершальній стадії, тому печатки і штампи здані, а документація архівована і перевіряється компетентними органами, а тому продавець не має можливості усунути порушене право покупця. Тому позивач змушений звернутися до суду за захистом права.

За змістом 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі "Федоренко проти України" (N 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства", заява N 44277/98).

В іншій справі "Н.К.М. проти Угорщини" (NKM v. Hungary, скарга N 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що "правомірні очікування" підлягають захисту як власне майно і майнові права.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

В ст. 328 ЦК закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно. Право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку, або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі N 911/3594/17).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі N 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі N 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Таким чином, вказаний вище попередній договір укладено його сторонами з певною економічною метою, якої вони мали досягти внаслідок його виконання, дотримуючись принципу добросовісності, розумності і справедливості, визначеного у статтях 3, 509 ЦК України. І такою метою було отримання Позивачем у власність об`єкта нерухомості (пункти 1.1, 1.2 договору), а сторони договору повинні були діяти у відповідності до цієї мети.

Суд констатує, що позивач виплатив відповідачу повну суму вартості предмета купівлі-продажу разом із його приналежностями, які з незалежних від нього причин не ввійшли до складу речі. При цьому, відповідно до ст.186 ЦК України, річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Переконавшись у існуванні обставин, якими обґрунтовано вимоги позову, існування яких підтверджено достатньою сукупністю належних та допустимих доказів, достовірність яких не викликала у суду сумнівів, суд пересвідчився, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, а відтак, позов слід задовольнити.

Судові витрати, понесені позивачем (судовий збір у розмірі 1211,20 грн), слід покласти на позивача у зв`язку із вирішенням справи у його інтересах.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на будівлю архіву площею 9 м.кв., рік побудови 1970, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийА. В. Кашуба