Рішення

від 14.08.2024 по справі 337/766/24

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН № 337/766/24 Провадження №2/337/763/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.08.2024 м.Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого судді Мальованого В.О. за участі секретаря Крижко Я.О.

представника позивача прокурора Сполохової Я.А.

представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, цивільну справу за позовомВасилівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави позивач Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору фермерське господарство «Таврія-Скіф» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що відповідач ОСОБА_2 є громадянкою російської федерації.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом (після смерті рідного брата ОСОБА_3 ) серії НОМЕР_1 , зареєстрованого за №12 від 13.01.2022 року, державним нотаріусом Третьої запорізької нотаріальної контори Коцило С.В., відповідачка набула право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,1886, з кадастровим номером 2323381100:01:015:0020, яка розташованою за адресою: Бурчацька сільська рада, Василівський район (стара назва Михайлівський район) Запорізька область

Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.01.2022 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2178939023233, номер запису про речове право: 38386236.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 є власницею цієї земельної ділянки і на сьогоднішній день, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №360024398 від 26.12.2023 року.

Позивач зазначив, що вказана земельна ділянка перебуває в оренді Фермерського господарства «Таврія-Скіф» на підставі договору оренди земельної ділянки від 09.09.2020 року, укладеного з ОСОБА_3 (попереднім власником) строком на 15 років. Смерть орендодавця не є підставою для припинення дії договору оренди, а також для його розірвання чи зміни його умов, тому вказаний договір оренди є чинним на цей час.

Відповідно до відповіді на запит Управління ДМС України у Вінницькій області від 06.10.2023 року, громадянка російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 19.10.2016 року, виданою УДМС у Вінницькій області, за адресою: АДРЕСА_1 , з 25.10.2016 року.

Оскільки отримана відповідачкою, яка є іноземною громадянкою, у власність земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, добровільно нею не відчужена упродовж року (кінцевий строк сплинув 13.01.2023 року), право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню, шляхом її конфіскації за рішенням суду.

У позові також зазначалося, що враховуючи виявлені порушення та зазначені положення законодавства, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокуратурою на адресу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надіслано лист від 16.02.2023 року із повідомленням про виявлені порушення та з вимогою про інформування про вжиті заходи щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку. У відповіді на вказаний лист від 29.03.2023 року ГУ Держгеокадастру проінформувало Василівську окружну прокуратуру про те, що управління позбавлене можливості звернутися до суду із позовною заявою про конфіскацію спірної земельної ділянки, внаслідок відсутності видатків на сплату судового збору та у зв`язку з тим, що посадові особи Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області наразі перебувають в простої, обумовленому введенням на території України воєнного стану, у зв`язку із збройною агресією російської федерації.

Позивач вважає, що зазначені причини не є поважними та не дають підстав залишити без реагування зазначені порушення, що дає підстави прокурору вживати заходи представництва інтересів держави в суді.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14.02.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

У відповідності до ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідачці було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня тримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відзиву від відповідачки до суду не надходило.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, про час, день та місце судового засідання була повідомлена належним чином відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Представник третьої особи фермерського господарства «Таврія-Скіф» в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача прокурор Сполохова Я.А., представник позивача ОСОБА_1 не заперечують проти ухвалення заочного рішення по справі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого за №12 від 13.01.2022 року, спадкова справа №85/2021, державним нотаріусом Третьої запорізької нотаріальної контори Коцило С.В., громадянка російської федерації ОСОБА_2 після смерті рідного брата ОСОБА_3 , набула право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,1886 га, розташованою за адресою: Бурчацька сільська рада, Василівський район (стара назва Михайлівський район) Запорізька область, кадастровий номер 2323381100:01:015:0020.

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.01.2022 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2178939023233, номер відомостей про речове право 46148587.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №360024398 від 26.12.2023 року, ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , країна громадянства: російська федерація, є власницею земельної ділянки площею 2,1886 га, розташована за адресою: Бурчацька сільська рада, Василівський район (стара назва Михайлівський район) Запорізька область, кадастровий номер 2323381100:01:015:0020.

На підставі договору оренди земельної ділянки від 09.09.2020 року, укладеним між ОСОБА_3 та фермерським господарством «Таврія-Скіф», земельна ділянка площею 2,1886 га, розташована за адресою: Бурчацька сільська рада, Василівський район (стара назва Михайлівський район) Запорізька область, кадастровий номер 2323381100:01:015:0020, перебуває в оренді Фермерського господарства «Таврія-Скіф» строком на 15 років. Смерть орендодавця не є підставою для припинення дії договору оренди, а також для його розірвання чи зміни його умов, тому вказаний договір оренди є чинним на цей час.

Згідно відповіді на запит Управління ДМС України у Вінницькій області від 06.10.2023 року, громадянка російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 19.10.2016 року, виданою УДМС у Вінницькій області, за адресою: АДРЕСА_1 , з 25.10.2016 року.

Згідно зі ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

Суб`єктами права приватної власності на землю, відповідно до статті 80 Земельного кодексу України, визначено громадян України та юридичних осіб.

Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм Земельного кодексу України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України, можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України, набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно, за змістом ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч.ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Таким чином, нормами Земельного кодексу України чітко визначені права іноземців щодо спадкування земельних ділянок сільськогосподарського призначення та обов`язок припинити право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом її відчуження протягом року.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 354 ЦК України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 6 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно п. «е» ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. Таким чином, особа може бути позбавлена її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що відповідачка порушила визначену ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України, процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, будучи іноземною громадянкою, не відчужила земельну ділянку упродовж року після набуття права власності на неї та на теперішній час безперешкодно використовує спірну земельну ділянку на території України.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

Правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Підставою для представництва в суді інтересів держави став факт порушення законодавства при використанні іноземною громадянкою відповідачкою ОСОБА_2 земельної ділянки, оскільки відповідачка не відчужила її упродовж року після набуття права власності. Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України), та ця норма є імперативною і не передбачає винятків.

З огляду на характер спірних правовідносин, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачки критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку відповідачка незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами, оскільки зазначений спосіб захисту чітко визначений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав. Враховуючи, що відповідачка, будучи іноземною громадянкою, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку не відчужила її, є підстави для її конфіскації у власність держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 145 ЗК України, конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір за пред`явлення позову у розмірі 7121,94 грн., а позов задоволено у повному обсязі, то з відповідачки на користь прокуратури необхідно стягнути вказану суму судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81, 125, 145, 153 ЗК України, ст. ст. 16, 346,354 ЦК України, ст. ст. 141, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Василівської окружноїпрокуратури Запорізькоїобласті вінтересах державипозивач Головнеуправління Держгеокадаструу Запорізькійобласті до ОСОБА_2 ,третя особана сторонівідповідача,що незаявляє самостійнихвимог щодопредмету споруфермерське господарство«Таврія-Скіф»про припиненняправа власностіна земельнуділянку шляхомїї конфіскації- задовольнити.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 ) право власності на земельну ділянку площею 2,1886 га з кадастровим номером 2323381100:01:015:0020 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , яка знаходиться на території Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2178939023233, номер відомостей про речове право :46148587) шляхом її конфіскації ( примусового відчуження) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області .

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,( НОМЕР_4 ,зареєстрованої заадресою АДРЕСА_1 )на користьЗапорізької обласної прокуратурив особіВасилівської окружноїпрокуратури Запорізькоїобласті (вул.Соборна10м.ВасилівкаЗапорізька область,71600р/рUA438201720343180001000000271,відкритий вДержавній Казначейськійслужбі України,м.Київ,МФО 820172,отримувач Запорізькаобласна прокуратура,ЄДРПОУ 02909973,код 2800) витрати на сплату судового збору в розмірі 7121,94 грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.О. Мальований