Ухвала

від 12.08.2024 по справі 944/4397/24

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/4397/24

Провадження №2-з/944/21/24

УХВАЛА

про забезпечення позову

12.08.2024 рокум.Яворів

Суддя Яворівського районного суду Львівської області Поворозник Д.Б., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Бердара Сергія Васильовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Житлобудкомфорт» про розірвання договору та стягнення коштів,

встановив:

09 серпня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву до ПП «Житлобудкомфорт», в якій просить: розірвати Договір купівлі-продажу майнових прав квартири № 3/43/2021 від 28 січня 2021 року, укладений між ПП «Житлобудкомфорт» та ОСОБА_1 ; стягнути з ПП «Житлобудкомфорт» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1538262, 00 грн.

Одночасно з позовною заявою представник позивача адвокат Бердар С.В. подав до суду заяву про забезпечення позову у даній справі, в якій просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти ПП «Житлобудкомфорт», що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах у межах суми стягнення, яка становить 1538262, 00 грн.

На обґрунтування заяви зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до Яворівського районного суду Львівської області із позовною заявою про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення грошових коштів. Позов обґрунтований тим, що на виконання умов Договору купівлі-продажу майнових прав квартири № 3/43/2021 від 28 січня 2021 року, позивачка сплатила повну вартість майнових прав у сумі 37 400 доларів США. Укладаючи вказаний договір та сплативши 100 % вартості майнових прав на квартиру, позивачка розраховувала, що в замін сплачених нею коштів отримає майнові права та набуде у майбутньому право власності на квартиру. Однак, не дивлячись на належне виконання нею свого обов`язку щодо оплати майнових прав та введення буднику в експлуатацію, відповідач не виконує свій обов?язок щодо передачі позивачці майнових прав, зокрема не підписує відповідний акт. Внаслідок цього позивачка позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору і ця обставина є достатньою підставою для розірвання договору. Враховуючи, що відповідач не виконав свого обов`язку за договором і такий підлягає розірванню, позивачка має право вимагати повернення сплачених нею коштів, відповідно до ст. 1212 ЦК України, а саме 1 538262 грн.

На підставі ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи.

Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову, додані до неї докази, матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, зважаючи на таке.

Як встановив суд, 28 січня 2021 року між ПП «Житлобудкомфорт» та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав квартири АДРЕСА_1 .

На виконання умов Договору купівлі-продажу майнових прав квартири № 3/43/2021 від 28 січня 2021 року, ОСОБА_1 сплатила повну вартість майнових прав у сумі 37 400 доларів США.

09 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом розірвання Договору купівлі-продажу майнових прав квартири № 3/43/2021 від 28 січня 2021 року та повернення сплачених коштів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед не може бути визначено результат розгляду справи по суті спору.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 травня 2020 року у справі № 755/15345/17-ц та від 21 квітня 2022 року у справі № 592/7729/18.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У пунктах 23 та 24 постанови Верховного Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у cправі №905/448/22 зроблено такі висновки: 23. Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. 24. Водночас Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору, з таких підстав.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно (грошові кошти) фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

З огляду на наведені висновки, враховуючи обставини справи, що переглядається, суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, адже їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Водночас, у відповідності до ч. ч. 1-3 ст.154 Цивільного процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття зустрічних заходів забезпечення позову відповідно до ст. 154 ЦПК України.

Суд роз`яснює, що відповідач у відповідності до вимог статті 154 ЦПК України, після застосування судом заходів забезпечення позову не позбавлений права на подання до суду відповідного клопотання про зустрічне забезпечення позову.

Керуючись ст. ст.149-153,157,247,258-260,261,353 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Бердара Сергія Васильовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Житлобудкомфорт» про розірвання договору та стягнення коштів - задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти Приватного підприємства «Житлобудкомфорт», які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах на загальну суму 1538 262 (один мільйон п`ятсот тридцять вісім тисяч двісті шістдесят дві тисячі) гривень 00 копійок.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення (складення повного судового рішення) до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Повне найменування сторін:

стягувач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

боржник Приватне підприємство «Житлобудкомфорт», код ЄДРПОУ 43579114, адреса: 81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Приозерна, 3.

Суддя Д.Б. Поворозник