Рішення

від 19.08.2024 по справі 749/720/24

ЩОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 749/720/24

Номер провадження 2/749/182/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2024 р. Щорський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Чигвінцева М.С.

за участю секретаря Михалевич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сновськ в порядку загального позовного провадження цивільну справу №749/720/24 за позовом Органу опіки та піклування Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог: Служба усправах дітей Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Орган опікитапіклуванняСновської міськоїрадиКорюківськогорайону Чернігівськоїобласті звернувсядосудув інтересахмалолітньоїдитини ОСОБА_1 з позовомдо ОСОБА_2 ,у якомупросить позбавитиостанню батьківськихправ відносноїї малолітньоїдитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,стягнути накористь тієїфізичної чиюридичної особи,куди будевлаштована дитина,аліменти наїї утриманняв розмірі частинивсіх видівзаробітку (доходу),щомісячно,але неменше ніж50%прожиткового мінімумдля дитинивідповідного віку,починаючи здня пред`явленняпозову ідо повноліття.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у АДРЕСА_1 , зареєстрована та проживає мати-одиначка ОСОБА_2 , яка має малолітню доньку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини записаний зі слів матері згідно ст. 135 СК України. 20.03.2024 до служби у справах дітей надійшло повідомлення про те, що малолітня дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилась без батьківського піклування. Мати дитини замкнула її у будинку і декілька днів не з`являється додому. Працівниками служби у справах дітей, відділення поліції та педпрацівниками Сновського ліцею були обстежені умови проживання сім`ї ОСОБА_3 та встановлено, що умови проживання незадовільні, а саме: незадовільний санітарний стан будинку, відсутні продукти харчування, постільна білизна брудна, стеля провалена, будинок завалений цеглою та сміттям. Того ж дня дитина була вилучена і влаштована у сім`ю рідної бабусі по лінії матері ОСОБА_4 , де вона і проживає на сьогоднішній день. За цей час мати поповнила дитині рахунок на мобільний телефон та перерахувала кошти у сумі 800 грн. та більше ніякої уваги дитині не приділяла. Відповідачка ніде не працює, доходів не має та зі слів сусідів характеризується негативно. На момент звернення з позовом відповідачка не проживає за адресою реєстрації, з дитиною практично не спілкується, не телефонує їй, не цікавиться станом її здоров`я, навчанням, матеріально не утримуєї, що свідчить про те, що вона ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків. Тому та з метою соціального захисту прав малолітньої дитини, забезпечення їй необхідних умов проживання та виховання, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно її малолітньої дитини.

У судове засіданні представник Органу опікита піклуванняСновської міськоїради Корюківськогорайону Чернігівської області надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив справу розглянути без його участі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, заяв та клопотань до суду від відповідачки не надходило.

Відповідно доч.2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши докази у справі, приходить до наступного.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

ВП №2 Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області повідомлено начальника служби у справах дітей Управління освіти,сім`ї,молоді таспорту Сновської міської ради про те, що 20.03.2024 до відділення поліції надійшло повідомлення від класного керівника Сновського ліцею №1 згідно якого дитина ОСОБА_1 три доби перебуває вдома сама. Мати дитини ОСОБА_2 залишила свою доньку та пішла кудись, зі слів дитини іноді телефонує їй.

Згідно актуобстеження житлово-побутовихумов проживанняздобувача освіти ОСОБА_1 від 20.03.2024,складеного комісієюу складісоціального педагога ОСОБА_6 та класногокерівника ОСОБА_7 ,сім`я проживаєу приватномубудинку,розмір житловоїплощі 35кв.м.,санітарні умовинезадовільні,в будинкуне прибрано,мати дитини ОСОБА_2 не працює,доходу немає.У дитинине маєокремого місцядля навчання,окремого місцядля відпочинку,спального місцята іншихнеобхідних меблівта обладнання.Дитина незабезпечена їжеюта вдостатній кількостіодягом тавзуттям,стан речейне придатнийдо використання.Комісія дійшлависновку,що сім`япотребує негайноговтручання Службиу справахдітей черезпозбавлення батьківськихправ,у зв`язкуз незадовільнимиумовами проживаннядля дитини,вживання матір`юнаркотичних речовин.

В Акті обстеження умов проживання від 20.03.2024 складеного начальником Служби у справах дітей, соціального педагога ОСОБА_6 та класного керівника ОСОБА_7 , відображені аналогічні незадовільні умови проживання сім`ї ОСОБА_3 .

Крім того, на підтвердження відсутності санітарних умов у будинку, де проживає відповідачка разом з дитиною представником позивача до позову долучено фотознімки умов проживання відповідачки. Дані фотознімки підтверджують вказані у акті обстеження житлово-побутових умов проживання здобувача освіти ОСОБА_1 від 20.03.2024 та Акті обстеження умов проживання від 20.03.2024 незадовільні умови проживання ОСОБА_2 .

З наданої характеристики учениці 6-В класу Сновського ліцею №1 ОСОБА_1 вбачається, що остання виявила низький та середній рівень знань, з окремих предметів достатній, часто не виконує домашні завдання та пропускає дистанційні уроки, мовлення чітке, виразне, висловлює думки з приводу питань, що її цікавлять, добре розвинена пам`ять, увага та уява. На уроках дитина пасивна, мотивація до навчання на низькому рівні. З однолітками тримається відсторонено, контактує мало, агресії не проявляє. Мати дитини безвідповідально ставиться до виховання та навчання доньки. Неодноразово мала звернення з приводу невідвідування донькою уроків та невиконання завдань, на які усно реагувала, проте результатів не було. З класним керівником мати контактувала, але навчання дитини не покращилося. Вдома не створила необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини.

Відповідно долиста Управлінняосвіти,сім`ї,молоді таспорту Сновської міської ради №02-16/224 від 16.05.2024, сім`я відповідачки перебувала під соціальним супроводом протягом півроку, робота з сім`єю проводилася з 2021 року. За цей час сім`я отримала комплекс соціальних послуг, відповідачка отримала гуманітарну допомогу, канцелярію для дитини. Після чого становище у сім`ї покращилося та її було знято з обліку сімей,які опинилися у складних життєвих обставинах. Проте, згодом ситуація в сім`ї погіршилася, оскільки для відповідачки першочерговим є вирішення проблем особистого життя, дитину часто виховує бабуся.

З висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно її малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що орган опіки та піклування Сновська міська рада вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).

За ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно частин 1-5 статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

У відповідності до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За положеннями ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватись вимог ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Європейський суд з прав людини СПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

З підстав вищевикладеного, вбачається, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків, які полягають в тому, що вона не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі. Зазначені фактори в їх сукупності судом розцінюються як ухилення відповідачкою від виховання доньки.

Відповідно до чинного сімейного законодавства мати, батько можуть бути позбавленні батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування та в інших випадках. Мати, батько можуть бути позбавленні батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

З наведених мотивів, враховуючи інтереси дитини та з метою соціального захисту її прав, суд приходить до висновку, що в інтересах дитини доцільно застосувати такий крайній захід до відповідачки, як позбавлення її батьківських прав.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про задоволення позову.

Окрім того, згідно з ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Зі змісту ч. 1 ст. 182 СК України вбачається, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини перелічені в ч. 1 ст. 182 СК України, обставини даної справи і вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь тієї фізичної або юридичної особи, куди буде влаштована дитина, аліменти у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір, який підлягав сплаті за дві позовні вимоги при поданні позову.

Керуючись ст.ст.150,164-167СК України,ст.ст.133,141,142,197,198,263-265,268,273,354,ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Органу опіки та піклування Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог: Служба усправах дітей Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь тієї фізичної або юридичної особи, куди буде влаштована малолітня дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду 17.05.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Щорський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев