Постанова

від 12.08.2024 по справі 2-1315/2007

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2105/24

Справа № 2-1315/2007

Головуючий у першій інстанції Куркан М.М.

Доповідач Стахова Н. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Стахової Н.В.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової Н.В.

за участю секретаря

судового засідання Булацевської Я.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа Орган опіки та піклування виконкому Овідіопольської селищної ради Одеської області,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Бикова Оксана Володимирівна,

на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської областівід 09 липня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування виконкому Овідіопольської селищної ради Одеської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору Органу опіки та піклування виконкому Овідіопольської селищної ради Одеської області про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивованийтим,що громадянка ОСОБА_2 , 1981 р.н. є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Покійний батько дитини ОСОБА_4 , 1978 р.н. є сином позивачки.

Мати малолітнього ОСОБА_3 зловживає спритними напоями та наркотичними засобами, ухиляється та повністю усунулась від утримання та виховання своєї дитини. Разом з тим, ОСОБА_5 постійно проживає разом з бабусею ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками Овідіопольської селищної ради. Бабуся сама утримує малолітнього ОСОБА_3 та займається його вихованням, у зв`язку з чим, звернулася із вказаним позовом.

Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 липня 2007 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно її малолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 25 квітня 2007 року і до повноліття дитини.

У травні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області з заявою про скасування заочного рішення від 09 липня 2007 року.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 липня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 липня 2007 року відмовлено.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду, ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Бикова О.В., звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 липня 2007 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази інформування ОСОБА_2 про час і місце розгляду справи. Докази, які наявні в матеріалах справи не підтверджують, що апелянт є особою, яка зловживає спиртними напоями та наркотичними засобами. Факт ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків також не підтверджується матеріалами справи. Висновок органу опіки та піклування від 23.05.2007 не є достатньо обґрунтованим, а тому не може слугувати доказом, на підставі якого можна дійти до висновку про наявність підстав для позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції під час перегляду заочного рішення неправомірно надав оцінки новим доказам, які не були предметом судового розгляду. Однією з вимог позовної заяви є вимога про призначення позивача опікуном на ОСОБА_3 , яка судом вирішена не була, однак суд в ухвалі від 10.01.2023 зазначив позивача опікуном не маючи на це належних підтверджень. Висновки суду про намір відповідачки отримати грошову допомогу, яка виплачується у випадку загибелі військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби засновані на припущеннях, оскільки доказів, які підтверджують смерть ОСОБА_3 матеріали справи не містять. Звертає увагу, що оцінювати морально-психологічні якості та цінності учасника процесу щодо інформації, яка не стосується предмету спору не є завданням цивільного судочинства.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначила, що наведені в апеляційній скарзі твердження про неповідомлення відповідача про дату та час розгляду справи у 2007 році, та відсутність у позивача статусу опікуна по відношенню до онука, спростовуються матеріалами справи. Процесуальна активність ОСОБА_2 з приводу оскарження рішення мала початок лише в травні 2023 році, після трагічної події зникненням безвісті 23.04.2023 ОСОБА_3 унаслідок артилерійського обстрілу під час виконання військової служби.

Також акцентує увагу на тому, що поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Представник органу опіки та піклування Овідіопольської селищної ради Одеської області в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету.

Відповідач - ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили скасувати заочне рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 та її представники - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що доказами, які наявні в матеріалах справи підтверджується факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про встановлення батьківства серії НОМЕР_1 , виданого 05.04.2001 року Відділом реєстрації актів громадського стану Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області та актом про народження № 12 від 05.04.2001року.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 27 лютого 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області батько ОСОБА_3 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 , 1952 р.н. є бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З довідок від 29.03.2006 за вих. №1395, 25.04.2007 за вих. № 1297, виданих Овідіопольською селищною радою вбачається, що громадянка ОСОБА_1 дійсно проживає разом з онуком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно акту обстеження матеріально побутових умов від 18 травня 2006 року, складеного комісією у складі: голови опікунської ради Лінкар О.А., спеціаліста з питань дітей та молоді ОСОБА_9 , члена опікунської ради ОСОБА_10 встановлено, що у будинку за адресою: в АДРЕСА_2 проживає три особи: ОСОБА_1 , 1952 р.н., працює в райсуді кур`єром прибиральницею, ОСОБА_11 1985 р.н., працює по найму, ОСОБА_3 1999 р.н., відвідує дитячий садочок №1. Перевіркою також встановлено, що сім`я мешкає в будинку на двох господарів, займаючи одну половину, всі комунальні зручності є. У дитини є окрема кімната, яка повністю облаштована для його нормального розвитку. Санітарний стан добрий. Видимих ознак негативного впливу (вживання алкогольних напоїв, наркотиків, аморальний спосіб життя) не має.

Відповідно до характеристики від 30.08.2006 року за вих. № М-21-1120, виданою Овідіопольським селищним головою вбачається, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_2 . Працює в Овідіопольському районному суді кур`єром прибиральником. За період проживання в смт. Овідіополь скарг та заяв від мешканців та сусідів на її ім`я в селищну раду не надходило.

Висновком Органу опіки та піклування Овідіопольської районної адміністрації Одеської області № 1/26/01-1159 від 03 травня 2007 року вирішено вважати доцільним позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 у відношенні її малолітньої сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У висновку зазначено, що громадянка ОСОБА_2 не маючи постійного місця роботи, не приділяла належної уваги по вихованню та утриманню дитини. З народження і по сьогоднішній день (складання висновку), вихованням та утриманням малолітнього ОСОБА_3 займається бабуся ОСОБА_1 .

Рішенням виконкому Овідіопольської селищної ради №234 від 20 липня 2007 року, ОСОБА_1 призначено опікуном над малолітнім ОСОБА_3 .

Також встановлено та не оспорюється сторонами, що з початку повномасштабної військової агресії рф проти України у 2022 році, ОСОБА_3 проходив військову службу у званні матроса на посаді старшого оператора 1 протитанкового відділення протитанкового взводу військової частини НОМЕР_3 .

ОСОБА_3 під час проходження військової служби, зник безвісті 23.04.2023, внаслідок артилерійського обстрілу в районі населеного пункту с. Новокалинівка Донецької області, що підтверджується сповіщенням №21 від 27.04.2023, виданим Військовою частиною НОМЕР_4 Міністерства оборони України.

Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, діючої на Україні з 27 вересня 1991 року «держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-и) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей».

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Сімейні спори це категорія спорів, яка потребує уважного та ретельного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки відповідних доказів на підтвердження чи спростування таких обставин. Особливо вразливими є саме спори щодо позбавлення батьківських прав. Саме дитина та забезпечення її як найкращих інтересів має бути в центрі уваги при вирішенні питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав.

Згідно ч. 1 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ч. 1 ст. 164 СК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню

дитини.

Матеріалами справи встановлено та не оспорюється відповідачкою, що з 2006 по 2016 рік ОСОБА_3 проживав разом з бабусею за адресою : АДРЕСА_2 та знаходився на її повному утримані.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 12.08.2024, відповідачка стверджувала, що залишила свого сина на бабусю, оскільки в смт. Овідіополь, була гарна школа. Тим часом зазначила, що сина вона постійно навідувала, приїзджала на свята, забирала до себе та цікавилася його життям.

Разом з тим, належних та переконливих доказів на підтвердження будь-якої участі у вихованні та піклуванні дитини в період як до ухвалення рішення суду першої інстанції так і після ОСОБА_2 до суду не надала.

Надані відповідачкою під час перегляду заочного рішення письмові докази, а саме довідка з навчального закладу (Арцизської гімназії №1) від 13.08.2009 № 130 не свідчать про перебування дитини під опікою матері та виконання покладених на нею батьківських обов`язків, оскільки зазначений документ лише фіксує намір, а не факт, оскільки як встановлено ОСОБА_3 в період з 2007 року по 2016 рік здобув повну середню освіту в Овідіопольській ЗОШ № 1 постійно перебуваючи під піклуванням та наглядом бабусі ОСОБА_1 .

Наявні в матеріалах спарави копія трудової книжки, довідка Чорноморського морського коледжу Одеського національного морського університету №94 від 12.05.2018р. про навчання ОСОБА_3 на 2-му курсі зазначеного навчального закладу не свідчить про участь матері у вихованні сина та зацікавленості у його фізичному та духовний розвитку..

Фотографії ОСОБА_2 з сином, які наявні в матеріалах справи в більшій частині були зроблені, до того як мати покинула ОСОБА_3 на бабусю (2006 рік) та не можуть бути безумовними доказами, які свідчать про належне виконання матір`ю її батьківських обов`язків.

З метою повного, всебічного з`ясування всіх обставин справи, в судовому засіданні апеляційної інстанції також були допитані свідки: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Свідок ОСОБА_12 , пояснила, що вона є невісткою ОСОБА_1 , постійно навідується до неї, разом проводять багато часу, а тому вона була свідком зростання та виховання онука позивачки. ОСОБА_2 привезла в 2006 році сина до бабусі та більше не з`являлася, жодним чином не цікавилася його життям. Усі свята та день народження вони проводили без матері.

Свідок ОСОБА_13 , в своїх показаннях зазначила, що була заступником директора по виховної роботи у школі де навчався ОСОБА_3 . В усіх питаннях щодо навчання та виховання останнього зверталася до бабусі дитини, яка постійно з нею тримала зв`язок, з матір`ю вона знайома не була.

Свідок ОСОБА_14 , пояснила, що добре знає ОСОБА_3 , оскільки разом з ним у школі та в подальшому в коледжі навчався її онук. За час спільного проводження часу дітей, жодного разу не чула про участь матері у вихованні сина. ОСОБА_1 на її зацікавленість зазначала, що матір зникла.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини справи, пояснення свідків та матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав, оскільки позивачем надані безспірні та достатні докази винної поведінки та свідомого нехтування відповідачкою батьківськими обов`язками, які свідчать про ухилення від виховання сина, і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України.

Доводи апеляційної скарги, що в матеріалах справи відсутні докази інформування ОСОБА_2 про час і місце розгляду справи, апеляційний суд відхиляє, оскільки повідомлення про розгляд справи та роз`яснення про можливість відповідачкою надати до суду пояснення/заперечення було розміщене в оголошені, яке опубліковане у газеті.

Посилання скаржниці на те, що Висновок органу опіки та піклування від 23.05.2007 не є достатньо обґрунтованим, а тому не може слугувати доказом, на підставі якого можна дійти до висновку про наявність підстав для позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_3 є неспроможними, оскільки зазначений висновок цілком відповідає інтересам дитини та складений на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, пояснень осіб, які проживають з дитиною, та інших документів, які стосуються справи.

Крім того, висновок органу опіки та піклування оцінюється судом разом з іншими по справі доказами.

Безпідставними є і доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не була вирішена вимога про призначення позивача опікуном на ОСОБА_3 , однак суд в ухвалі від 10.01.2023 зазначив позивача опікуном не маючи на це належних підтверджень, оскільки такої позовної вимоги ОСОБА_1 не заявляла. Зазначене питання буле вирішено в адміністративному порядку, а саме рішенням виконкому Овідіопольської селищної ради №234 від 20 липня 2007 року, ОСОБА_1 було призначено опікуном над малолітнім ОСОБА_3 .

Інтереси дітей у вирішенні питання позбавлення батьківських прав є вищими за інтереси батьків, які відповідальні за дітей, тим більше у їх малолітньому віці.

Апеляційний суд зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

З врахуванням усіх встановлених обставин справи апеляційний суд констатує, що рішення про позбавлення відповідачів батьківських прав щодо ОСОБА_3 відповідало його найкращим інтересам.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до п.1 ч.1ст.374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375,389, 390 ЦПК України,Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Бикова Оксана Володимирівна, залишити без задоволення.

Заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської областівід 09 липня 2007 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий Н.В. Стахова

Судді: О.Ю.Карташов

М.В.Назарова