Рішення

від 16.08.2024 по справі 381/1293/24

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/837/24

381/1293/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Цвик А.К.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастівв порядку загального позовного провадженняцивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДП Малополовецьке» до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Малополовецьке» (далі позивач) через представника ОСОБА_2 звернулося до Фастівського міськрайонногосуду Київськоїобласті з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), у якому просило суд визнати зміненими п.4.2 Договору оренди земельної ділянки №35 від 24.12.2014 року, укладеного між ТОВ «ДП Малополовецьке» та ОСОБА_3 , та викласти його в наступній редакції: «4.2. Строк дії цього договору становить десять років. Право оренди виникає з моменту його державної реєстрації.».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 жовтня 2014 року між ТОВ «ДП Малополовецьке» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,4002га, кадастровий номер 3224984000:03:001:0045, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем та правонаступником за договором оренди земельної ділянки стала ОСОБА_1 .

Речове право на оренду земельної ділянки позивач зареєстрував 31.07.2015 року.

Як вказує позивач, положення п.4.2 суперечать діючому законодавству, а саме ст.125 ЗК України, ст.ст.6, 25 ЗУ «Про оренду землі». Тому, на його думку, редакція п.4.2. договору є протиправною, такою що суперечить діючому на момент укладення Договору законодавству, що перешкоджає виконанню сторонами своїх прав та обов`язків, та підлягає скасуванню шляхом викладення її повної редакції, яка відповідає меті договору та законодавству.

Сторони не можуть вирішити питання внесення змін до договору в позасудовому порядку, оскільки відповідач повідомила позивача про намір припинити договір після спливу його терміну та не бажає вносити до нього будь-яких змін, що змушує позивача, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, звернутись до суду з даним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Відповідач у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Відповідно дост. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як передбачено ч. 1 та ч. 3 ст. 211 ЦПК України, розгляд справивідбувається всудовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулової Н.А. від 18.04.2024 року відкрито провадження у справі, постановлено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 17.06.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідачки, суд встановив наступні обставини справи та прийшов до таких висновків.

23 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП Малополовецьке» було укладено Договір оренди земельної ділянки №35 (далі договір оренди) (а.с. 23-26), предметом якої за п. 1.2 якого стала земельна ділянка площею 2,4002га, кадастровий номер 3224984000:03:001:0045, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п.1.1 договору оренди, орендодавець зобов`язався передати орендареві в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, для її господарського користування шляхом вирощування сільськогосподарської продукції.

Згідно з п.4.2 договору оренди, строк дії договору становить десять років з дня підписання цього Договору Сторонами.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення цього договору оренди (п. 4.3.)

Як вказано у п. 4.6. договору оренди, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання цього Договору оренди.

Згідно п. 7.2. договору оренди, зміни в цей Договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюються додатковою угодою до цього Договору.

Земельну ділянку було передано у користування 23.10.2014 року, про що свідчить відповідний акт (а.с. 23).

Речове право про право оренди земельної ділянки ТОВ «ДП Малополовецьке» зареєстровано 31.07.2015 року (а.с. 21-22).

Так, на момент укладення договору оренди вказаної земельної ділянки її власником був ОСОБА_3 , що вбачається із Державного акту про право власності на земельну ділянку серії КВ № 2934829 (а.с. 19-20).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а власником зазначеної земельної ділянки у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.11.2020 року, яке видане державним нотаріусом Фастівської районної державної нотаріальної контори Київської області та зареєстроване в реєстрі за №2541, стала ОСОБА_1 (а.с. 30-31).

За ч. 1 та ч. 4 ст. 148-1 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Внесення змін до договорів оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Таким чином, успадкувавши земельну ділянку, у відповідача виникли права та обов`язки орендодавця за вказаним договором.

За приписом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч. 1 ст. 638 ЦПК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За договоромнайму (оренди)земельної ділянкинаймодавець зобов`язуєтьсяпередати наймачевіземельну ділянкуна встановленийдоговором строку володіннята користуванняза плату. Земельнаділянка можепередаватись унайм разомз насадженнями,будівлями,спорудами,водоймами,які знаходятьсяна ній,або безних. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ст. 792 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За ч.2ст.651ЦК України,договір можебути зміненоабо розірваноза рішеннямсуду навимогу однієїіз сторіну разіістотного порушеннядоговору другоюстороною тав іншихвипадках,встановлених договоромабо законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Посилаючись на приписи ст. 125 ЗК України, за якою право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, на думку представника позивача, наявні підстави, для внесення змін до п. 4.2. договору від 24.12.2014 року.

За ст.30Закону України«Про орендуземлі»,зміна умовдоговору орендиземлі здійснюєтьсяза взаємноюзгодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Можливість внесення змін до договору оренди землі за взаємною згодою сторін у формі укладення додаткової угоди, а у випадку недосягнення згоди у судовому порядку, передбачена і умовами розділу 7 спірного договору оренди.

За твердженням представника позивача, сторони не досягли згоди по внесення змін до договору оренди землі, а враховуючи, що речове право про право оренди земельної ділянки ТОВ «ДП Малополовецьке» зареєстровано 31.07.2015 року, саме з цього часу слід обраховувати строк дії права оренди, що потребує внесення відповідних змін у п. 4.2. договору.

У той же час, будь-яких документів на підтвердження вказаної позиції як передумови звернення до суду, зокрема листування сторін з проектом додаткової угоди надано не було.

Крім того, за ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

У даній справі представник позивача просить внести зміни до пункту договору, що стосується його дії, який обчислюється від дати укладання (підписання), як це визначено у спірному п. 4.2 та ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» та фактично доповнити його «Право оренди виникає з моменту державної реєстрації». Натомість, про зміну п. 4.3. договору вимог не заявляє.

Крім того, з 01.01.2013 набрав чинності Закон України № 3613-VІ, згідно з підпунктом "е" підпункту 2 пункту 5 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого ст. 126 Земельного Кодексу України викладено у новій редакції та передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Таким чином, з урахуванням викладених норм, поняття "державна реєстрація договору" та "державна реєстрація речового права" є різними.

При цьому на час законодавчо закріплених вимог щодо необхідності реєстрації договору оренди землі його чинність пов`язувалась з моментом реєстрації договору, про що свідчила стала практика Верховного Суду України (постанова від 13.06.2016 №570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16)), Верховного Суду (постанова від 15.03.2018 у справі № 136/2211/15-ц).

Проте це не означає, що після внесення змін щодо відміни необхідності реєстрації самого договору оренди, момент реєстрації прав на оренду став пов`язуватись з моментом набрання чинності договором оренди.

Реєстрація прав на оренду землі, як зазначалось, є офіційним визнанням і підтвердженням факту виникнення прав на землю; саме право оренди виникає з моменту реєстрації цього права; земля вважається переданою з моменту державної реєстрації права оренди. Натомість це не свідчить про те, що сам договір, для якого визначені загальні правила набрання чинності, набирає чинність з моменту реєстрації права.

Дійсно орендар не може до реєстрації права оренди реалізовувати законно своє право оренди, проте реєстрація права є у зоні відповідальності орендаря, який уклавши договір оренди, що набрав чинності за загальним правилом після підписання (якщо сторони не передбачили іншого в договорі), самостійно реєструє своє право та отримує всі повноваження користувача земельної ділянки на підставі договору оренди.

У проміжку між укладенням договору і переданням орендарю земельної ділянки (реєстрація речового права) договір діє, а у сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов`язального характеру зобов`язально-правовими способами.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 912/3295/18.

У справі №322/1178/17 Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.01.2020 зазначила, що сторони в договорі оренди мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені і у постанові від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що сторони в п. 4.2 договору оренди передбачили, що договір набирає чинності після підписання сторонами.

Отже, саме після підписання спірного договору оренди він набирає чинності.

Натомість, питання внесення змін до п. 4.3. договору що стосується виникнення права на оренду земельної ділянки, позивачем не ставиться.

Тому, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилався позивач, не знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи, а тому слід відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою від позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 626, 627, 638, 651, 792 ЦК України, ст.ст. 125, 148-1 ЗК України, ст.ст.12, 13,76,77,78,79,80,81, 137, 141, 211, 223, 263,265, 273 ЦПК України, Законом України «Про оренду землі», суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимогиТовариства з обмеженою відповідальністю «ДП Малополовецьке» до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Малополовецьке», код ЄДРПОУ 38757873, адреса місцезнаходження: Київська обл., Фастівський р-н, с. Малополовецьке, вул. Молодіжна, 27а;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.А. Осаулова

Повний текст рішення суду виготовлено 19.08.2024 року.