Рішення

від 31.07.2024 по справі 160/13877/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 рокуСправа №160/13877/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АВТОЦЕНТР МАЗ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2024 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АВТОЦЕНТР МАЗ», в якому просить суд:

- стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АВТОЦЕНТР МАЗ" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 136754,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 42 особи, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АВТОЦЕНТР МАЗ" повинна складати 2 особи. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 1 особа, що є менше ніж встановлено нормативом. Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особами з інвалідністю у 2023 році, відповідач до 15.04.2024 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 136754,02 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

13.06.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в 2023 році у ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АВТОЦЕНТР МАЗ» працювали 2 особи з інвалідністю. Так, відповідно до наказу відповідача від 02.03.2015 року №24/к на посаду продавця-консультанта було прийнято на роботу (за основним місцем роботи) ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), який на підставі поданої ним 01.05.2023 року заяви, наданих ним довідки МСЕК (Серія 12ААГ №102175), індивідуальної програми реабілітації №453 та наказу №61-к від 01.05.2023 отримав статус інваліда третьої групи.

Відповідно до наказу відповідача від 23.06.2023 року №75-к на посаду продавця консультанта було прийнято на роботу (за основним місцем роботи) ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), який на підставі пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 (Серія НОМЕР_3 ) має статус інваліда третьої групи.

В подальшому, наказом відповідача від 12.12.2023 року №123-к ОСОБА_2 на підставі поданої ним заяви від 12.12.2023 року був звільнений 12.12.2023 за угодою сторін.

Таким чином, ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АВТОЦЕНТР МАЗ» працевлаштувавши двох осіб, що мають статус інвалідів, повністю виконало вимоги ст.19 Закону №875-ХІІ.

Зазначено, що нарахування позивачем щодо відповідача адміністративно господарської санкції за 2023 рік, є безпідставним.

Також зазначено, що факт працевлаштування відповідачем осіб з інвалідністю - ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) в період, за який позивачем застосовано адміністративно-господарську санкцію, окрім іншого (наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи, довідок до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, пенсійного посвідчення) також підтверджується: «Податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за II квартал 2023 року, за III квартал 2023 року, за IV квартал 2023 року з квитанціями №2, Додатками №5 «Відомості про трудові відносини» за II та IV квартали 2023 року.

Вказано, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми адміністративно-господарської санкції за 2023 рік у сумі 136 754,02 грн., є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсності та нормам чинного законодавства України.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АВТОЦЕНТР МАЗ» перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Позивач склав розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті, у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АВТОЦЕНТР МАЗ».

Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 42 особи, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ, ПРИВАТНОГО ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПРОМТЕХСНАБ", повинна складати 2 особи.

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 1 особа, що є менше, ніж встановлено нормативом.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону №875-ХІІ, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особаю з інвалідністю у 2023 році, відповідач до 15.04.2024 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 136754,02 грн.

Несплата даної суми зумовила звернення з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ (в редакції до 06.11.2022) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю від 18.10.2022 № 2682-IX (чинний з 06.11.2022) частину третю статті 18 Закону №875-ХІІ викладено в новій редакції: Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб`єктів господарювання, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленогочастиною першоюстатті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначеністаттею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно допунктів 1 та 1-1частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу"). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно допункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Порядок подання інформації про наявність вакансій врегульований наказом Міністерства соціальної політики України №827-22 від 12.04.2022 року Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (далі Порядок №827-22).

Вказаним Порядком встановлена єдина форма призначена для інформування центру зайнятості та населення про наявність вільних робочих місць, в тому числі призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, та порядок її подання.

Відповідно до п.1.4, 1.5 Порядку №827-22 Форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Виходячи з викладених норм законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.

Закон не покладає обов`язку на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників з інвалідністю.

З матеріалів справи вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у 2023 році становила 42 осіб, тому згідно із частиною першою статті 19 Закону № 875-ХІІ відповідач у 2023 році повинен був виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 2 робочих місця.

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 1 особа.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, у 2023 році у ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АВТОЦЕНТР МАЗ» працювали 2 особи з інвалідністю.

Так, відповідно до наказу ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АВТОЦЕНТР МАЗ» від 02.03.2015 року №24/к на посаду продавця-консультанта було прийнято на роботу (за основним місцем роботи) ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), який на підставі поданої ним 01.05.2023 року заяви, наданих ним довідки МСЕК (Серія 12ААГ №102175), індивідуальної програми реабілітації №453 та наказу №61-к від 01.05.2023 отримав статус особи з інвалідністю третьої групи.

Відповідно до наказу ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АВТОЦЕНТР МАЗ» від 23.06.2023 року №75-к на посаду продавця консультанта було прийнято на роботу (за основним місцем роботи) ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), який на підставі пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 (Серія НОМЕР_3 ) має статус особи з інвалідністю третьої групи.

Суд зазначає, що враховуючи, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2023 рік складає 42 особи, середньооблікова кількість працівників - осіб з інвалідністю, що мали бути працевлаштовані у ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АВТОЦЕНТР МАЗ» за 2023 рік фактично склала 1,68 особи.

З урахуванням вимог щодо округлення, визначеного ч.2 ст. 19 Закону №875-ХІІ, середньооблікова кількість працівників - осіб з інвалідністю, що мали бути працевлаштовані відповідачем у 2023 році склала - 2 особи.

Таким чином, судом з матеріалів справи встановлено, що ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АВТОЦЕНТР МАЗ» працевлаштувавши двох осіб, що мають статус осіб з інвалідністю, повністю виконало вимоги ст.19 Закону №875-ХІІ.

Відповідно до ч. 1 ст.20 Закону №875-ХІІ єдиною підставою щодо сплати відповідачем адміністративно господарської санкції є менша середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону.

Крім того, факт працевлаштування відповідачем осіб з інвалідністю - ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) в період, за який позивачем застосовано адміністративно-господарську санкцію, окрім іншого (наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи, довідок до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, пенсійного посвідчення) також підтверджується: «Податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за II квартал 2023 року, за III квартал 2023 року, за IV квартал 2023 року з квитанціями №2, Додатками №5 «Відомості про трудові відносини» за II та IV квартали 2023 року.

Крім того, судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності доказів безпідставної відмови особам з інвалідністю, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що оскільки відповідач фактично виконав вимоги Закону №875-ХІІ щодо дотримання у 2023 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 2 робочих місця, тому в діях відповідача відсутній склад правопорушення та до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році згідно із частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Відповідно до положень ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ст. 139 КАС України, враховуючи рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору у справі не розподіляються.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АВТОЦЕНТР МАЗ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник