Рішення

від 19.08.2024 по справі 200/4666/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2024 року Справа№200/4666/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту ociб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОММАШ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив:

09 липня 2024 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту ociб з інвалідністю, позивач, звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпроммаш» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОММАШ» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, у розмірі 58722,74 грн. та пеню у розмірі 399,33 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано встановлені судом докази по справі.

23 липня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву та докази по справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року відмовлено в долученні до матеріалів адміністративної справи №200/4666/24 відзиву на адміністративний позов та доказів по справі, наданих 23 липня 2024 року.

29 липня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву та докази по справі, які долучено судом до матеріалів справи.

07 серпня 2024 року представник позивача надав до суду відповіді на відзив на позовну заяву, які долучено судом до матеріалів справи.

Інші заяви та клопотання по розглядаємій справі не надходили.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до положень статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Отже, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до інформації за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 10 березня 2023 року №4-2, яка надана Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштованих осіб з інвалідністю, про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю та яка необхідна для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 9 особ. Таким чином, згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у відповідача у 2023 році повинно було бути працевлаштовано 1 особу з інвалідністю, фактично ж, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, склала 0 осіб.

Отже, відповідач не виконав норматив у працевлаштуванні 1 особи з інвалідністю, для якої це місце роботи є основним.

Позивач просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, у розмірі 58722,74 грн. та нараховану за порушення термінів сплати таких санкцій пеню у розмірі 399,33 грн., оскільки нараховані адміністративно-господарські санкції та пеню відповідачем не сплачено у добровільному порядку.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, обгрунтовуючи це тим, що враховучи отриману інформацію від Пенсійного фонду України, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю та вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», позивач мав всі підстави для проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпроммаш» з цього питання. Однак, позивачем перевірка не проводилась, адже, за виконання заходу перевірки позивач мав би встановити, що впродовж 2023 року в товаристві фактична середньооблікова кількість штатних працівників за рік складала 7 працівників, які працювали та виконували трудові обов`язки.

Відповідач звертає увагу, що до позовної заяви позивачем не долучено доказів проведення повідомлення Донецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту ociб з інвалідністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОММАШ» про застосування адміністративно-господарських санкцій у розмірі 58722,74 грн., що вказує на відсутність проведення такого заходу.

Крім того, відповідач зазначає, що обов`язок товариства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця, адже такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а до матеріалів позовної заяви не долучено доказів того, що особи з інвалідністю самостійно звертались до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОММАШ» з метою отримання робочого місця, але їм було відмовлено у такому працевлаштуванні. Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Відповідач вважає, що ним не було порушено вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а позивачем не надано доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв їм у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Тому відсутні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій заперечував проти доводів відповідача та зазначив, що на законодавчому рівні до повноважень та компетенції територіальних органів Фонду соціального захисту ociб з інвалідністю, у тому числі обласного відділення Фонду соціального захисту ociб з інвалідністю, не входить перевірка виконання підприємствами, установами, організаціями визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а так саме і оцінювання звітування підприємств, установ, організацій до територіальних центрів зайнятості. Також, зазначив, що відповідно до формули розрахунку, наведеної у відзиві відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік складає: (9+9+9+10+9+9+6+6+6+11+11+12)/ 2 = 107/12 = 8,92 = 9 (за правилами розрахунку нормативу, визначеного Законом). Тобто, позивач вважає, що інформація, наведена у відзиві, не відповідає інформації, яка була надана відповідачем самостійно відповідним державним органам України.

Крім того, позивач зазначив, що відповідач не подавав інформацію за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю у 2023 році та іншу інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, до органів державної служби зайнятості, хоча подання такої інформації передбачено і в електронному вигляді, а відповідні органи державної служби зайнятості здійснюють свою діяльність на території, де зареєстрований відповідач. З огляду на це Державна служба зайнятості не мала підстав для пошуку, підбору та направлення до відповідача осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту ociб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 13492430), у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі статтею 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОММАШ», зареєстроване як юридична особа та має ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 37230851), є платником страхових внесків, юридична адреса: вул. Юрія Дрогобича, буд. 166, м. Краматорськ, Донецька область, 84303.

Відповідно до штатного розпису Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОММАШ» на 2023 рік 30 грудня 2022 року затверджено штат у кількості 9,25 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 123300,00 грн.

Відповідно до штатного розпису Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОММАШ» на 2023 рік 31 серпня 2023 року затверджено штат у кількості 11 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 146900,00 грн.

Відповідно до штатного розпису Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОММАШ» на 2023 рік 31 жовтня 2023 року затверджено штат у кількості 11,5 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 150350,00 грн.

Відповідно наявної у матеріалах справи інформації з Централізованого банку даних з проблем інвалідності за звітний період 2023 рік щодо відповідача судом установлено:

фонд оплати праці застрахованих осіб 1057009,40 грн.;

облікова кількість штатних працівників у звітному періоді 9;

середньооблікова кількість штатних працівників у звітному періоді 9;

кількість осіб з інвалідністю у звітному періоді 0;

кількість осіб з інвалідністю (норматив стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні») 1;

сума нарахованих АГС 58722,74 грн.;

не бюджетна установа.

У листопаді та грудні 2023 року працював штатний працівник, який має інвалідність.

Відповідно до листа Донецького обласного центру зайнятості від 20 травня 2024 року №04.03/1410/01-39-24 «Щодо надання інформації» на лист Фонду соціального захисту ociб з інвалідністю від 19 квітня 2024 року №06-06/338 повідомлено, що за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості роботодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОММАШ» (ЄДРПОУ 37230851) звіти форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю у 2023 році не надавались.

На виконання статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», враховуючи отриману від Пенсійного фонду України інформацію, позивачем в автоматизованому режимі було нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, розмір яких склав 58722,74 грн.

Відповідно до копії квитанції від 07 березня 2024 року про розміщення в електронному кабінету роботодавця на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті відповідачем у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 2023 року позивачем було розміщено у формі електронного документа в електронному кабінеті відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України відповідний розрахунок. Зазначена квитанція не містить ідентифікуючих елементів, активних посилань, тощо, на підтвердження даних зазначених у ній.

У зв`язку з не сплатою адміністративно-господарських санкцій, у встановлений законом строк, відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 399,33 грн.

Відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за перший квартал 2023 року кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату/(крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення) у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОММАШ» склала 6, 6 та 6 осіб, а «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб» 9, 9 та 9, відповідно.

Відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за другий квартал 2023 року «Кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату/(крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення)» у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОММАШ» склала 7, 8 та 7 осіб, а «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб» 10, 9 та 9, відповідно.

Відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за третій квартал 2023 року «Кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату/(крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення)» у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОММАШ» склала 7, 7 та 8 осіб, а «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб» 6, 6 та 6, відповідно.

Відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за четвертий квартал 2023 року «Кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату/(крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення)» у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОММАШ» склала 8, 7 та 7 осіб, а «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб» 11, 11 та 12, відповідно.

Судом встановлено, що згідно наявних в матеріалах справи документів у 2023 році особи з інвалідністю на підприємстві працювали лише у листопаді та грудні, що не заперечується сторонами.

Судом встановлено, що інформація за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю у 2023 році та інша інформація, необхідна для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідачем до органів державної служби зайнятості протягом 2023 року не надавалась, що сторонами не заперечується та не є спірним питанням у цій справі.

Отже, спірним питанням розглядаємої справи є правормірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць щодо працевлаштування у 2023 році однієї особи з інвалідністю.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальних сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права і свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-XII від 21 березня 1991 року (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №875-ХІІ)

Згідно із частиною другою статті 17 Закону №875-ХІІ підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відповідно до статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу».

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.

Порядок визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, форма та порядок надсилання інформації про таких осіб визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Аналізуючи зазначені номи Закону №875-ХІІ, суд зауважує, що відповідач помилково ототожнює поняття середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, яка враховується законодавцем для розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та фактичної середньооблікової кількість штатних працівників за рік, яка жодним чином не вливає на норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Отже, доводи відповідача відносно того, що впродовж 2023 року в товаристві фактична середньооблікова кількість штатних працівників за рік складала саме 7 працівників, які працювали та виконували трудові обов`язки, суд не приймає до уваги.

Відповідно до положень частин прешої-п`ятої статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленогочастиною першоюстатті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначеністаттею 250Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Системний аналіз наведених норм права зумовлює висновок про те, що роботодавці (підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю), зобов`язані створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та вживати заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначених у статті 18 Закону №875-XII, а в разі невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, передбаченого статтею 19 цього Закону - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.

Разом із цим, суд зауважує, що механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб`єкти господарювання), щодо виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» регламентовано Порядком контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2017 №70 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №466) (зі змінами внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №553 від 02.06.2023) (далі Порядок №70).

Відповідно до пункту 2 Порядку №70 предметом проведення перевірки є виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування.

Пунктом 16 Порядку №70 визначено, що у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

Пунктом 17 Порядку №70 визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки Фонду.

Враховуючи зазначене, суд констатує, що саме на органи Держпраці покладено обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Проте, відповідно до приписів Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в період дії воєнного стану не передбачено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю за заявами Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Такі ж положення викладено у Постанові Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» №303 від 13 березня 2022 року, за якими припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні».

З урахуванням цього, суд зазначає, що ані Законом №875-ХІІ, ані жодним іншим нормативно-правом актом, не встановлено обов`язку позивача проводити переревірку інформації, отриманої від Пенсійного фонду України, щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю, зайнятість та працевлаштування таких осіб на підприємстві. Тому доводи відповідача в цій частині також є безпідставними та такими, що не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, та враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Суд зазанчає, що відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті, передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Частинами першою та другою статті 238 Господарського кодексу України встановлено: за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, зазначених у частині першій статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

При цьому, як вже зазначалось судом, згідно з частиною четвертою статті 20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, упорядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону №875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Отже, пошук підходящої роботи для особи з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості, а тому обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком таких осіб для працевлаштування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 у справі №804/8007/16, від 28 травня 2019 року у справі №807/554/17, від 24 лютого 2020 року у справі №820/2132/17.

Суд, зауважує, відповідач повинен саме створити робочі місця для осіб з інвалідністю та повідомити про їх наявність, після чого працевлаштовувати таких осіб.

Пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон №5067-VI) обумовлено, що роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення.

За правилами пункту 6 Порядку надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2023 року №553, роботодавець подає до центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування особи з інвалідністю, за формою звітності №3-ПН, визначеною Мінекономіки.

Як встановлено судом вище, інформація, необхідна для організації працевлаштування особи з інвалідністю, за формою звітності №3-ПН, протягом 2023 року не надавалась відповідачем до органів державної служби зайнятості, що не є спірним питанням у цій справі.

Водночас, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє і на теперішній час.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області» від 02 серпня 2022 року №679-р організовано проведення обов`язкової евакуаціації населення Донецької області.

Наказом Миністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004, (в редакції чинній намомент виникнення спірних праовідносин) затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, до якого віднесено, зокрема, Краматорську міську територіальну громаду, як територію можливих бойових дій з 24 лютого 2022 року.

Водночас, як встановлено судом вище, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОММАШ» є вул. Юрія Дрогобича, буд. 166, м. Краматорськ, Донецька область, 84303, яка входить до складу Краматорської міської територіальної громади.

Суд констатує, що з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, тому місцезнаходження Краматорської міської територіальної громади обґрунтовано віднесено до території можливих бойових дій. Викладена обставина додаткового доказування не потребує.

Матеріалами справи не містять докази направлення державними органами зайнятості Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОММАШ» осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Оскільки матеріали справи не містять доказів відмови відповідача у працевлаштуванні особи з інвалідністю, у суду наявні підстави вважати, що в розглядаємий період відповідач був позбавлений належних умов для виконання передбачених законодавством заходів щодо виконання нормативу по створенню одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю та працевлаштування такої у зв`язку із зазначеними обставинами.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), щодо концепції якості закону, зокрема, доступності для зацікавлених осіб, чіткості та передбачуваності в застосуванні. У разі неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків осіб у національному законодавстві органи зобов`язані застосувати підхід, найоптимальніший для цих осіб.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що причини не виконання нормативу по створенню одного робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та непрацевлаштування особи з інвалідністю не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення, відтак, на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, пункт 29).

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що підсутні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 2, 4, 7-14, 19, 143, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту ociб з інвалідністю (місцезнаходження: вул. Серова, буд. 1а, м. Маріуполь, Донецька область, 87555; код ЄДРПОУ 13492430) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОММАШ» (місцезнаходження: вул. Юрія Дрогобича, буд. 166, м. Краматорськ, Донецька область, 84303; код ЄДРПОУ 37230851) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 19 серпня 2024 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна