Рішення

від 19.08.2024 по справі 340/10557/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/10557/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20001585; адреса: вул. Театральна, 9, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , в день звільнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2009 рік;

- стягнути з Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 квітня 2009 року по 06 грудня 2023 року у розмірі 934918 (дев`ятсот тридцять чотири тисячі дев`ятсот вісімнадцять) грн 98 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в Службі безпеки України. Наказом УСБУ в Кіровоградській області від 20.04.2009 його було виключено зі списків особового складу Управління. Проте, фактичний розрахунок (виплата компенсації за неотриману відпустку) відповідачем був здійснений лише 07.12.2023 року. Таким чином, позивач вважає, що таким чином відповідачем порушено законодавство про працю, що зумовило звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року відкрито провадження у відповідній адміністративній справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін .

Відповідач на пропозицію суду подав письмовий відзив на позовну заяву, у якому позовних вимог не визнав. Наголосив на правомірності дій, оскільки положення КзпП України на військовослужбовців не поширюються.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, додані до них документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

У С Т А Н О В И В:

У період з 04 грудня 1993 року по 20 квітня 2009 року ОСОБА_1 проходив військову службу на посадах осіб офіцерського складу в Управлінні Служби безпеки України в Кіровоградській області, остання посада перед звільненням - начальник інформаційно-аналітичного відділу УСНУ в Кіровоградській області.

Наказом УСБУ в Кіровоградській області від 20.04.2009 № 53-ос позивача було виключено зі списків особового складу.

Листом Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області №61 М-285/17 від 01.12.2023 року на звернення позивача, ОСОБА_1 було повідомлено, що з урахуванням пункту 6.10. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 №772. зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.12.2008 за № 13236/16014 йому нараховано грошову компенсацію за невикористані 11 днів щорічної основної відпустки за 2009 рік. яку після надходження бюджетних асигнувань буде виплачено.

07.12.2023 на картковий рахунок позивача зараховано 1895,87 грн грошової компенсації за невикористані 11 днів щорічної основної відпустки за 2009 рік.

Таким чином, позивач вказує, що остаточний розрахунок з ним відповідач здійснив лише 07.12.2023 року.

Викладені обставини передували зверненню позивача до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Спеціальним законодавством щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), що не заборонено спеціальним законодавством.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 у справі №823/2249/18.

За змістом висловленої у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №807/3664/14, від 31 жовтня 2019 року у справі №2340/4192/18 правової позиції питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу, одноразової грошової допомоги при звільненні, які не є складовими грошового забезпечення, не врегульовані положеннями спеціального законодавства, тому щодо них слід застосувати положення КЗпП України, а саме статті 116, 117 цього Кодексу як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

З урахуванням наведеного суд вважає, що нерозповсюдження на військовослужбовців норм КЗпП України стосується лише врегулювання оплати праці (грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення: розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов`язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Отже, остаточний розрахунок при звільненні з позивачем проведено 07 грудня 2023 року, а тому позивач має право на середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У той же час, визначаючись щодо розміру середнього заробітку за період з 20 квітня 2009 року по 06.12.2023, який підлягає виплаті позивачу за несвоєчасне проведення розрахунку під час звільнення, суд виходить із такого.

Частиною першою статті 117 КЗпП України (у редакції до 19.07.2022) визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Разом з тим, середній заробіток працівника згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Середній заробіток працівника згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами абзацу третього пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Остаточний розрахунок з позивачем проведено 07.12.2023 року, отже кількість днів затримки розрахунку при звільненні з позивачем склала 5343 дні.

Середньоденний заробіток позивача складає 174,98 грн, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, середній заробіток за час затримки виплати позивачу при звільненні з 20.04.2009 року до 07.12.2023 року складає 934918, 98 грн.

Водночас, суд вважає, що в порівнянні із несвоєчасно виплаченою сумою 1895,87 грн, суму 934918, 98 грн не можна вважати співмірною, оскільки вона значно перевищує суму таких виплат.

Застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17.

Велика Палата зазначила, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Крім того у вищевказаній постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Велика Палата у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц теж окреслила зазначені вище критерії оцінки спірних сум середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні незалежно від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково.

Прикметно, що з 19.07.2022 року набрав чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-ІХ, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.

Судом враховується й те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (постанова від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16).

Суд враховує зазначені висновки Верховного Суду при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку позивачу у цій справі та зважає на те, що настільки тривалий строк затримки розрахунку з позивачем значною мірою обумовлений поведінкою самого позивача, який упродовж 2009-2023 років не виявляв зацікавленості щодо повноти проведеного з ним розрахунку при звільненні та звернувся до відповідача з вимогою щодо виплати йому компенсації за невикористану відпустку лише через 14 років після звільнення.

Беручи до уваги викладене та враховуючи, що недоплачена позивачеві при звільненні сума компенсації становить 1895,87 грн, та є значно меншою, ніж обрахований вище середній заробіток за час затримки виплати, суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин принцип співмірності, обрахувавши належну до виплати позивачеві суму із застосуванням показника індекса інфляції за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Показник IІС, з урахуванням відомостей, розрахованих Держкомстатом України на період квітень 2009 року грудень 2023 року щомісячно (100,90 : 100) x (100,50 : 100) x (101,10 : 100) x (99,90 : 100) x (99,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,90 : 100) x (101,10 : 100) x (100,90 : 100) x (101,80 : 100) x (101,90 : 100) x (100,90 : 100) x (99,70 : 100) x (99,40 : 100) x (99,60 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (102,90 : 100) x (100,50 : 100) x (100,30 : 100) x (100,80 : 100) x (101,00 : 100) x (100,90 : 100) x (101,40 : 100) x (101,30 : 100) x (100,80 : 100) x (100,40 : 100) x (98,70 : 100) x (99,60 : 100) x (100,10 : 100) x (100,00 : 100) x (100,10 : 100) x (100,20 : 100) x (100,20 : 100) x (100,20 : 100) x (100,30 : 100) x (100,00 : 100) x (99,70 : 100) x (99,70 : 100) x (99,80 : 100) x (99,70 : 100) x (100,10 : 100) x (100,00 : 100) x (99,90 : 100) x (100,20 : 100) x (100,20 : 100) x (99,90 : 100) x (100,00 : 100) x (100,00 : 100) x (100,10 : 100)x (100,00 : 100) x (99,90 : 100) x (99,30 : 100) x (100,00 : 100) x (100,40 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (103,30 : 100) x (103,80 : 100) x (101,00 : 100) x (100,40 : 100) x (100,80 : 100) x (102,90 : 100) x (102,40 : 100) x (101,90 : 100) x (103,00 : 100) x (103,10 : 100) x (105,30 : 100) x (110,80 : 100) x (114,00 : 100) x (102,20 : 100) x (100,40 : 100) x (99,00 : 100) x (99,20 : 100) x (102,30 : 100) x (98,70 : 100) x (102,00 : 100) x (100,70 : 100) x (100,90 : 100) x (99,60 : 100) x (101,00 : 100) x (103,50 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (99,90 : 100) x (99,70 : 100) x (101,80 : 100) x (102,80 : 100) x (101,80 : 100) x (100,90 : 100) x (101,10 : 100) x (101,00 : 100) x (101,80 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (100,20 : 100) x (99,90 : 100) x (102,00 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (101,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,10 : 100) x (100,80 : 100) x (100,00 : 100) x (100,00 : 100) x (99,30 : 100) x (100,00 : 100) x (10(101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) склав у спірному випадку 4.83363737.

Таким чином, інфляційне збільшення недоплаченої позивачеві суми становить 7268,08 грн (1895,87 x 4.83363737 - 1 895,87).

Керуючись викладеним, суд вважає, що справедливим та співмірним у спірному випадку було б стягнення на користь позивача 9163,95 грн (1 895,87 (сума боргу) + 7 268,08 (інфляційне збільшення).

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судові витрати у справі (судовий збір в сумі 1073,60 грн) належить розподілити відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачеві з бюджетних асигнувань відповідача (1% від заявлених позовних вимог).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20001585; адреса: вул. Театральна, 9, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії задовольнити частково

Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , в день звільнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2009 рік.

Стягнути з Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 квітня 2009 року по 06 грудня 2023 року у розмірі 9163,95 грн (дев?ять тисяч сто шістдесят три гривні, дев?яносто п?ять копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 10,74 грн (дсять гривень, сімдесят чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20001585)

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК