Рішення

від 19.08.2024 по справі 340/4158/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4158/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Управління культури і туризму Олександрійської міської ради до Релігійної організації Релігійна громада християн віри євангельської Церкви Джерело життя про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Управління культури і туризму Олександрійської міської ради звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить зобов`язати релігійну організацію Релігійна громада християн віри євангельської Церкви Джерело життя (код ЄДРПОУ: 41828638) укласти з Управлінням культури і туризму Олександрійської міської ради Кіровоградської області (код ЄДРПОУ: 02215578) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - житловий будинок кінця XIX ст., охоронний номер: 402-Кв, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 38, на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

В обґрунтування вимог зазначив, що згідно з розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 29.01.2020 №102-р «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07.08.1997 № 261-р», до Переліку пам`яток містобудування, архітектури місцевого значення в Кіровоградській області занесено, зокрема, житловий будинок кін. XIX ст., що знаходиться за адресою: м. Олександрія, вул. Діброви, 38 (№326 в Переліку, охоронний номер: 402-Кв).

Відповідно до інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 12/25 частин нежитлової будівлі з надвірними будівлями, розташованої за адресою: м. Олександрія, вул. Діброви, 38, належить релігійній організації «Релігійна громада християн віри євангельської Церкви «Джерело життя» (код ЄДРПОУ: 41828638) на підставі договору дарування від 27.05.2022. Як зазначено в п. 2.3 цього договору, 12/25 частин вищевказаного комплексу будівель складає будівля літ. «А» загальною площею 193,3 кв. м. Відповідно до відомостей технічного паспорту саме будівля літ «А» є відповідною пам`яткою архітектури, оскільки є найстарішою будівлею - 1908 року побудови. Інші будівлі (літ. «Б», «В», «Г», Ж», «З», «Е», «И») побудовані значно пізніше - у період з 1960 по 1977 роки.

Отже, охоронний договір на пам`ятку архітектури «Житловий будинок поч. XX ст.», що знаходиться за адресою: м. Олександрія, вул. Діброви, 38 (№326 в Переліку, охоронний номер: 402-Кв), має бути укладено саме з релігійною організацією «Релігійна громада християн віри євангельської Церкви «Джерело життя».

Управління культури і туризму Олександрійської міської ради повідомило Олександрійську окружну прокуратуру про те, що охоронний договір на пам`ятку архітектури не укладено і власник пам`ятки до Управління з питань укладення охоронного договору не звертався.

Ухвалою суду від 27 червня 2024 року встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 79).

На адресу відповідача зазначену у позовній заві та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено ухвалу суду від 27 червня 2024 року (а.с. 1,10).

До суду повернувся конверт з відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою, штамп пошти 09.07.2024. Відповідно до ч. 6 ст. 251 КАС України ухвала судді від 27 червня 2024 року, вважається врученою позивачу 09.07.2024 (а.с. 83).

У встановлений ухвалою суду від 27 червня 2024 року строк відзив на позовну заяву не подано.

Станом на день винесення рішення суду відповідачем відзив на позовну заяву також не подано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 29.01.2020 №102-р «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07.08.1997 № 261-р», до Переліку пам`яток містобудування, архітектури місцевого значення в Кіровоградській області занесено, зокрема, житловий будинок кін. XIX ст., що знаходиться за адресою: м. Олександрія, вул. Діброви, 38 (№326 в Переліку, охоронний номер: 402-Кв) (а.с. 13-25).

Згідно із інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 12/25 частин нежитлової будівлі з надвірними будівлями, розташованої за адресою: м. Олександрія, вул. Діброви, 38, належить релігійній організації «Релігійна громада християн віри євангельської Церкви «Джерело життя» (код ЄДРПОУ: 41828638) на підставі договору дарування № 239 від 27.05.2022 (а.с. 48-51)

Відповідно до п 2. Договору дарування № 239 від 27.05.2022, 12/25 нежитлової будівлі з надвірними будівлями складає будівля літ. «А» загальною площею 193,3 кв. Інші будівлі (літ. «Б», «В», «Г», Ж», «З», «Е», «И», «І») (а.с. 52-53).

Згідно із відомостями технічного паспорту саме будівля літ «А» є відповідною пам`яткою архітектури, оскільки є найстарішою будівлею - 1908 року побудови (а.с. 54-66).

Натомість Інші будівлі (літ. «Б», «В», «Г», Ж», «З», «Е», «И») побудовані значно пізніше - у період з 1960 по 1977 роки (а.с. 54-66).

Управлінню культури і туризму Олександрійської міської ради Кіровоградської області делеговано повноваження укладати та поновлювати (у випадку завершення дії) охоронні договори на об`єкти культурної спадщини відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 70-72).

Листом від 02.05.2024 № 150/11/1 Управління культури і туризму Олександрійської міської ради повідомило Олександрійську окружну прокуратуру про те, що охоронний договір на дану пам`ятку архітектури не укладено і власник пам`ятки до Управління з питань укладення охоронного договору не звертався (а.с. 69), що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Частиною третьою статті 5 КАС України встановлено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною четвертою статті 53 КАС України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 КАС України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII Про прокуратуру (далі - Закон № 1697-VII) установлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

За змістом частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Отже, прокуратура з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій, має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прийнятої з метою врегулювання розбіжностей у викладених раніше правових позиціях, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

В даному випадку, невиконання відповідачем чинних вимог законодавства може призвести до порушення інтересів держави в частині охорони та контролю об`єкту культурної спадщини.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України Про охорону культурної спадщини.

За приписами статті 1 Закону України Про охорону культурної спадщини культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Частиною 2 статті 5 цього Закону передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Згідно із пунктами 1, 2 частини другої статті 6 Закону України Про охорону культурної спадщини до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 6 Закону України Про охорону культурної спадщини до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

За змістом частин 1, 3 та 4 статті 23 Закону України Про охорону культурної спадщини усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору (ч. 1 ст. 24 Закону України Про охорону культурної спадщини).

Статтею 25 Закону України Про охорону культурної спадщини визначено, що надання об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог. Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини. Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що об`єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору. В той же час, охоронний договір встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Пунктом 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі - Порядок № 1768) (в редакції Порядку на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що, власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

При цьому охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (п. 1 Порядку №1768).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1768 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 року N 630) охоронний договір укладається на пам`ятку чи її частину за видами об`єктів культурної спадщини.

Згідно із пунктом 6 Порядку № 1768 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 року N 630) в охоронному договорі зазначається режим використання пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини, у тому числі території, на якій вони розташовані.

Таким чином, з аналізу положень Закону України Про охорону культурної спадщини та Порядку №1768 слідує, що юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи. Тобто, обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, і саме власник повинен бути його ініціатором.

Такий самий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2018 року у справі №826/4605/16, у постанові від 23 грудня 2019 року у справі №806/1536/18 та у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 826/25854/15.

Як досліджено судом, попри наведені правові норми у сфері охорони культурної спадщини, відповідачем не укладено з Управлінням культури і туризму Олександрійської міської ради Кіровоградської області охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - житловий будинок кінця XIX ст., охоронний номер: 402-Кв, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 38, на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Отже, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, а тому позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області (вул. Чижевського, 1а, м. Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28000 (код ЄДРПОУ Кіровоградської обласної прокуратури 02910025) в інтересах держави в особі Управління культури і туризму Олександрійської міської ради (пр. Соборний, 59, м. Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28000, ЄДРПОУ 02215578) до Релігійної організації Релігійна громада християн віри євангельської Церкви Джерело життя (вул. Берегова, 7, с. Звенигородка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28025, ЄДРПОУ 41828638) про зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов`язати релігійну організацію Релігійна громада християн віри євангельської Церкви Джерело життя (код ЄДРПОУ 41828638) укласти з Управлінням культури і туризму Олександрійської міської ради Кіровоградської області (код ЄДРПОУ: 02215578) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - житловий будинок кінця XIX ст., охоронний номер: 402-Кв, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 38, на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН