Рішення

від 19.08.2024 по справі 420/13539/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13539/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого по справі судді Бжассо Н.В.,

розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000158/1 від 08.03.2024 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000299 від 08.03.2024 року

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці, за результатом розгляду якого позивач просить суд:

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000158/1 від 08.03.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000299 від 08.03.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що з метою митного оформлення придбаного товару (апельсин свіжий), позивачем було подано до митного органу митну декларацію та інші необхідні документи із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору. Проте, митний орган оформив картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає прийняте рішення митного органу протиправним та такими що підлягає скасуванню, оскільки винесене з порушенням положень Митного Кодексу України. Представник позивача наголошує на тому, що митний орган, в якості аргументу для прийняття рішення про коригування митної вартості товару вказує про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо страхування товару, однак, позивачем жодних витрат на страхування понесено не було. Також, на думку позивача є безпідставними зауваження відповідача до вантажної накладної, сертифікату походження товару, висновку експерта та калькуляції.

Ухвалою суду від 20.05.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

29.05.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, згідно з яким Одеська митниця вважає позовні вимоги необґрунтованими, наголошуючи, що у документах, які були надані позивачем до Одеської митниці з митною декларацією, містилися розбіжності, та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, що у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, послугувало підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, а також відмови у митному оформлені товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

21.03.2022 між позивачем (покупець) та фірмою «DASHTRADE B.V.» (постачальник) укладений Контракт на поставку № 22/22, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в замовленні покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід`ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених у Контракті.

08.03.2024 року декларант ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» - ТОВ «ОТОМАН», з метою здійснення митного оформлення поставленого за вказаним контрактом товару (апельсин свіжий сорту VALENCIA, країна виробництва: Єгипет), подало до Одеської митниці митну декларацію №24UA50050008118U9, в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною контракту.

Разом із митною декларацією та під час подальших консультацій декларант ТОВ «Дунайська імпортна компанія» надав до митного оформлення: рахунок-фактуру (інвойс) №224051 від 18.02.2024 року, інвойс № 224051-5 від 18.02.2024 року, коносамент № 236458162 від 29.02.2024 року, автотранспортну накладну (Road consignment note) № 472 від 05.03.2024 року, фітосанітарний сертифікат від 24.02.2024 року, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №А1121344 від 24.02.2024 року, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 5653332597 та № 5653332599 від 26.02.2024 року, № AGRO240262 від 07.03.2024 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №22/22 від 21.03.2022 року, договір про надання послуг митного брокера №11/06-20 від 11.06.2020 року, договори про перевезення № 126 від 12.02.2024 року, № UA00085076 від 21.02.2023 року, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації № 11162486, замовлення від 04.03.2024 року, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 17.02.2024 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-13/03-2024 від 08.03.2024 року; розрахунок ціни (калькуляція) №б/н від 18.02.2024 року, копія митної декларації країни відправлення № 21250-1-351-2024- від 18.02.2024 р.

Позивач вважав, що надані документи у повній мірі підтверджували митну вартість товару, базувались на об`єктивних, достовірних, документально підтверджених даних, які підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар.

За результатами митного оформлення відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000158/1 від 08.03.2024 року та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000299 від 08.03.2024 року.

В обставинах прийняття Рішення зазначено, що митним органом було проведено аналіз бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів є більшим, ніж заявлено декларантом.

З огляду на рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000158/1 від 08.03.2024 року, відповідачем були виявлені наступні розбіжності у документах, які були надані позивачем:

- відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до п.4.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 21.03.2022 № 22/22 поставка товару здійснюється на умовах FOB PORT SAID EAST. Згідно документів, поданих до митного оформлення, що підтверджують вартість перевезення, не зазначена вартість страхування товару. Інформація щодо здійснення/не здійснення страхування та його вартість у разі здійснення відсутня, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- в сертифікаті про походження форми А від 24.02.2024 № A1121344 зазначено реквізити коносаменту, який був виданий лише 29.02.2024, тобто на момент видачі сертифікату про походження коносаменту ще не існувало;

- перевізником, відповідно наданого CMR від 05.03.2024 № 472, є PE «Stoles-Trans, проте дані щодо організації експедиторських послуг, навантажувально-розвантажувальних робіт, автоперевезення виставлена компанією «AGROTRANS LOGISTIC C.A. S.R.L»;

- у додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар від зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності, вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не може бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів;

- у калькуляції не зазначається вартість навантажувально розвантажувальних робіт.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, (далі МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 МКУ, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

З огляду на ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч.6 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Перевіряючи правильність висновків митного органу, судом встановлено наступне.

З приводу доводів відповідача, як підстави для коригування митної вартості, щодо ненадання до митного оформлення документів, що підтверджують вартість страхування товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до умов контракту, товар поставляється на умовах FOB(Інкотермс).

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України, вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося. Якщо страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. Відповідач не надав доказів страхування, тому вимоги щодо надання страхових документів слід вважати безпідставними.

Відповідно до розділу А.3 та В.3 умов FOB Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, ані у продавця, ані у покупця товару немає зобов?язань щодо страхування товару.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач безпідставно посилається на відсутність документів, що підтверджують страхування, як на підставу для коригування митної вартості товару, оскільки ані умовами контракту, ані умовами поставки FOB страхування товару не передбачено.

Суд зазначає, що до митного оформлення надавалася копія контракту № 126 від 12.02.2024, укладеного між ТОВ Дунайська імпортна компанія (замовник) та AGROTRANS LOGISTIC C.A. S.R.I. (експедитор), згідно п. 1.1 якого експедитор зобов`язується за винагороду (плату) і за рахунок замовника надати замовнику за його дорученням послуги, пов`язані з перевезенням вантажів.

Пунктом 3.4.1 вказаного контракту визначено, що для виконання своїх зобов`язань експедитор має право залучати третіх осіб.

Таким чином, AGROTRANS LOGISTIC C.A. S.R.I. згідно умов контракту № 126 від 12.02.2024, не є безпосереднім перевізником, а тому посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що в CMR від 05.03.2024 № 472 зазначений перевізник PE «Stoles-Trans, а рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг виданий на AGROTRANS LOGISTIC, як на підставу для коригування митної вартості, є неспроможними.

Також, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що в сертифікаті про походження від 24.02.2024 зазначено реквізити коносаменту, який виданий лише 29.02.2024, оскільки в сертифікаті про походження зазначенні номер бронювання контейнера на судні перевізника та дата навантаження товару. При цьому, збіг числовим значенням номеру з реквізитами коносаменту, не свідчить про те, що у документах декларанта є розбіжності які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

При цьому, згідно ч. 2 статті 53 Митного кодексу України висновок експерта не є документом, який обов`язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а тому доводи відповідача про те, що висновок експерта не містить числових даних щодо вартості товарів, які порівнюються з оцінюваними та вихідних даних які підтверджують розрахунки, є неспроможними.

Також, суд вважає неспроможними посилання відповідача, як на підставу для коригування митної вартості, на те, що у наданому висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності, оскільки згідно ч. 2 статті 53 Митного кодексу України висновок експерта не є документом, який обов`язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Щодо відсутності у калькуляції вартості навантажувально-розвантажувальних робіт, суд вважає, що вказані витрати є складовою витрат на перевезення товару, інформація про які наявна у калькуляції.

Щодо витребування митним органом додаткових документів, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі No 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

З урахуванням того, що позивачем надані документи, які підтверджують, на думку суду митну вартість товару, що заявлена у митній декларації, вимога щодо надання додаткових документів і посилання на ненадання таких документів, як на підставу для відмови у митному оформленні товару, за заявленою позивачем митною вартістю, є безпідставними.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що встановлені відповідачем недоліки щодо розбіжностей у документах, що були надані позивачем є безпідставними та, відповідно, рішення про коригування митної вартості, що прийняте на підставі встановлених відповідачем розбіжностей, є таким, що належать до скасування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що відповідач по справі прийняв рішення про коригування митної вартості UA500500/2024/000158/1 від 08.03.2024 року, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000299 від 08.03.2024 року за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв`язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, за наявності законних підстав для застосування основного методу за ціною договору.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності з ч.ч. 1,3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Судом встановлено, що за звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 4844,80 грн., який має бути стягнутий з відповідача на його користь.

Також, позивачем заявлено до стягнення 5885,90 грн. витрат на правничу допомогу, на підтвердження яких надано договір № 0104-24/ДІК від 01.04.2024 року, додаток № 1 до договору (прайс), акт наданих послуг від 24.04.2024 року, додаткову угоду від 22.04.2024 року.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що у постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні ЄСПЛу справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

При визначенні суми відшкодування, суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, суд робить висновок, що з відповідач на користь позивача має бути стягнуто 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Таким чином, суд робить висновок, що адміністративний позов ТОВ «Дунайська імпортна компанія» належить до задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 139, 205, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № № UA500500/2024/000158/1 від 08.03.2024 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000299 від 08.03.2024 року.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000158/1 від 08.03.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000299 від 08.03.2024 року.

Стягнути з Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 40017905) понесені судові витрати у розмірі 7844,80 грн.(сім тисяч вісімсот сорок чотири гривні вісімдесят копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (вул. Центральна, буд. 1, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68094, код ЄДРПОУ 40017905)

Відповідач Одеська митниця (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 19 серпня 2024 року.

Суддя Н.В. Бжассо