Рішення

від 19.08.2024 по справі 500/3726/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3726/24

19 серпня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника - адвоката Андрусенка Ігоря Ярославовича звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в якому просить:

визнати протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 21.01.2024 №192150005310, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV);

зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу такі періоди роботи: водієм автобуса ЛАЗ у ВАТ «Монастириське ATП-16151» з 01.01.2004 по 02.01.2011 за виключенням періоду, який зарахував відповідач, з 23.07.1981 по 08.04.1983 на посаді столяра 4 розряду після закінчення ГПТУ, з 11.06.1985 по 31.07.1985 на посаді столяра в тресті «Київміськбуд-7», з 09.08.1985 по 19.11.1985 на посаді шофера вантажної автомашини в колгоспі «Росія», з 01.04.2002 по 01.08.2003 на посаді шофера по переводу у держгоспі «Гончарівський», та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV із дати звернення з заявою про призначення пенсії.

В обґрунтування позову вказує, що позивач 16.01.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №192150005310 від 21.01.2024 позивачу відмовлено в призначені пенсії. Територіальним органом Пенсійного фонду не зарахований страховий стаж згідно з записами трудової книжки з 23.07.1981 по 08.04.1983, з 11.06.1985 по 31.07.1985, оскільки на титульній сторінці трудової книжки вказана неповна дата народження. Період з 01.07.2000 по 31.12.2003 рік зараховано за даними реєстру застрахованих осіб.

Позивач не погоджується з таким рішенням суб`єкта владних повноважень та стверджує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, а факт належності позивачу трудової книжки серії НОМЕР_1 підтверджується тією обставиною, що запис у даній книжці № 3 про військову службу, внесений на підставі військового квитка серії НОМЕР_2 , що співпадає з фактичними даними військового квитка, у якому він записаний як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того період військової служби позивача з 13.04.1983 по 19.04.1985, який записано у трудову книжку, відповідач зарахував до трудового стажу.

Щодо несплати страхових внесків, то зазначає, що цей обов`язок та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Відтак представник позивача вважає оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії від 21.01.2024 протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), та з урахуванням положень статей 257-262 КАС України.

У строк, встановлений судом, від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до суду надійшло клопотання про долучення пенсійної справи позивача (а.с.49-70). У цьому ж клопотанні відповідач висловив свою позицію щодо позовних вимог, позову не визнає та зазначає, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону №1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 11.02.1982 з 23.07.1981 по 08.04.1983, з 11.06.1985 по 31.07.1985, оскільки на титульній сторінці трудової книжки вказана неповна дата народження; період з 01.07.2000 по 31.12.2003 зараховано за даними реєстру застрахованих осіб.

Страховий стаж позивача складає 25 років 19 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, при необхідному 31 рік. Відповідач просив у позові відмовити.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), після досягнення віку 60 років, 16.01.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком, до якої додав документи, зазначені у розписці-повідомленні (а.с.48 зворот - 50).

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 21.01.2024 №192150005310 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.

У рішенні вказано, що необхідний страховий стаж становить 31 років.

Страховий стаж особи складає 25 років 19 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зарахована трудова діяльність по трудовій книжці, а саме періоди роботи:

з 23.07.1981 по 08.04.1983, з 11.06.1985 по 31.07.1985, оскільки на титульній сторінці трудової книжки вказана неповна дата народження;

з 01.07.2000 по 31.12.2003 страховий стаж зараховано за даними реєстру застрахованих осіб (а.с.8, 68).

Позивач не погоджується з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі правові акти.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_1 позивача, дата заповнення 11.02.1982, розділ Відомості про роботу якої містить такі записи щодо його трудової діяльності:

з 01.09.1979 по 20.07.1981 навчання на столяра в ГПТУ в Івано-Франківській області;

з 23.07.1981 по 08.04.1983 призначений на посаду столяра 4 розряду в Управління виробничо-технологічної комплектації тресту «Київмісьбуд-7», підстава: наказ №79к від 27.07.1981, наказ № 28к від 05.04.1983;

з 13.04.1983 по 19.04.1985 служба в рядах радянської армії, підстава: військовий квиток № НОМЕР_3 ;

з 11.06.1985 по 31.07.1985 призначений на посаду столяра в тресті «Київміськбуд-7», підстава: наказ №63к від 11.06.1985, наказ №78к від 22.07.1985;

з 20.05.1986 по 22.12.1987 призначений на посаду водія централізованої бухгалтерії Монастириського районного відділу освіти, підстава: наказ від 19.05.1986, наказ №232-к від 22.12.1987;

з 24.12.1987 по 01.09.1989 прийнятий листоношою-водієм Монастириського районного відділення зв`язку, підстава: наказ №347/к від 24.12.1987, наказ №171-к від 01.09.1989;

з 12.09.1989 по 01.10.1989 призначений на посаду столяра у радгосп «Росія», підстава: наказ №163 від 12.09.1989, наказ №174 від 02.10.1989;

з 02.10.1989 по 01.04.1991 переведений шофером в автопарк радгосп «Росія», підстава: наказ №174 від 02.10.1989, наказ №45 від 30.03.1991;

з 01.04.1991 по 09.06.2005 прийнятий на роботу шофером по переведенню в радгосп «Україна», який перейменовано з 26.01.2001 у держгосп «Гончарівський», підстава: наказ №1 від 01.04.1991, наказ №31 від 09.06.2005 (а.с.10-11).

Записи про звільнення засвідчені підписами уповноважених осіб та скріплені печатками підприємств.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивача незараховані періоди роботи з 23.07.1981 по 08.04.1983 (робота столярем в Управлінні виробничо-технологічної комплектації тресту «Київмісьбул-7») та з 11.06.1985 по 31.07.1985 (столяр в тресті «Київміськбуд-7»), оскільки на титульній сторінці трудової книжки вказана неповна дата народження.

Вирішуючи питання чи підлягає спірний період зарахуванню до страхового стажу позивача, суд враховує порядок ведення трудових книжок на момент заповнення трудової книжки позивача (11.02.1982), який був визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, від 20.06.1974 №162, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР (далі - Інструкція №162).

Відповідно до пункту 2.10 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової крижки. Прізвище, ім`я, по батькові (повністю без скорочення або заміни імені і по батькові ініціалами) і дату народження вказують на підставі паспорта чи свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 Інструкція №162).

З дослідженого судом титульного аркуша трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що в графі дата народження вказано « НОМЕР_4 », що відповідає року народження ОСОБА_1 . Також наявний підпис особи, уповноваженої на видачі трудових книжок та відбиток печатки підприємства, уповноваженою особою якого було заповнено трудову книжку. Як слідує з паспортних даних датою народження позивача є 01.01.1964 (а.с.6). Дата народження ОСОБА_1 на титульній сторінці його трудової книжки зазначена неповністю.

Разом з тим, суд зауважує, що такий недолік як неповна дата народження у трудовій книжці особи не може бути перешкодою у зарахуванні періодів трудової діяльності, вказаних у цій трудовій книжці. Відповідач надто формально підходить до питання зарахування страхового стажу та не враховує, що основною умовою для зарахування трудового стажу до 01.01.2004 є належне підтвердження трудових правовідносин записами трудової книжки або іншими документами, визначеними у Порядку №637.

Обов`язок щодо належного заповнення трудових книжок покладено на роботодавця, а не працівника. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, зазначення лише року народження працівника замість повної дати його народження відповідно до паспортних даних на титульній сторінці трудової книжки, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу його роботи.

Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, відповідні записи трудової книжки за період трудової діяльності ОСОБА_1 є належними та допустимими доказами на підтвердження наявного у нього трудового стажу.

З описаних вище періодів трудової діяльності відповідач не зарахував ще один з 01.04.2002 по 01.08.2003 роботу за професією шофера у держгосп «Гончарівський». Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач знову ж не бере до уваги відомості трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 і відомості про роботу у це період відсутні у даних реєстру застрахованих осіб.

Суд зазначає, що з 01.01.2004 набрали чинності положення Закону №1058-ІV і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Цей спірний період роботи стосується періоду до 01.01.2004. Трудова діяльність з 01.04.2002 по 01.08.2003 підтверджена належними та допустимими доказами записами трудової книжки, а щодо відсутності відомостей про роботу позивача в зазначений період в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, на що звертає увагу відповідач в оскаржуваному рішенні, то наявність таких відомостей про застрахованих осіб до 01.01.2004 була необов`язковою. Разом з тим, виходячи з розрахунку зарахованого страхового стажу такі дні як 01.04.2002 та 01.08.2003 зараховані (а.с.9), тому задоволенню підлягає вимога зарахувати стаж з 02.04.2002 по 31.07.2002.

Підсумовуючи цю частину позовних вимог, суд зазначає, що відповідач протиправно незарахував до страхового (трудового) стажу позивача трудову діяльність: з 23.07.1981 по 08.04.1983 (столярем в Управлінні виробничо-технологічної комплектації тресту «Київмісьбуд-7»), з 11.06.1985 по 31.07.1985 (столярем в тресті «Київміськбуд-7»), з 02.04.2002 по 31.07.2003 (шофером у держгоспі «Гончарівський»). Такі періоди підлягають зарахуванню до страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 .

Відповідач не зарахував до страхового стажу ще один період з 09.08.1985 по 19.11.1985, відомості про який містяться в трудовій книжці колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 . Так, стосовно спірного періоду зазначені такі відомості про роботу:

09.08.1985 прийнятий на роботу в колгосп Росія на посаду шофера вантажної автомашини, підстава: протокол №12 від 09.08.1985;

19.11.1985 звільнений з роботи по ст. 40 п.4 КЗпП України, підстава: розрахункова книга за 1985 (а.с.12).

Також трудова книжка містить відомості про період з 11.08.2003 по 02.01.2011, коли позивач працював водієм автобуса ЛАЗ-695 у ВАТ Монастириське АТП-16151.

Записи про звільнення засвідчені підписами уповноважених осіб та скріплені печатками підприємств.

Жодних пояснень щодо незарахування цього періоду оскаржуване рішення не містить, проте такий період незарахований до страхового стажу, про що свідчить відсутність його у розрахунку зарахованого страхового стажу (а.с.9).

Такий період підлягає зарахуванню до страхового стажу та має враховуватися при обчисленні стажу для призначення пенсії за віком, трудова діяльність позивача підтверджується у цей період відомостями трудової книжки, що відповідно до положень Закону №1788-XII та Порядку №637 є достатнім доказом для зарахування страхового стажу у період до 01.01.2004.

Також суд зауважує, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії іншими документами, зокрема, довідками, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.

З огляду на повну інформацію у трудовій книжці про прийняття / звільнення ОСОБА_1 у колгосп «Росія» шофером вантажної автомашини з 09.08.1985 по 19.11.1985 засвідчену підписами та скріплену печаткою, суд вважає, що такий період підлягає до зарахування до страхового (трудового) стажу позивача.

Позивач просить зарахувати ще один період до страхового стажу роботу водієм автобуса ЛАЗ у ВАТ «Монастириське ATП-16151» з 01.01.2004 по 02.01.2011 за виключенням періоду, який зарахував відповідач. Фактично відповідач провів зарахування страхового стажу з 01.01.2004 на підставі відомостей про сплату страхових внесків за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З цього приводу суд зазначає таке.

У трудовій книжці колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 вказані відомості про період з 11.08.2003 по 02.01.2011 водієм автобуса ЛАЗ-695 у ВАТ Монастириське АТП-16151, про що зазначено вище.

З 01.01.2004 набрали чинності положення Закону №1058-ІV і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

За приписами частин четвертої - шостої, дев`ятої, десятої статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Крім того, суд зауважує на висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа №688/947/17), від 30.09.2019 (справа №316/1392/16-а), відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на відповідному підприємстві.

Повертаючись до спірних правовідносин у цій справі, суд зазначає, що положення Закону №1058-ІV набрали чинності з 01.01.2004 і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виходячи з розрахунку зарахованого страхового стажу (а.с.9) за період з 01.01.2004 по 02.01.2011 позивачу зараховано 3 роки 11 місяців 15 днів.

Такі дані узгоджуються з відомостями довідки форми ОК-5 з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_2 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у яких відображена сплата страхових внесків роботодавцем Відкритим акціонерним товариством «Монастириське АТП-16151» (код ЄДРПОУ 21150666) за період з 01.01.2004 по 31.05.2008 щомісяця з суми нарахованої заробітної плати (а.с.59-61), страховий стаж зарахований відповідно до розміру сплачених страхових внесків. Відповідно період з 01.01.2004 по 31.05.2008 не є спірним.

Щодо періоду з 01.06.2008 по 02.01.2011, то довідка форми ОК-5 містить відомості про виплату доходу роботодавцем Відкритим акціонерним товариством «Монастириське АТП-16151» (код ЄДРПОУ 21150666), проте відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Фактично цей період не зарахований через відсутність сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, при цьому записи трудової книжки підтверджують наявність трудових відносин з відповідним підприємством, а відомості довідки форми ОК-5 - про виплату доходу. А відтак, незалежно від сплати страхових внесків страхувальником-роботодавцем період з 01.06.2008 по 02.01.2011 підлягає зарахуванню до страхового стажу та має враховуватися при обчисленні страхового стажу для призначення пенсії за віком, незалежно від повноти відомостей Реєстру щодо сплати страхових внесків.

Отже, в цій частині позовних вимог до зарахуванню до страхового стажу підлягає період з 01.06.2008 по 02.01.2011, тобто той, що просить позивач у позовних вимогах, вказуючи його як період з 01.01.2004 по 02.01.2011, за виключенням вже зарахованого.

Безпідставне та необгрунтоване незарахування спірних періодів до страхового (трудового) стажу позивача свідчить про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії від 21.01.2024 №192150005310, таке підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги в частині призначити позивачу пенсію за віком з дати звернення (16.01.2024), то суд зазначає таке.

За нормами статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 років.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнув віку 60 років 01.01.2024, тобто набув право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу.

Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачами страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 25 років 19 днів (а.с.9), про що також вказано в оскаржуваному рішенні.

Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу не менше 31 року, то у суду відсутній розрахунок такого стажу, і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15, яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу.

Отже, суд приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України після зарахування спірних періодів повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 16.01.2024.

При цьому, суд не має підстав робити висновок про те, що при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком з врахуванням висновків суду, викладених у цій справі, та за наявності підстав для призначення пенсії, відповідне управління Пенсійного фонду України, порушуватиме права позивача, не призначаючи, чи не виплачуючи таку пенсію.

Питання про призначення пенсії позивачу має вирішувати саме Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яке визначене за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача від 16.01.2024 і яке позивач підставно визначив відповідачем за його позовними вимогами. Такий відповідач приймав оскаржуване рішення, а тому й повинен у подальшому вчинити дії пов`язані з призначенням пенсії позивачу, що узгоджується з положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, з змінами і доповненнями.

Стосовно дати призначення пенсії, то згідно з пунктом 1 частини першої Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З аналізу наведеної норми Закону №1058-ІV вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.

У разі наявності у ОСОБА_1 достатнього страхового стажу для призначення пенсії (при повторному розгляді заяви), таку необхідно призначити з 02.01.2024, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку. Представник позивача просить пенсію призначити з дати звернення, тобто з 16.01.2024. Суд вважає, що за даного правового регулювання суд може вийти за межі позовних вимог в частині дати призначення пенсії з метою належного захисту прав позивача.

З огляду на викладене вище, відповідно до частини другої статті 9 КАС України (якою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень) наявні підстави для виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та прийняття рішення про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивача від 16.01.2024 про призначення йому пенсії за віком з 02.01.2024, зарахувавши до страхового стажу такі періоди роботи ОСОБА_1 : з 23.07.1981 по 08.04.1983 столярем в Управлінні виробничо-технологічної комплектації тресту «Київмісьбуд-7», з 11.06.1985 по 31.07.1985 столярем в тресті «Київміськбуд-7», з 09.08.1985 по 19.11.1985 шофером у колгосп «Росія», з 02.04.2002 по 31.07.2003 шофером у держгоспі «Гончарівський», з 01.06.2008 по 02.01.2011 водієм автобуса у ВАТ «Монастириське АТП-16151».

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн, сплачений відповідно до квитанції від 05.06.2024 (а.с.5).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії від 21.01.2024 №192150005310, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу такі періоди роботи:

з 23.07.1981 по 08.04.1983 столярем в Управлінні виробничо-технологічної комплектації тресту «Київмісьбуд-7»,

з 11.06.1985 по 31.07.1985 столярем в тресті «Київміськбуд-7»,

з 09.08.1985 по 19.11.1985 шофером у колгосп «Росія»,

з 02.04.2002 по 31.07.2003 шофером у держгоспі «Гончарівський»,

з 01.06.2008 по 02.01.2011 водієм автобуса у ВАТ «Монастириське АТП-16151».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.01.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 02.01.2024.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вулиця Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21108013).

Повний текст рішення складений та підписаний 19 серпня 2024 року.

СуддяЧепенюк О.В.