Ухвала

від 07.08.2024 по справі 361/6160/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.07.2024 задоволено частково клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 та накладено арешт на тимчасово вилучене протоколом огляду місця події від 21.06.2024 майно, а саме на:

- автомобіль марки «DAF» TE96NCE, ідентифікаційний код НОМЕР_10, об`єм двигуна НОМЕР_1 , червоного кольору, рік випуску 2004, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_7 ;

- загальний напівпричіп Н/ПР - бортовий критий наметом. «SCHWARZMUELLER» 8РА-ЗЕ, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , 2003 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного належить ОСОБА_7 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 (спеціалізованого вантажного сідлового тягача) на ім`я ОСОБА_7

---

Справа 361/6160/24 Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/4962/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (загального напівпричепу) серія НОМЕР_6 ім`я ОСОБА_7 ;

- товарно-транспортну накладну № 381 від 21.06.2024 на 1 арк., товарно-транспортну накладну № 2-210624 на 2 арк., копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права № 150703630 від 21.12.2018 на 1 арк., копія Опендатабот на земельну ділянку з кадастровим номером 1825483000:06:000:0263 на 1 арк., з метою збереження зазначених речових доказів, шляхом заборони користуватися вказаними речами.

В іншій частині клопотання відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначав, що перевезення деревини, яка була зрублена на територіях, не віднесених до лісового фонду, не тягне за собою відповідальність за ст. 246 КК України.

Прокурором до клопотання не надано жодних доказів, які б давали підстави вважати, що деревина, яку перевозив ОСОБА_7 , була вирублена на землях лісового фонду.

При цьому, ОСОБА_7 надав усі наявні у нього докази на підтвердження походження деревини із земель сільськогосподарського призначення.

Також апелянт вказував, що на даний час законодавством не передбачено спеціального документу для перевезення деревини, а тому при перевезенні деревини, як і при перевезенні будь-яких інших товарів використовується звичайна товарно-транспортна накладна.

Крім того, звертаючись з клопотанням про накладення арешту на транспортні засоби та документи, прокурор не просив накласти арешт на саму деревину, яка є безпосереднім предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України, та основним доказом у справі.

Накладення арешту на транспортні засоби та документи без арешту самої деревини повністю нівелює використання арешту, як засобу забезпечення збереження доказів у справі, а вилучені у ОСОБА_7 документи навпаки свідчать про відсутність в його діянні складу кримінального правопорушення.

Накладення арешту на транспортні засоби позбавляє ОСОБА_7 можливості здійснювати господарську діяльність з використанням арештованих транспортних засобів, тобто фактично позбавляє його засобів для забезпечення матеріальних потреб його родини.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Слідчим відділом Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111130001612 від 22.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 13.01.2023 до чергової частини Броварського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення про те, що 21.06.2024 приблизно о 20 годині 35 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 працівниками ВРПП Броварського РУП ГУНП в Київській області зупинено транспортний засіб марки «DAF» TE96NCE, д.н.з. НОМЕР_2 , з причепом SCHWARZMUELLER, д.н.з. НОМЕР_7 , під керуванням гр. ОСОБА_7 , який перевозив деревину без відповідних документів.

Даний факт 22.06.2024 року зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за № 20137.

Згідно даних протоколу огляду від 21.06.2024, на відкритій ділянці місцевості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено: автомобіль марки «DAF» TE96NCE, ідентифікаційний код НОМЕР_10, об`єм двигуна 12580, червоного кольору, рік випуску 2004, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_7 , яким фактично користується останній та до якого приєднано загальний напівпричіп Н/ПР - бортовий критий наметом, марка «SCHWARZMUELLER» SPA-3E, ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_7 , 2003 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 , яким фактично користується останній. В причепі «SCHWARZMUELLER», д.н.з. НОМЕР_7 , який вилучено, виявлено фрагменти деревини, які розложені в чотири ряди (приблизно довжиною 12 метрів), шириною 2-2,5 метри: перший ряд має 30 фрагментів деревини, другий - має 40 фрагментів деревини, третій - має 38, четвертий - 27.

Також під час огляду транспортного засобу виявлено фрагменти деревини, які не мали на собі відповідних маркувань, бірок або інших знаків, які б підтверджували законність порубки.

Вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 (спеціалізованого вантажного сідлового тягача) на ім`я ОСОБА_7 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (загального напівпричепу) серія НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_9 , які поміщено до спецпакету № ICR 0125299; вилучено товарно-транспортну накладну № 381 від 21.06.2024 на 1 арк., товарно-транспортну накладну № 2-210624 на 2 арк., копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 150703630 від 21.12.2018 на 1 арк., копія Опендатабот на земельну ділянку з кадастровим номером 1825483000:06:000:0263 на 1 арк., які поміщені до паперового конверту № 1.

Постановою слідчого СВ Броварського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_10 від 22.06.2024 вищевказане майно, а саме автомобіль марки «DAF» TE96NCE, ідентифікаційний код НОМЕР_10 , об`єм двигуна НОМЕР_1 , червоного кольору, рік випуску 2004, д.н.з. НОМЕР_2 , до якого приєднано загальний напівпричіп Н/ПР - бортовий критий наметом, марка «SCHWARZMUELLER» SPA-3E, ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_7 , 2003 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (загального напівпричепу) серія НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_7 , товарно-транспортні накладні копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 150703630 від 21.12.2018 на 1 арк., копія Опендатабот на земельну ділянку з кадастровим номером 1825483000:06:000:0263 на 1 арк., визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12024111130001612.

24.06.2024 прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене протоколом огляду місця події від 21.06.2024 майно, а саме на:

- автомобіль марки «DAF» TE96NCE, ідентифікаційний код НОМЕР_10, об`єм двигуна НОМЕР_1 , червоного кольору, рік випуску 2004, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_7 ;

- загальний напівпричіп Н/ПР - бортовий критий наметом. «SCHWARZMUELLER» 8РА-ЗЕ, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , 2003 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного належить ОСОБА_7 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 (спеціалізованого вантажного сідлового тягача) на ім`я ОСОБА_7

та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (загального напівпричепу) серія НОМЕР_6 ім`я ОСОБА_7 ;

- товарно-транспортну накладну № 381 від 21.06.2024 на 1 арк., товарно-транспортну накладну № 2-210624 на 2 арк., копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права № 150703630 від 21.12.2018 на 1 арк., копія Опендатабот на земельну ділянку з кадастровим номером 1825483000:06:000:0263 на 1 арк., з метою збереження зазначених речових доказів, шляхом заборони користуватися вказаними речами.

28.06.2024 від прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 надійшло клопотання про уточнення клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12024111130001612 від 22.06.2024, відповідно до якого прокурор просив накласти арешт на автомобіль марки «DAF» TE96NCE, ідентифікаційний код НОМЕР_10, об`єм двигуна НОМЕР_1 , червоного кольору, рік випуску 2004, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_7 ;

- загальний напівпричіп Н/ПР - бортовий критий наметом. «SCHWARZMUELLER» 8РА-ЗЕ, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , 2003 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного належить ОСОБА_7 , разом з наявною у ньому деревиною у вигляді колод, складену в 4 ряди, довжиною близько 12 м, шириною 2-2,5 м (перший ряд має 30 шт. дерева, другий - 40 шт., третій - має 38 шт., четвертий - 27 шт.). Довжина колод - близько 3 м, діаметр дерева - від 15 до 50 см.

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 (спеціалізованого вантажного сідлового тягача) на ім`я ОСОБА_7 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (загального напівпричепу) серія НОМЕР_6 ім`я ОСОБА_7 ;

- товарно-транспортну накладну № 381 від 21.06.2024 на 1 арк., товарно-транспортну накладну № 2-210624 на 2 арк., копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права № 150703630 від 21.12.2018 на 1 арк., копія Опендатабот на земельну ділянку з кадастровим номером 1825483000:06:000:0263 на 1 арк., з метою збереження зазначених речових доказів, шляхом заборони користуватися вказаними речами.

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.07.2024 задоволено частково клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 та накладено арешт на тимчасово вилучене протоколом огляду місця події від 21.06.2024 майно, а саме на:

- автомобіль марки «DAF» TE96NCE, ідентифікаційний код НОМЕР_10, об`єм двигуна НОМЕР_1 , червоного кольору, рік випуску 2004, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_7 ;

- загальний напівпричіп Н/ПР - бортовий критий наметом. «SCHWARZMUELLER» 8РА-ЗЕ, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , 2003 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного належить ОСОБА_7 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 (спеціалізованого вантажного сідлового тягача) на ім`я ОСОБА_7

та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (загального напівпричепу) серія НОМЕР_6 ім`я ОСОБА_7 ;

- товарно-транспортну накладну № 381 від 21.06.2024 на 1 арк., товарно-транспортну накладну № 2-210624 на 2 арк., копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права № 150703630 від 21.12.2018 на 1 арк., копія Опендатабот на земельну ділянку з кадастровим номером 1825483000:06:000:0263 на 1 арк., з метою збереження зазначених речових доказів, шляхом заборони користуватися вказаними речами.

В іншій частині клопотання відмовлено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З висновками слідчого судді суду першої інстанції про наявність підстав для арешту вищевказаного майна з метою збереження як речових доказів погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вилучені документи, автомобіль з напівпричіпом та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, з тих підстав, що вказане майно може бути знаряддям кримінального правопорушення, та містити на собі сліди злочину або інші відомості, які мають значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, у встановленому законом порядку визнані речовими доказами у межах кримінального провадження № 12024111130001612, та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, передане, пошкоджене, відчужене або зникнути.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

При цьому, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог уточненого клопотання прокурора про накладення арешту на вилучену деревину у вигляді колод, складену в 4 ряди, довжиною близько 12 м, шириною 2-2,5 м (перший ряд має 30 шт. дерева, другий - 40 шт., третій - має 38 шт., четвертий - 27 шт.) довжина колод - близько 3 м, діаметр дерева - від 15 до 50 см., з тих підстав, що матеріали клопотання не містять та прокурором не надано даних про визнання вказаного майна речовими доказами у встановленому законом порядку.

Посилання апелянта на невідповідність вилученого майна критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучений транспортний засіб із напівпричіпом, яким здійснювалось перевезення деревини без відповідних документів, є знаряддям кримінально-протиправних дій та одночасно з вилученими документами може зберегти на собі сліди кримінального правопорушення та інші відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для арешту даного майна як речових доказів з метою збереження.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, доводи апелянта про те, що деревина, яку перевозив ОСОБА_7 , зрублена на територіях, що не віднесені до лісового фонду, а відтак його дії не тягнуть за собою відповідальність за ст. 246 КК України, на даному етапі досудового розслідування є такими, що не спростовують висновки слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту.

Перевірка наведених апелянтом обставин, збір доказів на їх підтвердження або спростування, і є метою проведення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024111130001612.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Посилання апелянта на те, що накладення арешту на транспортні засоби позбавляє можливості ОСОБА_7 здійснювати господарську діяльність, не є достатньою підставами для відмови у задоволенні клопотання. Крім того, накладення арешту на майно під час досудового розслідування є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3