Ухвала

від 13.08.2024 по справі 448/1009/24

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальнийномер 448/1009/24

Провадження № 2-о/448/50/24

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

13.08.2024 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічак Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Тхір О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого позовного провадження в залі суду м.Мостиська цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просить встановити факт здійснення постійного догляду ним за батьком ОСОБА_2 , 1957р.н., який потребує постійного догляду згідно висновку ЛКК, а він (заявник) є єдиною особою, яка може здійснювати такий догляд, покликаючись на те, що проживає разом з батьком в АДРЕСА_1 , батько потребує постійного догляду, також через відсутність інших осіб, які за законом мають можливість та зобов`язані здійснювати такий догляд, а вказаний факт необхідний йому (заявнику) для отримання відстрочки від мобілізації для здійснення вищевказаного догляду за батьком.

Ухвалою судді від 04 червня 2024 року відкрито провадження у справі за вищевказаною заявою, розгляд якої постановлено проводити у порядку окремого провадження (головуючий суддя Білоус Ю.Б.).

Ухвалою судді від 18.07.2024 року прийнято до розгляду вказану цивільну справу суддею Кічаком Ю.В., у зв`язку із тимчасовим відрахуванням судді ОСОБА_3 зі штату Мостиського районного суду Львівської області у відрядження до Личаківського районного суду м.Львова.

Заявник ОСОБА_1 , а також заінтересовані особи - ОСОБА_2 і І-й відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 , про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення або про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно положень статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України).

Статтею 315 ЦПК України наведено перелік фактів, що мають юридичне значення, справи про встановлення яких розглядаються судом. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як убачається із заяви ОСОБА_1 , що предметом розгляду у цій справі є встановлення в порядку окремого провадження факту, що має юридичне значення, зокрема того, що заявник є єдиною особою, який здійснює постійний догляд за батьком, який потребує постійного догляду відповідно до законодавства України.

Відповідно до заяви, вказаний факт йому потрібно встановити, оскільки такий породжує для нього виникнення прав та обов`язків, визначених Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Пунктами 6, 10, 15 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. Отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги.

Згідно з частиною шостою статті 13 вказаного Закону фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: особами з інвалідністю I групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.

Таким чином для отримання відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні.

Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про соціальні послуги» підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи: заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг; звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.

Згідно ч.6 ст.15 цього закону, формування Реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг. Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений Постановою КМ України від 27 січня 2021 року № 99.

Порядок подання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг, призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, визначено Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року за № 859.

Згідно пункту 25 Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року №587 (далі - Порядок) для отримання соціальних послуг особа, яка потребує соціальних послуг (далі - особа), подає уповноваженому органу за своїм задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) заяву про надання соціальних послуг (далі - заява) у письмовій або електронній формі, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, разом з документами, зазначеними в пункті 28 цього Порядку.

Відповідно до п.36 Порядку після отримання інформації за результатами запиту чи шляхом доступу до даних державних електронних інформаційних ресурсів уповноважений орган протягом десяти робочих днів з дня одержання заяви відповідно до отриманих документів (даних) та з урахуванням результатів оцінювання потреб особи/ сім`ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів, що видається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Про прийняте рішення особа, її законний представник, уповноважена особа органу опіки та піклування інформується уповноваженим органом не пізніше ніж через три робочих дні з дати його прийняття шляхом надання (надсилання) повідомлення про надання/відмову в наданні соціальних послуг у паперовій або електронній формі (п.37 Порядку).

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі №283/1199/23 від 05 червня 2024 року, що є обов`язковою для суду в силу приписів частини четвертої статті 263 ЦПК України, у подібних правовідносинах Суд виснував про те, що судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення. У справі, що переглядається, з метою звільнення з військової служби за сімейними обставинами заявник просить встановити факт, що він є єдиною особою, зайнятою постійним доглядом за своїми родичами, які потребують такого догляду за станом здоров`я.

У цьому контексті Верховний Суд зазначає, що законодавець аналогічним чином унормував позасудовий порядок встановлення факту здійснення особою постійного догляду у чинному законодавстві про мобілізаційну підготовку та порядок мобілізації. Зокрема, у місцевому органі виконавчої влади передбачено створення комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), яка, з урахуванням наданих районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки матеріалів, складає про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду). Зазначений акт є одним із документів, які надаються військовозобов`язаним до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (п.9 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.62, додаток 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560).

Велика Палата Верховного Суду вказала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України (пункти 107, 116, 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21).

Разом із тим, Верховний Суд у цій постанові констатував, що підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, залежно від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, є неефективним, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви. Оскільки розгляд цієї заяви віднесено до повноважень інших органів і за законом не підлягає судовому розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Оскільки провадження у даній справі за заявою ОСОБА_1 раніше вже було відкрито ухвалою суду від 04.06.2024 року, а тому з урахуванням вищевказаного правового висновку Верховного Суду, до вказаних правовідносин на цій стадії провадження у справі підлягають застосуванню норми пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, в силу яких суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, суд на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України приходить до переконання про закриття провадження у справі з роз`ясненням заявнику наслідків закриття провадження у справі, передбачених частиною другою статті 256 ЦПК України, згідно якої у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не допускається.

Разом з тим, суд зазначає. що заявник ОСОБА_1 має право звернутися до відповідних уповноважених органів з дотриманням вимог законодавства з заявою про здійснення догляду за особою, яка його потребує.

Керуючись ст.ст.258-261, 293, 294, 315, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, - з а к р и т и.

Копію ухвали про закриття провадження по справі надіслати заявнику ОСОБА_1 .

Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 16.08.2023р.

Суддя Ю.В.Кічак