Ухвала

від 19.08.2024 по справі 2-770/2007

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-770/2007

Провадження 2-в/0198/7/24

19.08.2024

УХВАЛА

19 серпня 2024 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретарясудових засідань Довгопол О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в Юр`ївському районному суді Дніпропетровської області заяву ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-770/2007 за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Станично-Луганському районі Луганської області, ПАТ «Страхова компанія «ОРАНТА-ЛУГАНЬ», Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про відшкодування втраченого заробітку, витрат на догляд, додаткове харчування та санаторно-курортне лікування,

в с т а н о в и в:

До Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ про відновлення втраченого судового провадження.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 24.12.2007 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Через введення в країні воєнного стану та тимчасову окупацію частини території України Станично-Луганський районний суд Луганської області не здійснює правосуддя.

При цьому Юр`ївському районному суду Дніпропетровської області, якому визначено територіальну підсудність справ вказаного суду, не передані ні в електронному, ні в паперовому вигляді матеріали справ, в тому числі ті, що знаходились в архіві Станично-Луганського районного суду Луганської області, отже, судове провадження у цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 про відшкодування втраченого заробітку, витрат на догляд, побутове обслуговування, додаткове харчування та санаторне-куротне лікування необхідно вважати втраченим.

08 січня 2024 року ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області замінено боржника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ЄДРПОУ 21782461, юридична адреса: вул. Шевченка, 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) у виконавчому провадженні №8134965 щодо виконання рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області у справі № 2-770/2007.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі Головне управління) є правонаступником всіх прав та обов`язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, яке в свою чергу є правонаступником виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та має виконувати рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 24.12.2007у справі № 2-770/2007.

З метою подальшого звернення з заявою про роз`яснення вказаного рішення суду заявник ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ просить відновити втрачене судове провадження.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, подавши заяву з проханням проводити судовий розгляд за відсутності представника.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про розгляд заяви, причини неявки суду не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.ст. 488, 489 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з вимогами статті 490 ЦПК України заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як зазначено в п. 38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», відновлення втраченого (і в разі, коли справу знищено за закінченням строку зберігання) повністю або частково судового провадження в цивільній справі, якщо вона була закінчена ухваленням рішення або постановленням ухвали про закриття провадження, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом, судом, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі, за заявою осіб, які брали участь у справі (їх правонаступників), або за ініціативою суду (коли це потрібно для вирішення іншої справи, надіслання справи до суду вищої інстанції тощо).

За правилами статті 493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

За змістом розділу Х «Відновлення втраченого судового провадження» ЦПК України обсяг документів втраченого судового провадження, які підлягають відновленню, законодавцем віднесено на розсуд суду. Так, відповідно до частини 1 статті 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. У зв`язку з цим слід враховувати, що обсяг документів втраченого судового провадження, які підлягають відновленню, залежить від мети такого відновлення.

Заява про відновлення втраченого судового провадження, що розглядалось Станично-Луганським районним судом Луганської області, подана до Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області, оскільки відповідно дочастини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, розпорядженням Верховного Суду від 06.03.2022 № 1/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Станично-Луганського районного суду Луганської області. Такі справи визначені за територіальною підсудністю Юр`ївському районному суду Дніпропетровської області.

Під час вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження, суд бере до уваги, що представником заявника подано:

- копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (а.с. 7);

- копію листа Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20.02.2024 та копію рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 06.07.2015 у справі № 2-770/2007 (а.с. 10-15).

- копію постанови державного виконавця від 21.02.2024 про заміну сторони виконавчого провадження №8134965 (а.с. 16-17).

Разом з тим, Юр`ївському районному суду Дніпропетровської області, якому визначено територіальну підсудність справ Станично-Луганського районного суду Луганської області, не передані ні в електронному, ні в паперовому вигляді матеріали справ, в тому числі ті, що знаходились в архіві цього суду, тому під час розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження була відсутня можливість отримати доступ до судових документів.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши зібрані матеріали, суд доходить висновку, що матеріали цивільної справи про відшкодування втраченогозаробітку,витрат надогляд,додаткове харчуваннята санаторно-курортнелікуванняє втраченими, однак подані представником заявника документи свідчать про те, що Станично-Луганським районним судом Луганської області було прийнято відповідне рішення.

Відповідно до ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині яку, на його думку, необхідно відновити.

З огляду на вищезазначене, суд вважає необхідним відновити втрачене судове провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Станично-Луганському районі Луганської області, ПАТ «Страхова компанія «ОРАНТА-ЛУГАНЬ», Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про відшкодування втраченого заробітку, витрат на догляд, додаткове харчування та санаторно-курортне лікування тільки в частині рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 24.12.2007, оскільки метою відновлення втраченого судового провадження є подальше звернення до суду з заявою про роз`яснення рішення суду.

Керуючись ст.ст.263-265,488-491,493,494ЦПК України,суд

п о с т а н о в и в:

Заяву ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-770/2007 за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Станично-Луганському районі Луганської області, ПАТ «Страхова компанія «ОРАНТА-ЛУГАНЬ», Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про відшкодування втраченого заробітку, витрат на догляд, додаткове харчування та санаторно-курортне лікування задовольнити.

Відновити втрачене судове провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Станично-Луганському районі Луганської області, ПАТ «Страхова компанія «ОРАНТА-ЛУГАНЬ», Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про відшкодування втраченого заробітку, витрат на догляд, додаткове харчування та санаторно-курортне лікування, в частині рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 24.12.2007:

«Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа № 2-770/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2007 рокусмт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:

головуючогоСоболева Є.О.

при секретаріРопаєвій О.Є.,Сухаревській Н.О.

за участю представників відповідачів:

-відділення виконавчої дирекції Фонду СНВ

у Станично-Луганському та

Новоайдарському районах Чугунової Г.П.;

-управління праці та соціального захисту населення Станично-Луганської райдержадміністрації Хріпко О.В.

-виконавчої дирекції Луганського обласного

відділення Фонду соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Станично-Луганському та Новоайдарському районах, АСК «Ораната-Лугань», управління праці та соціального захисту населення Станично-Луганської райдержадмінстрації, виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про відшкодування втраченого заробітку, витрат на догляд, побутове обслуговування, додаткове харчування та санаторне-куротне лікування,

ВСТАНОВИВ:

30.05.05 року позивач звернувся до суду з цим позовом до Жовтневої м.Луганська міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення фонду страхування тимчасової втрати працездатності посилаючись на наступні обставини.

На підставі рішення Станично-Луганского районного суду від 06 травня 2000 року КСП «Чугинське» в особі ліквідаційної комісії було зобов`язане довічне відшкодовувати йому втрачений заробіток 77 грн. 75 коп., витрати на догляд 50 гри. додаткове харчування - 103 грн.88 коп. щомісячно, на масаж - 100 грн. у квартал на санаторно-курортне лікування 1980 грн. щорічно, як володар джерела підвищено небезпеки, від якого він постраждав 1 липня 1990 року та став інвалідом першої групи довічно.

У грудні 2004 року «КСП Чугинське» ліквідоване без правонаступника. Виконавчі листи про відшкодування шкоди йому як потерпілому від джерела підвищеної небезпеки КСП «Чугинське» та про капіталізацію платежів повернуто без виконання.

Виконавчі провадження по виконанню рішень суду про відшкодування збитків у зв`язку з пошкодженням здоров`я та капіталізацію платежів закрито 28.03.20005 року.

Відповідно до ст. 466 ЦК України (1963 р.) установою яка повинна відшкодувати йому заподіяну шкоду є Фонд соціального страхування.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України (2003 р.) він має право на відшкодування, втраченого заробітку у розмірі мінімальної зарплати яка на день подачі позову в суд склала- 290 грн.; на спеціальний медичний догляд - 290 грн.; на постійний сторонній догляд- 145 грн.; на санаторно-курортне лікування - вартість путівки до санаторія хребтового профілю на додаткове харчування відповідно до розрахунку на підставі інформації держстатистики про середні ціни на продукти харчування, на побутове обслуговування (0,25 МЗП) - 72,5 грн.

Приблизно ціна позову складає 42 000 грн. за 3 роки.

Відповідно до п.6 Перехідних положень ЦК України (2003 р.) норми ЦК застосовуються до цивільних правовідносин, які виникли або продовжують існувати після вступув дію ЦК України (2003 р.).

Тому при рішенні питання яка установа повинна йому відшкодовувати шкоду, слід керуватися нормами ЦК України (1963 року), апри вирішенні питання про розмір відшкодування шкоди - нормами ЦК України (2003 р).

Далі позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідного фонду соціального страхування: втрачений заробіток мінімальну заробітну плату з 1 червня по 1 вересня 2005 року по 310 грн. щомісячно, з 1 вересня 2005 року до зміни розміру мінімальної заробітної плати по 332 грн. щомісячно; втрати на спеціальний медичний догляд з 1 червня по 1 вересня 2005 року по 310 грн., з 1 вересня 2005 року до зміни розміру МЗП по 332 грн.; витрати на постійний сторонній догляд у розмірі 0,5 МЗП з 1 червня 2005 року по 155 гри., з 1 вересня 2005 року до зміни розміру МЗП по 166 грн. витрати на побутове обслуговування по 0,25 МЗП, з 1 червня по 1 вересня 2005 року по 72,5 грн., з 1 вересня 2005 року до зміни розміру МЗП по 77,5 грн. щомісячно, витрати на додаткове харчування по 7,03 грн. на добу; витрати на санаторно-курортне лікування у санаторії хребтового профілю - 5220 грн. на рік. Стягнення відшкодувань таким витрат позивач просив проводити безстроково, довічно, відповідно до рішення суду від 06 травня 2000 року.

За клопотанням представника первинного відповідача та позивача у якості відповідачівусправі булопритягнуто:виконавчу дирекцію Луганського обласного відділення Фонду з тимчасової втрати працездатності, відділення виконавчоїДирекціїФонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Станично-Луганському та Новоайдарському районах управління праці та соціального захисту населення уСтанично-Луганськомурайоні та АСК «Оранта-Лугань».

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав, надав суду свої письмові пояснення у справі, де, не змінюючи предмету позову, погоджуючись з ухвалою Верховного Суду України від 18.04.07 р., якою попередні рішення у справі були скасовані він просив всі відшкодування заподіяної шкоди, у тих самих розмірах, стягнути Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрат працездатності.

Представник відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадки на виробництві та професійних захворювань України у Станично-Луганському п Новоайдарському районах позов не визнала, посилаючись на те, що позивач з КСП «Чугинське» у трудових відносинах не перебував. Фонд здійснює виплати тільки зареєстрованим особам. Капіталізація платежів при ліквідації КСГІ проведена не була. Пунктом 3 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійне захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено,щоу випадку ліквідації підприємства без правонаступника Фонд виплачує заборгованість постраждалим на виробництві та членам їх родини. В цьому випадку позивач не перебував трудових відносинах з підприємством і отримав каліцтво не на виробництві, тому дія цього зазначеного закону на нього не розповсюджується.

Представник виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності позов не визнала, суду пояснила, що позивач посилаючись на ст. 466 ЦК України (1963 р.) не врахував, що ця норма закону на нього не розповсюджується, а розповсюджується на осіб, які постраждали на виробництві. Оскільки постанова КМУ № 472 від 23.06.1993 року, якою було передбачене, що до створення Фонду соціального страхування на виробництві зобов`язання по відшкодуванню шкоди було тимчасове покладено на Фонд соціального страхування України, втратила чинність у 2001 році - до ліквідації КСП «Луганське», тому згідно уточнених письмових пояснень представника Фонду, у позивача не має правових підстав вимагати відшкодування шкоди з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Представник управління праці і соціального захисту населення Станично- Луганської райдержадміністрації позов також не визнала, суду пояснювала, що оскільки позивач отримує виплати, що гарантовані державою як інваліду І групи, періодично, при наявності путівок, забезпечується санаторно-курортним лікуванням, йому була виділена електроколяска, позов ним пред`явлено необгрунтовано.

Представник АСК «Оранта-Лугань» в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи в його відсутність не надходило, том) суд вважав можливим розглянути справу без нього за наявними матеріалами у справі.

Вислухавши позивача, представників трьох відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 25 Загальної декларації прав людини встановлює право кожної людини на забезпечення на випадок втрати засобів для існування внаслідок інвалідності.

Статтею 46 Конституції України встановлене право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності з незалежних від них обставин.

Це право гарантується загально обов`язковим соціальним страхуванням зє рахунок страхових внесків підприємства, установ, організацій, а також бюджетних т; інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до ст. 450 Цивільного кодексу України (1963 р.), що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, організації і громадяни, діяльність яких пов`язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 06 травня 2000 року, яке набрало чинності, встановлено, що позивач постраждав від джерела підвищеної небезпеки КСП «Чугинське» до початку трудової діяльності. Цим рішенням також були визначені суми відшкодувань ОСОБА_1 внаслідок втрать працездатності від джерела підвищеної небезпеки КСП «Чугинське».

Згідно ч. 2 ст. 466 Цивільного кодексу України (1963 р.) при ліквідації юридичної особи без правонаступника належні потерпілому або особам, зазначеним у частині другій статті 456 цього Кодексу, платежі повинні бути капіталізовані за правилами державного страхування і внесені його органам для виплати їх у розмірі і строки, зазначені у відповідному рішенні про відшкодування шкоди.

З постанови державного виконавця від 25.03.05 року видно, що виконавче провадження про капіталізацію платежів ліквідаційною комісією КСП «Чугинське» в рахунок відшкодування шкоди,заподіяної укодженням здоров`я ОСОБА_1 було закрите у зв`язку з ліквідацією підприємства, тим самим рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 25 грудня 2000 року про капіталізацію платежіввсумі 161351,50 грн. з зарахуванням її на користь Фонду державного соціального страхування України виконане не було.

Довідковою № 1376000001 підтверджено, що КСП «Чугинське» ліквідовано 09.12.04р. виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Правонаступника не зазначено.

Згідно н. 32 постанови КМУ № 472 від 23.06.1993 р. «Про затвердження Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків», що діяло до створення Фондів соціального страхування тимчасової втрати працездатності, від нещасних випадків на виробництві та ін..., встановлено, якщо при ліквідації підприємства капіталізація платежів у відшкодування шкоди не проведена, регресна вимога подається органам державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 розділу IX Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року, правонаступником Фонду соціального страхування України визначено Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2003р.) встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 1195 Цивільного кодексу України (2003 р.) передбачено право фізичної особи на відшкодування втраченого заробітку та інших витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо, без урахування пенсії та інших доходів внаслідок каліцтва або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір відшкодування визначається виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством.

Стаття 1208 Цивільного кодексу України регламентує можливість збільшення розміру відшкодування шкоди у зв`язку з підвищенням вартості житія і збільшенням розміру мінімальної зарплати.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. рекомендується, при вирішенні вимог по відшкодуванню шкоди потерпілим внаслідок ушкодження здоров`я, при визначенні їх розміру, слід виходити з того, що розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим установлюється залежно від характеру цього догляду (який при ушкодженні здоров`я у зв`язку з виконанням трудових обов`язків визначається МСНК, а в інших випадках - судово-медичною експертизою) і не може бути меншим (на місяць) від: мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо); її половини - на постійний сторонній догляд, чверті - на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо). Для інвалідів І групи висновок МСЕК чи судово-медичної експертизи про потребу в звичайному сторонньому догляді або в побутовому обслуговуванні не вимагається. Якщо потерпілий потребує допомоги кількох видів, йому відшкодовуються витрати на кожен із них незалежно від того, ким вона здійснюється.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 121 від 02 березня 2000 року у позивача встановлена стійка 100 % втрата працездатності, йому встановлена група інвалідності безстроково, він потребує санаторно-курортного лікування щорічно і санаторіях неврологічного профілю, також потребує спеціального медичного догляду, а також додаткового харчування щоденно: масло вершкове - 40 гр., м`ясо 150 гр., сир - 100 гр., сметана - 100 гр., кефір - 200 мл., соки - 200 мл.

В довідці Головного управління статистики у Луганській області№ 14-13-525/2643від 22.06.05 р. наведені роздрібні ціни на зазначеніпродуктихарчування станом на 01 червня 2005 року.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми на додаткове харчування, проаналізувавши встановлені факти та наведені докази, застосовуючи перелічені норми цивільного законодавства до спірних правовідносин, у суду не виникає сумнівів в обгрунтованості вимог позивача, у зв`язку з чим, зобов`язання по відшкодуванню шкоди та додаткових витрат з забезпеченням санаторно-курортного лікування внаслідок ушкодження здоров`я, слід покласти на виконавчу дирекцію Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як правонаступника Фонду державного соціального страхування України, якому повинні були передані капіталізовані платежі для компенсації шкоди здоров`ю ОСОБА_1 до ліквідації КСП «Чугинське».

Доводи представника виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про те, що дія ч. 2 ст. 466 Цивільного кодексу України (1963 р.) розповсюджується тільки на осіб, що постраждали на виробництві є хибними, оскільки зі змісту цієї норми вбачається, що її дія розповсюджується не тільки на осіб зазначених у ч. 2 ст. 456 цього кодексу, та і на інших осіб, які потерпіли внаслідок дій винної особи (була завдана шкода здоров`ю внаслідок злочину чи від джерела підвищеної небезпеки та ін.).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд вважає, що не виходячи за межі позовних вимог, з виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності слід стягнути суми з відшкодування шкоди та додаткових витрат за минулий час виходячи з розмірів мінімальної заробітної плати встановленими відповідно до Законів України «Про державний бюджет України на 2005-2007 р.р.».

В задоволенні вимог позивача до інших відповідачів слід відмовити.

Що стосується тверджень позивача, іцо він наводив в письмових поясненнях щодо можливості звертання вимоги Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України про капіталізацію платежів до ПСП «Агропродукт», суд вважає їх не основаними на законі, оскільки рішенням Станично-Луганського районного суду від 25 грудня 2000 року обов`язок по капіталізації платежів для компенсації шкоди здоров`ю позивача був покладений на ліквідаційну комісію КС1 і «Луганське» з зарахуванням цієї суми на користь Станично-Луганського Фонду державного соціального страхування, і. як вбачається з рішення Станично-Луганського районного суду від 25.04.07 р., де містяться пояснення керівника ПСП «Агропродукт», це підприємство капіталізованих платежів від КСП «Луганське» не приймало.

Враховуючи наведене, на підставі ст. 25 Загальної декларації прав людини, ст. 46 Конституції України, ст. ст. 450, 466 Цивільного кодексу України (1963 р.), ст.ст. 1195,1208 Цивільного кодексу України (2003 р.), п. 4 розділу IX Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року, ЗУ «Про державний бюджет України на 2005-2007 р.р.», п. 32 постанови КМУ № 472 від 23.06.1993 р. «Про затвердження Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків», керуючись ст.ст.209, 212-215, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як правонаступника Фонду соціального страхування України на користь ОСОБА_1 у відшкодування шкоди внаслідок втрати працездатності 01.07.1990 р. від джерела підвищеної небезпеки КСП «Чугинське», ліквідованого 09.12.04 р. без правонаступника: втрачений заробіток з 01.06.05 р. по 30.06.05 р. 290 грн., з 01.07.05 р. по 31.08.05 р. по 310 грн. щомісячно, з 01.09.05 р. по 31.12.05 р. по 332 грн. щомісячно, з 01.01.0 р по 30.06.06 р по 350 грн. щомісячно, з 01.07.06 р. по 30.11.06 р по 375 гри. щомісячно, з 01.12.06 р. по 31.03.07 р. по 400 грн. щомісячно, з 01.04.07 р. по 30.06.07 р. по 420 грн. щомісячно, з 01.07.07 р. по 30.09.07 р. по 440 грн. щомісячно, з 01.10.07 р. по31.12.07р. по 460 грн., всього з 01.06.05 р. по 31.12.07 р. - 11773 грн., а з 01 січня 2008 року в розмірі мінімальної заробітної плати щомісячно, встановленої законом, довічно;

витрати на спеціальний медичний догляд з 01.06.05 р. по 30.06.05 р. - 290 грн.. з 01.07.05 р. по 31.08.05 р. по 310 грн. щомісячно, з 01.09.05 р. по 31.12.05 р. по 332 грн. щомісячно, з 01.01.06 р по 30.06.06 р по 350 грн. щомісячно, з 01.07.06 р. по 30.11.06 р по 375 грн. щомісячно, з 01.12.06 р. по 31.03.07 р. по 400 гри. щомісячно, з 01.04.07 р. по30.06.07р. по 420 грн. щомісячно, з 01.07.07 р. по 30.09.07 р. по 440 грн. щомісячно, з 01.10.07р. по 31.12.07р. по 460 грн., всього з 01.06.05 р. по 31.12.07 р. - 11773 грн., а з 01 січня 2008 року в розмірі мінімальної заробітної плати щомісячно, встановленої законом, довічно;

витрати на постійний сторонній догляд в розмірі 0,5 мінімальних заробітнихплат, встановлених законодавством щомісячно і довічно, в тому числі з 01.06.05 р по31.12.07р. - 5886,5 грн.;

витрати на побутове обслуговування в розмірі 0,25 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством щомісячно і довічно, в тому числі з 01.06.05 р по31.12.07р,-2943,25 грн.;

витрати на додаткове харчування із розрахунку 7,03 грн. на добу щомісячно довічно, в тому числі з 01.06.05 р. по 31.12.07 р. -6414,88 грн.

З 01 січня 2008 року забезпечувати щорічно і довічно путівками у санаторії хребтового профілю.

В залишковій частині позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнень за один місяць допустити до негайного виконання. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області протягом 20-ти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення, яка може бути подано до Станично-Луганського районного суду Луганської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Головуючий Соболєв Є.О. "

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення або підписання.

Ухвала можебути оскарженав апеляційномупорядку доДніпровського апеляційногосуду впорядку,визначеному ЦПКУкраїни,шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення або складення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала складена та підписана 19.08.2024.

Суддя І. О. Гайдар