Ухвала

від 19.08.2024 по справі 466/8299/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/8299/24

Провадження № 2/466/2448/24

У Х В А Л А

12 серпня 2024 року, суддя Шевченківського районного суду м. Львова Зима І.Є., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

До Шевченківського районного суду м. Львова надійшла вказана позовна заява.

Позивач просить Визнати за нею право власності на 1/2 частину частки нежитлової будівлі площею 342,7 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер 4622786400:10:000:0024, площею 0,12 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, землі сільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Також просить визнати за нею право власності на 1/2 частину транспортних засобів TOYOTA LAND CRUISER, НЗА: НОМЕР_1 та ГАЗ 33021 НЗА НОМЕР_2 , 2002 року випуску, білого кольору і стягнути з відповідача на її користь 1/2 від вартості вказаних транспортних засобів, в розмірі 463 393,00 грн.

Дослідивши матеріали вказаного вище позову, суд дійшов висновку, що дана справа не належить до підсудності Шевченківського районного суду м. Львова з огляду на наступне.

Цивільний процесуальний кодекс України (надалі ЦПК України) виділяє декілька видів територіальної підсудності: загальна (залежно від місця проживання фізичної чи місцезнаходження юридичної особи), альтернативна (за вибором позивача), договірна (за угодою між сторонами), виключна (залежно від характеру спірного правовідношення), за зв`язком справ.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Саме цією нормою керується позивач, при зверненні з даним позовом до Шевченківського районного суду м. Львова.

Разом з тим, слід звернути увагу, що відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»).

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Відповідні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

В даному випадку, позивач просить, зокрема, в порядку поділу майна подружжя, визнати за нею право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі площею 342,7 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер 4622786400:10:000:0024, площею 0,12 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, землі сільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто, у даному випадку між сторонами існують спірні відносини, які виникли, зокрема з приводу нерухомого майна, тому повинен розглядатися за місцезнаходженням нерухомого майна.

Як вказувалося, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Враховуючи те, що спірне нерухоме майно, нежитлова будівля та земельна ділянка, на які претендує позивачка, знаходиться на території Жовківського району, Львівської області, відтак справа має розглядатися Жовківським районним судом Львівської області.

Слід також враховувати те, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються судами за встановленими Законом правилами підсудності, а їх порушення - є ознакою незаконності рішення.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Згідно п.1 ч.1 ст.31ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

На підставі наведеного та керуючись ст. 27, 28, п.1 ч.1, ч. 3 ст. 31 ЦПК України, суддя,

п о с т а н о в и в:

Матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя скерувати за підсудністю до Жовківського районного суду Львівської області (вул. Юрія Гагаріна, 3, м. Жовква, Львівська область, 80300)

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя: І. Є. Зима