Постанова

від 22.07.2024 по справі 523/20608/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5544/24

Справа № 523/20608/23

Головуючий у першій інстанції Дяченко В.Г.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.

за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Давидова Наталя Олегівна

на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 09 квітня 2024 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування позову позивачка зазначила що з відповідачем по даній справі перебувала у зареєстрованому шлюбі з 6 лютого 2014 року. 14.12.2022 року Суворовським районним судом м. Одеси шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу у сторін є неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилаючись на те, що дитина після розірвання шлюбу проживає разом з позивачем, всі витрати на утримання дитини здійснює позивач, відповідач в свою чергу з 2022 року матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, при цьому має можливість забезпечувати дитину, оскільки працює моряком на суднах в різних компаніях, у нього не регулярні мінливі доходи, тому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 20 000,00 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09.04.2024 року ухвалено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви 16.11.2023 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) 1073,60 гривень на користь держави.

Вирішуючи спір, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача та вважав за необхідне встановити розмір аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня пред`явлення позову, у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн щомісячно, оскільки позивачем не доведено необхідність та достатність розміру аліментів для забезпечення гармонійного розвитку дитини в щомісячній сумі 20 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Давидова Н.О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви 16.11.2023 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що жоден документ який був поданий позивачкою не був завірений згідно чинного законодавства, а копія позовної заяви, яка була направлена відповідачу навіть не було підписано. Стороною відповідача, суду було повідомлено про дані факти, які суд першої інстанції проігнорував та не взяв до уваги. Також суд першої інстанції неправомірно позбавив сторону відповідача принципу змагальності сторін та однобоко розглядав справу, оскільки у судовому засіданні, яке відбулось 18.01.2024 р. за присутності позивача, відповідача та представника відповідача було закрите підготовче судове засідання, сторони не мали ніяких додаткових клопотань та заяв , а при наступному судовому розгляді справи по суті 18.03.2024 р. представник позивачки надала заяву про долучення доказів по справі з додатками, яку суд у супереч чинному законодавству долучив до матеріалів справи , що підтверджується журналом судового засідання та матеріалами справи, хоча підготовче судове засідання по справі вже було закрито та стадія розгляду справи унеможливлювала подачу доказів по справі. З огляду на це та беручі до уваги представлення порядку та форми подання доказів до суду в порядку позовного провадження, їх обсяг, та особливості подання щодо окремих видів доказів та порядок їх витребування судом.

Щодо фактичних обставин по справі в скарзі зазначено, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи відповідача та представника відповідача в повному обсязі , стосовно того , що відповідач - батько, допомогу своєму синові надавав у добровільному порядку, а позивачка навпроти, постійно перешкоджала спілкуванню з сином та взагалі участі у його житті, відповідач дуже воліє приймати участь у його житті та звертався з приводу цього факту до органу опіки та піклування для надання йому можливості повноцінно приймати участь у житті сина, бачити його, проводити з ним час, надавати матеріальну допомогу для його повноцінного розвитку.

Доводи позивачки, щодо працевлаштування відповідача моряком не відповідають дійсності. Наразі відповідач є офіційно не працевлаштованою особою , але у сезон допомагає своєму батькові поратись з його фермерським господарством, яке він має у селищі за місцем свої прописки та від цього має дохід, інших доходів не має.

При вирішенні справи по суті, суд першої інстанції не в повній мірі взяв до уваги, що сімейний стан відповідача став інший, ніж вважала відповідачка, про, що у підтвердження цієї обставини надано суду копії свідоцтва про народження другої дитини, а саме сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від іншого шлюбу, оригінал якого зберігається у відповідача .

Відповідач стверджує та надав докази, що не має нерухомості у вигляді квартири, будинку або їх частки, не має власного житла. Не має у володінні транспортних засобів. Докази про це долучені до матеріалів справи. Викладені обставини підтверджуються документами, витягом з реєстру територіальної громади, копією свідоцтва про народження дитини, копіями форми ОК- 5, ОК -7.

Підсумовуючи викладене в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи та визнав доведеними обставини, які мають значення для справи та які фактично не були доведені позивачкою.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

На апеляційну скаргу від ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Цибульська Г.В. надійшов відзив.

В якому просить в задоволенні апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_2 відмовити. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09.04.2024 року залишити без змін.

У відзиві зазначено, що в апеляційній скарзі, апелянт вказує про те, що в судовому засіданні, яке відбулося 18.01.2024 року, суд закрив підготовче судове засідання, однак в наступному судовому засіданні, в порушення вимог чинного законодавства, представник позивача долучив до матеріалів справи докази. Вказаний факт, не відповідає дійсності. Як вбачається з матеріалів справи, Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 20.11.2023 року, відкрито провадження по вищевказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження. Проведення підготовчого засідання главою 10 ЦПК України не передбачено. Крім того, в судовому засіданні 18.01.2024 року, позивачкою було зазначено про те, що відзив на позов вона не отримувала, тому судове засідання було відкладено на 18.03.2024 року. Після отримання відзиву на позов, стороною позивача були надані докази, спростовують доводи відповідача зазначені у відзиві.

Також у відзиві звертається увага на те, що позивачка ніколи не перешкоджала відповідачу у спілкуванні з сином. Причини його звернення до органів опіки не зрозумілі. Оскільки навіть після звернення він жодного разу дитину не забрав до себе, як нібито бажав, на телефонні дзвінки позивачки та органів опіки не відповідає. Жодного доказу про добровільну допомогу сину відповідач не надає, він всіляко уникає виконання своїх батьківських обов`язків відносно свого сина, а той факт, що неповнолітня дитина проживає разом з матір`ю, підтверджує той факт, що позивачка має право на отримання від відповідна аліментів на утримання сина, оскільки їй дуже важко утримувати дитину самотужки.

Щодо того, що відповідач не може сплачувати аліменти у розмірі 5 000 грн, у відзиві зазначено про те, що відповідач ОСОБА_2 є 38 річним здоровим, працездатним чоловіком. Той факт, що він офіційно не працює не звільняє його від обов`язку утримувати свою неповнолітню дитину. Також, відсутні докази на підтвердження доводів відповідача щодо його безробіття, такі як наприклад довідка з центру зайнятості, тощо. Доказів, які б перешкоджали відповідачу у виконанні свого обов`язку по утриманню сина відповідачем суду також не надано. Відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по утриманню неповнолітньої дитини, зазначаючи про те, що в нього відсутнє будь-яке нерухоме майно. Однак вказане не відповідає дійсності, оскільки відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №363130422 від 24.01.2024 року, відповідач є власником земельної ділянки кадастровий №5123583000:01:002:0087 площею 6,4999 га. Також, звертається увага суду на той факт, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 363291626 від 25.01.2024 року, що дружина відповідача - ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_2 та нежитлового приміщення АДРЕСА_3 .

Підсумовуючи викладене у відзиві зазначено, що відповідачем та його представником не надано доказів відсутності фінансової можливості нести відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пояснення сторін

Адвокат Давидова Н.О. представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні надала усні пояснення по суті справи, доводи скарги підтримала.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Цибульська Г.В. у судовому засіданні надала пояснення, в яких зазначила, що суд першої інстанції правомірно вирішив цей спір, правильно застосувавши норми матеріального й процесуального права, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2022 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Відповідно до довідки виданої головою правління ОСББ «Вертикаль», ОСОБА_1 та її син фактично проживають з 15.06.2022 року у житловому приміщені, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .

Отже, судом достовірно встановлено, що на теперішній час сторони разом не проживають. Дитина перебуває на утриманні матері, відповідачем цей факт не заперечувався.

Відповідач у суді першої інстанції свій обов`язок по утриманню дитини визнав, але не погодився із розміром аліментів про який просить позивач, вказуючи на те, що його реальні доходи на даний час не дозволяють виплачувати аліменти в розмірі 20 000,00 грн щомісяця. У відзиві просив стягнути аліменти в розмірі 2 000,00 грн.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 у ОСОБА_2 від спільного життя з ОСОБА_5 є ще син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (статі 180, 181 СК України).

Згідно із статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК Україн и достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1ст.81ЦПК Українивстановлено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.3ст.89ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що положення ст. 180 СК України зобов`язують обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Визначаючи розмір аліментів, місцевий суд врахував, що позивачем не доведено, що для забезпечення гармонійного розвитку дитини необхідною сумою аліментів є саме 20 000, 00 гривень, також враховано, що посилання сторони позивача про те, що відповідач ОСОБА_2 працює моряком та отримує дохід, який би дозволяв сплачувати аліменти у вказаному у позовній заяві розмірі, гуртуються на припущеннях та не може покладено в обґрунтування рішення суду. Також судом враховано вік та потреби дитини, її стан здоров`я, те, що батьки проживають окремо, дитина проживає з позивачем, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, який не працевлаштований, наявність у відповідача ще однієї малолітньої дитини.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що з урахуванням принципу рівної відповідальності обох батьків за утримання дитини, розміру аліментів, що має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і обставин, які підлягають з`ясуванню при визначенні розміру аліментів, зокрема матеріального становища платника аліментів, суд зробив обґрунтований висновок про визначення розміру аліментів, що підлягає стягненню на користь позивачки на утримання дитини.

Відтак, доводи апеляційної скарги щодо розміру аліментів не спростовують встановлені у справі фактичні обставини.

Відповідачем не надано доказів відсутності у нього фінансової можливості нести відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, саме на час ухвалення рішення суду.

Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував дійсні обставини справи, зібраним по справі доказам надав належну правову оцінку та й прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Фактично доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними, оскільки не спростовують обов`язок батька брати участь у матеріальних витратах на малолітню дитину, яка потребує такої допомоги.

Колегія суддів враховує те, що у відповідача є ще одна дитина від другого шлюбу.

Але, виховання дітей одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дітей, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дітей таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.

У зв`язку з наведеними обставинами та враховуючи вище наведені норми Закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходив з принципів розумності та справедливості, з урахуванням матеріального стану відповідача, знаходження його у працездатному віці, колегія суддів вважає, що відповідач має матеріальну можливість сплачувати аліменти на утримання позивача до досягнення дитиною, повноліття визначеному судом першої інстанції, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги апелянта в частині зменшення розміру аліментів не заслуговують на увагу.

Відповідачем по справі не доведено належними та допустимими доказами того факту, що він не має матеріальної можливості надавати позивачу матеріальну допомогу до досягнення дитиною повноліття зважаючи на те, що він є працездатною особою.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться виключно до незгоди заявника з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин.

Отже, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сторони не позбавлені можливості згодом, після визначення розміру аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (стаття 192 СК України).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Давидова Наталя Олегівна, залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 09 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

М.В. Назарова