Рішення

від 20.08.2024 по справі 715/2381/24

ГЛИБОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 715/2381/24

Провадження № 2/715/572/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Цуркан В.В.,

секретар судового засідання Майщук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Глибоцький відділ державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приват Банк», треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Боднар І.М., Глибоцький відділ державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22.01.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис № ННМ 821325, зареєстрований в реєстрі за № 203 про звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер: 7321087900:01:003:1211, що знаходиться адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, село Чагор, що належить на праві власності ОСОБА_2 , який є майновим поручителем ОСОБА_3 за його кредитним зобов`язанням перед АТ КБ «Приват Банк» згідно кредитного договору від №24.01.2008 року №E/V082231. Зазначене нерухоме майно згідно договору іпотеки №E/V082231-1, посвідченого 25.01.2008 року приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Балацьким О.О. за реєстровим №260 передано відповідачу.

Про існування вище вказаного виконавчого напису позивачу стало відомо у грудні 2023 року. Позивач вважає виконавчі написи вчинені приватним нотаріусом незаконним, оскільки виконавчі написи видано з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що виконавчі написи мають бути визнані такими, що не підлягає виконанню, виходячи з того, що договір, на якому може бути вчинено виконавчий напис повинен бути нотаріально посвідчений. При вчиненні виконавчих написів нотаріус не дотримався умов, за якими виконавчий напис може бути виконаний, зокрема відсутній нотаріально посвідчений договір.

Зважаючи на викладене, просить суд, ухвалити рішення, яким визнати виконавчий напис від 22.01.2019 року №ННМ 821325, зареєстрований в реєстрі за №203, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, щодо звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер: 7321087900:01:003:1211, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, (Глибоцький) Чернівецький район, с. Чагор, що належить на праві власності ОСОБА_1 ( до зміни прізвища ОСОБА_1 ), таким, що не підлягає виконанню та стягнути з АТ КБ «Приватбанк» судові витрати.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак його представник - адвокат Лігінович Н.С., звернулася із заявою, в якій просить суд позов задовольнити, а справу розглянути в їх відсутності.

Представник відповідача АТ КБ «Приват Банк» в судове засідання не з`явився, направив до суду відзив, в якому вказав, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, справу розглядати без участі їх представника.

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомленим про час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи Глибоцький відділ державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 22 січня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис № ННМ 821325, зареєстрований в реєстрі за № 203 про звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер: 7321087900:01:003:1211, що знаходиться адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, село Чагор, що належить на праві власності ОСОБА_2 , який є майновим поручителем ОСОБА_3 за його кредитним зобов`язанням перед АТ КБ «Приват Банк» згідно кредитного договору від №24.01.2008 року №E/V082231. Зазначене нерухоме майно згідно договору іпотеки №E/V082231-1, посвідченого 25.01.2008 року приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Балацьким О.О. за реєстровим №260 передано відповідачу.

Відповідно до виконавчого напису заборгованість за кредитом - 178 577,50 дол. США; заборгованість за відсотками - 357 435,80 дол. США; пеня - 295 199,61 дол. США. Строк, за який проводиться стягнення - десять років десять місяців дев`ятнадцять днів, а саме з 24.01.2008 року по 13.12.2018 року.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно із Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не потрібно обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

З тексту оспорюваного виконавчого напису від 22 січня 2019 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 р. за №1172.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 (надалі - Постанова №662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:

«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, пункти 1 і 2 Постанови №662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22 лютого 2017 року судом застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013р. №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акту суб`єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п. 1 та п. 2 постанови № 662 були оприлюднені в Офіційному вісник України 21 березня 2017 року.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Виконавчий напис вчинено 22 січня 2019 року приватним нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

Тобто, станом на 22 січня 2019 року (день вчинення спірного виконавчого напису) було визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору укладеного між сторонами у простій письмовій формі.

Таким чином, вчинивши спірні виконавчі написи, приватний нотаріус Бондар І.М. не дотримала встановленої процедури, що потягло порушення законних прав позивача, а тому позов слід задовольнити та визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

На підставі наведеного та керуючись 4, 5, 10, 12, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №203, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, 22.01.2019 року № ННМ 821325, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з АТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_2 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок у відшкодування судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: