Ухвала

від 15.08.2024 по справі 757/36074/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36074/24-к

пр. 1-кс-31542/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕЯ-Д» про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.11.2021 в рамках кримінального провадження № 12021100060001732,

ВСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «ВЕРЕЯ-Д» в порядку ст. 174 КПК України, у вимогах якого просить скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.11.2021 року у кримінальному провадженні № 12021100060001732 від 03.11.2021 року (справа №757/62461/21-к) на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2445923180000), яка належить на праві власності ТОВ «ВЕРЕЯ-Д» код ЄДРПОУ 40727130, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 6.

Мотивуючи означене клопотання, заявник вказує, що арешт накладено необґрунтовано, з порушенням положень ст. 170 КПК України, без перевірки обставин та підстав накладення такого арешту. Також, посилається на те, що накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що арештоване майно, не відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України. ТОВ «ВЕРЕЯ-Д» є добросовісним набувачем та власником нерухомого майна - квартири.

Вказує заявник у клопотанні, що прокурором, в порушення вимог ст.ст. 91-93 КПК України, не було доведено належними і допустимими доказами, що ТОВ «ВЕРЕЯ-Д» або його службові особи причетні до вчинення кримінального правопорушення, що розслідуються у кримінальному провадженні № 12021100060001732 від 03.11.2021 року.

Крім того, на момент звернення прокурора з клопотанням про арешт майна та постановлення слідчим суддею вказаної ухвали, службові особи ТОВ «ВЕРЕЯ-Д» та/або будь-які інші особи не повідомлялись про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а тому, виходячи зі змісту ст. 64-2 КПК України, у цьому кримінальному провадженні ТОВ «ВЕРЕЯ-Д» має статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

При цьому, в ухвалі слідчого судді, не має жодного посилання, що службові особи ТОВ «ВЕРЕЯ-Д» є підозрюваним та/або обвинуваченим за зазначеним кримінальним провадженням та що ТОВ «ВЕРЕЯ-Д» несе цивільну відповідальність, за шкоду завдану діями саме підозрюваного та/або обвинуваченого.

Протягом більше 2,5 (двох з половиною) років від дати відкриття кримінального провадження № 12021100060001732 (03.11.2021 року), жодні нинішні чи колишні службові особи ТОВ «ВЕРЕЯ-Д» не допитані у кримінальному провадженні.

Більше того, відносно ТОВ «ВЕРЕЯ-Д» та/або його службових осіб не здійснено жодних слідчих дій.

До суду надійшла заява адвоката ОСОБА_3 відповідно до якої заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з викладених в клопотанні підстав.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином.

Частиною 2 статті 174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом. Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Слідчим відділом Печерського УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені, внесеному 03.11.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100060001732 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України.

В рамках наведеного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.11.2021 року у кримінальному провадженні № 12021100060001732 від 03.11.2021 року (справа №757/62461/21-к) накладено арешт на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2445923180000), яка належить на праві власності ТОВ «ВЕРЕЯ-Д» код ЄДРПОУ 40727130, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 6.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, як вбачається із ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.11.2021, метою арешту майна, є визначеною в п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів, відсутні відомості вважати, що арештоване майно, а саме: квартира відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення, що розслідується, а слідчим не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При цьому, повідомлення про підозру будь-яким службовим чи посадовим особам ТОВ «ВЕРЕЯ-Д» не пред`являлась, що в свою чергу вказує на безпідставність такого обмеження права власника на мирне володіння та користування своїм майном.

Крім того, за досить тривалий період здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12021100060001732 будь-яких слідчих дій відносно ТОВ «ВЕРЕЯ-Д», а також відносно службових чи посадових осіб не здійснювалось.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, та відсутніми ризиками які слугували підставами для накладення арешту на майно, а відтак клопотання підлягає задоволенню.

Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника взагалі спростовується, а також слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна.

Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.174, 309 КК України,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕЯ-Д» про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.11.2021 в рамках кримінального провадження № 12021100060001732 - задовольнити.

Скасувати арешт майна, що накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.11.2021 року у кримінальному провадженні № 12021100060001732 від 03.11.2021 року (справа №757/62461/21-к) на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2445923180000), яка належить на праві власності ТОВ «ВЕРЕЯ-Д» код ЄДРПОУ 40727130, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 6.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1