Ухвала

від 19.08.2024 по справі 205/10369/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

19.08.2024 Єдиний унікальний номер 205/10369/24

№ 2-н/205/469/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у видачі судового наказу

19 серпня 2024 року м. Дніпро

Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Дорошенко Г.В., розглянувши заяву Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив №410» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2024 року представник Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив №410» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій будинку та з розподілу водопостачання в будинку в розмірі 33716,15 гривень та судовий збір у розмірі 302грн 80 коп.

Згідно з отриманою судом відповіддю № 734334 від 12.08.2024 року із Єдиного державного демографічного реєстру боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Разом з цим, приписами ч.1 ст.30 ЦПК України визначено, зокрема, що позови, які виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Предметом заяви у цій справі є зобов`язання, які випливають з надання житлово -комунальних послуг до квартири, розташованої у АДРЕСА_2 . Отже, такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.

З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за комунальні послуги має пред`являтися за місцем знаходження нерухомого майна, тобто за правилами виключної підсудності.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.04.2019 р. у справі №638/1988/17.

Згідно з висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18), позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності, оскільки предметом позову є зобов`язання, які випливають з надання житлово-комунальних послуг, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна.

Відтак вказана справа підсудна Ленінському районного суду м. Дніпропетровська, оскільки місце розташування нерухомого майна охоплюється територіальною юрисдикцією (підсудністю) вказаного органу судової влади.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Так, відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст.19ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Положеннямист.163 ЦПК України чітко регламентовано вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу. Так, відповідно до п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Суть наказаного провадження полягає в тому, що вимоги заявника мають бути безспірними, обґрунтованими, та відповідати положенням цивільного процесуального законодавства в частині вимог до заяви про видачу судового наказу.

Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.160ЦПК України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення статті, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

У п. 9 вказаної постанови зазначається, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором). Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Отже, у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.

Відповідно до заяви представник Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив №410» просить видати судовий наказ, яким стягнути з боржника заборгованість по сплаті за комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій будинку та з розподілу водопостачання в будинку за період з 01липня 2021 року по 01 липня 2024 року за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 зареєстрований за іншою адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю № 734334 від 12.08.2024 року із Єдиного державного демографічного реєстру.

Заявником надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження № 364797561, згідно з якою станом на 07.02.2024 року ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Отже, заявником не надано підтвердження споживання послуг боржником за період після 07.02.2024. Доказів, які б підтверджували право користування або власності боржника на вищевказану квартиру, щодо якої надавались послуги до заяви про видачу судового наказу не додано, тобто заявником не підтверджено заявлену грошову вимогу.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст.256ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257ЦК України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається із матеріалів справи представник Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив №410» заявляє вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті за комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій будинку та з розподілу водопостачання в будинку з 01липня 2021 року, а заяву про видачу судового наказу подано до суду лише 09 серпня 2022 року, тобто, поза межами строку позовної давності.

Разом з цим, з цього приводу слід зазначити, щоЦивільний кодексУкраїни містить положення щодо переривання перебігу позовної давності та можливості її застосування, разом з тим, положеннястатті 165 ЦПК Українине містять вимог щодо з`ясування судом обставин та підстав для переривання строку позовної давності, а відтак встановлення відповідних обставин, у тому числі на які посилається заявник, виходить за межі інституту наказаного провадження.

Також слід зазначити, що при вирішенні питання про стягнення спірної заборгованості з боржника у порядку наказного провадження, останній буде позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою про застосування наслідків спливу позовної давності, чим можуть бути обмежені права боржника.

Обставини пропуску позовної давності свідчать про наявність спору між заявником та боржником, а отже такий спір підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Таким чином, вищевикладене позбавляє суд об`єктивної можливості дійти безспірного висновку щодо дотримання позовної давності та наявності підстав для видачі судового наказу, у зв`язку з чим, в його видачі слід відмовити.

Приписами п.8 ч.1, ч.2ст.165 ЦПК Українипередбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу у разі, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше 10 днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Враховуючи ненадання Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив №410» доказів на підтвердження обставин перебування у власності та/або користуванні боржника квартири як підтвердження споживання боржником послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій будинку та з розподілу водопостачання в будинку за заявлений період часу з 01.07.2021 до 01.07.2024, відсутність яких не доводить виникнення у нього права заявленого обсягу грошової вимоги про видачу судового наказу про стягнення заборгованості у наказному провадженні, суд дійшов висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу на підставі п.8 ч.1ст.165 ЦПК України.

Суд роз`яснює заявнику, що відповідно до ст.166ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п.8 ч.1ст.165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленомуЦивільним процесуальним кодексом України, після усунення її недоліків.

Згідно з ч. 2ст.164ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Враховуючи зазначене, внесена заявником сума судового збору в розмірі 302,80 грн не підлягає поверненню Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив №410».

Керуючись ст.ст.163-166,186,258-261,353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовитиу видачі судового наказу за заявою Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив №410» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 по оплаті за житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій будинку та з розподілу водопостачання в будинку в розмірі 33716,15 гривень.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Г.В. Дорошенко

.

.