Ухвала

від 19.08.2024 по справі 135/998/24

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/998/24

Провадження №2/135/337/24

У Х В А Л А

іменем України

19.08.2024 м. Ладижин

Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Нікандрова С.О., розглянувши у матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Клименко Ірина Федорівна, до Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Клименко І.Ф., звернувся до суду із позовом до Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про звільнення майна з-під арешту. Зі змісту позову вбачається, що позивачу на праві власності належить частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 . 23.07.2024 з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивач дізнався, про те, що на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони відчуження 33643801 від 05.11.2012 головного державного виконавця Ладижинського міського управління юстиції Поліщук О.Б. було внесено обтяження арешт нерухомого майна на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 13208696. Позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту з нерухомого майна, проте 08.08.2024 від відповідача отримано довідку про відсутність виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 . Враховуючи, що позивач не є стороною виконавчого провадження, він вважає за необхідне звернутися до суду із позовною заявою про звільнення належного йому майна з-під арешту.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

За приписами ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Разом з тим, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Зі змісту позовної заяви та долучених матеріалів вбачається, що за відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстроване обтяження за реєстраційним номером 13208696, арешт нерухомого майна, яке зареєстровано 06.11.2012 реєстратором Вінницька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження 33643801 від 05.11.2012 Головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ладижинського міського управління юстиції Поліщук Оксани Борисівни. Об`єктом обтяження є частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є позивач ОСОБА_1 .

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №201/6486/20, предметом розгляду якої було зняття арешту, накладеного на майно позивача, як боржника в межах виконавчого провадження (яке на час подачі позову було завершене та знищене) Верховний суд зазначив, що суди зробили правильний висновок про відмову у відкритті провадження у справі за вимогами про зняття арешту з майна, оскільки законом передбачений інший спосіб судового захисту - оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не в позовному провадженні.

У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №712/12136/18 зроблено висновок, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №369/3757/20 зазначено, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій не врахували того, що вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. А за таким позовом позивачка має бути відповідачем у справі. При цьому суд першої інстанції вірно послався на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №204/2494/20, проте не звернув уваги на те, що у наведеній справі суди саме відмовили у відкритті провадження у справі з наведених вище правових підстав, а не розглядали спір по суті.

У постановах Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №234/18525/19 та від 20.10.2021 у справі №236/789/21 вказано, що в разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Отже, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Подібні правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №904/51/19, постановах Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №712/12136/18, від 01.12.2021 у справі №488/1013/20, від 23.11.2022 у справі №757/58340/18, від 19.01.2022 у справі №577/4541/20, від 27.03.2024 у справі №303/6292/20 та інших.

ОСОБА_1 пред`явив позов, зі змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідача, а тому позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки передбачається інша форма звернення та порядок вирішення.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що арешт накладено на майно ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, суд доходить до висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.

При цьому, позивачу слід роз`яснити його право на звернення до суду, який видав виконавчий документ, на загальних підставах в порядку розділу VII (ст.ст. 447-453) ЦПК України, саме зі скаргою, якщо він вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено його права чи свободи.

Керуючись ст.ст. 186, 258-260 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Клименко Ірина Федорівна, до Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення майна з-під арешту.

Роз`яснити позивачу ОСОБА_1 право на звернення до суду зі скаргою в порядку розділу VII (ст.ст. 447-453) ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О.Нікандрова