Рішення

від 20.08.2024 по справі 490/7330/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/7330/24

н\п 2-о/490/244/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі: головуючий суддя Саламатін О.В., секретар судового засідання Шафієв А.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2024 року адвокат Сорочан Василь Васильович в інтересах громадянки ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із заявою про встановлення факту смерті матері заявниці, громадянки України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Василівка, Запорізької області.

Представник заявниці вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебувала на тимчасово окупованій частині території України, а саме у м. Василівка, Запорізької області, у зв`язку з чим відсутня можливість для належного оформлення медичних документів та отримання довідки про смерть у відповідності до чинного законодавства України. Таким чином, заявниця не може в інший спосіб, окрім судового порядку, встановити факт смерті матері, який необхідний їй для оформлення спадщини.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 серпня 2024 року визначено головуючого по справі суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 20 серпня 2024 року на 16 год. 30 хв.

Представник заявниці, подав до суду заяву, в якій просив провести розгляд заяви без участі його та заявниці, вказав що заяву підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.

Заінтересована особа - Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання представника не направив, повідомлений належним чином

Враховуючи наведені вище обставини, неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 18.08.1990 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , укладено шлюб. Прізвище після одруження змінено на « ОСОБА_5 ».

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 1971 року батьками заявниці є ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Отже, із наведеного слідує, що ОСОБА_2 є матір`ю заявниці.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 13.06.2024 року Територіальним відділом РАЦС Василівського району управління РАЦС Запорізької області - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце народження Запорізька область, м. Василівка), померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в російській федерації, Запорізька обл., Василівський р-н, м. Василівка.

До заяви представником заявниці долучено фотографію, яка зроблена на кладовищі, та на якій зафіксовано декілька надгробків та хрест з табличкою та надписом " ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 - ІНФОРМАЦІЯ_7".

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Загальновідомою та такою, що не потребує доказування в контексті ст. 82 ЦПК України є обставина, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє по теперішній час.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 19 липня 2022 року №159 було внесено зміни до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75 та затверджено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових дій) або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) станом на 14 липня 2022 року. Так, зокрема, до вказаного переліку належить Василівська територіальна громада Запорізької області.

Відповідно до статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 №1064.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. п. 13, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Окрім того, відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

На підставі викладеного, суд вважає надані заявником документи, як доказ смерті особи можливо прийняти, не дивлячись на те, що установа, яка видала ці документи, знаходиться на території, яка тимчасово не контролюється органами державної влади України.

Також суд вважає на необхідне роз`яснити, що згідно ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Приймаючи до уваги викладені заявником обставини та підтвердження їх, з метою захисту прав особи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст 317 та п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 19, 49, 81, 263-265, 247, 293, 294, 315, 317, 319, 430 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа - Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (54029, м. Миколаїв, пров. Кур`єрський, 7, код ЄДРПОУ 24059682) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити повністю.

Встановити факт смерті громадянки України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в Запорізькій області, Василівському районі, м. Василівка, та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Василівка, Запорізької області.

Роз`яснити заявниці, що рішення суду про встановлення фактів, які підлягають реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Саламатін