Рішення

від 20.08.2024 по справі 576/1908/24

ГЛУХІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 576/1908/24

Провадження № 2/576/440/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області

суддяУсенко Л.М.секретар судового засіданняБірюк О.В.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу№ 576/1908/24за позовомОСОБА_1 до Інституту луб`яних культур Національної академії аграрних наук Українипростягнення заборгованості по заробітній платі учасники справи та представники:не викликались

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2024 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом до Інституту луб`яних культури Національної академії аграрних наук України (далі також - відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якій просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість із невиплаченої заробітної платі у розмірі 41266,87 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 10 лютого 2020 року перебуває у трудових відносинах з відповідачем, сумлінно виконує свої посадові обов`язки. Проте відповідач безпідставно не виплачує повну заробітну плату та має заборгованість перед позивачем. На даний час в Інституті луб`яних культур відсутні працівники бухгалтерії, а тому керівництво інституту не може точно вказати суму заборгованості, і лише нещодавно вдалося отримати довідку про заборгованість станом на 01.04.2024 у розмірі 41266,87 грн.

Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 18 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач та відповідач повідомлені про розгляд справи у встановленому порядку.

Відповідач своїм правом надати відзив не скористався.

Жодна зі сторін не направила клопотання про розгляд справи з викликом у судове засідання.

Інших заяв чи клопотань від учасників процесу також не надійшло.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно із статтею 2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби або реабілітації, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

За змістом статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною першою статті 94 КЗпП України, положення якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 зазначено, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Згідно із статтею 115 КЗпП України, статтею 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Також, судом враховуються роз`яснення викладені в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №м13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за яким задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем (а.с. 6-7).

Згідно довідки Інституту луб`яних культур, виданої 11.07.2024, станом на 01.04.2024 ОСОБА_1 має невиплачену Інститутом заборгованість із заробітної плати 41266,87 грн. (а.с. 9).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, з урахуванням предмету та підстави позову, суд дійшов висновку, що ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права позивача, характеру його порушення, наслідкам, спричиненим цим порушенням, буде стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 41266,87 грн. Зазначену суму заробітної плати позивачу станом на час розгляду справи судом не виплачено, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн., суд зазначає наступне.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем до позовної заяви додані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме: розрахунок судових витрат за правничу допомогу адвоката Рубана О.М. (а.с.14), акт про надані послуги (а.с.12) квитанцію про сплату 4000 грн. на підставі договору про надання правової допомоги (а.с.13), а також копію ордера (а.с.11) та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Рубана О.М. (а.с.15).

За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та врахувавши зміст та обсяг наданих робіт, а також фактичний об`єм виконаної роботи, суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги у розмірі 4 000 грн обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям реальності адвокатських витрат, а також критеріям розумності та справедливості.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13,76-82,133,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) до Інституту луб`яних культур Національної академії аграрних наук України (41400, Сумська область, Шосткинський район, м. Глухів, вул. Терещенків, 45, код 00497845, тел. +38 (05444)2-21-35) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити повністю.

Стягнути з Інституту луб`яних культур Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 41266,87 грн. з утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Інституту луб`яних культур Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю луб`яних культур Національної академії аграрних наук України на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 20 серпня 2024 року.

Суддя Л.М Усенко