Постанова

від 07.08.2024 по справі 926/869-б/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2024 р. Справа №926/869-б/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Желік М.Б.

суддів Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Чернівецькій області №24-13-13-07 від 29.05.2024 (вх. №01-05/1578/24 від 03.06.2024)

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 16.05.2024 (суддя Ковальчук Т.І., повний текст складено 20.05.2024)

у справі №926/869-б/23

за заявою Головного управління ДПС у Чернівецькій області, м. Чернівці,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська взуттєва фабрика «Кайрос»

про відкриття провадження у справі про банкрутство

за участю представників сторін:

від апелянта: Чумак Т.В. - представник (в режимі відеоконференції)

від інших учасників: не з`явились

Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.05.2024 у справі №926/869-б/23 визнано грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська взуттєва фабрика «Кайрос» на суму 4020,67 грн. податкового боргу зі сплати орендної плати за землю за податковий період червень 2023 року; судовий збір у сумі 6056,00 грн. на користь ГУ ДПС у Чернівецькій області включено до реєстру вимог кредиторів для задоволення в першу чергу; грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська взуттєва фабрика «Кайрос» на суму 24124,07 грн. з орендної плати за землю за податкові періоди липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року - відхилено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, кредитор звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 16.05.2024 в частині відхилення грошових вимог Головного управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська взуттєва фабрика «Кайрос» на суму 24124,07 грн. з орендної плати за землю за податкові періоди липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року та ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська взуттєва фабрика «Кайрос» на суму 24124,07 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 02.08.2024, призначено розгляд справи на 07.08.2024.

26.06.2024 ліквідатор боржника арбітражний керуючий Бурма С.В. подав відзив, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.

07.08.2024 боржник подав суду заяву про проведення засідання за відсутності ліквідатора арбітражного керуючого Бурми С.В.

В судовому засіданні 07.08.2024 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала, просила оскаржену ухвалу скасувати в частині відхилення грошових вимог Головного управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області до боржника на суму 24124,07 грн. з орендної плати за землю за податкові періоди липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року та ухвалити нове рішення, яким визнати ці грошові вимоги до боржника.

Інші учасники справи про банкрутство в судове засідання не з`явились.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на таке.

Розгляд справи в суді першої інстанції, короткий зміст оскарженої ухвали.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28.03.2023 за заявою Головного управління ДПС у Чернівецькій області відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська взуттєва фабрика «Кайрос», введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Бурму Сергія Валерійовича.

Оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Буковинська взуттєва фабрика «Кайрос» оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 29.03.2023 № публікації 70293.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 11.07.2023 ТзОВ «Буковинська взуттєва фабрика «Кайрос» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бурму С.В.

Повідомлення про визнання ТзОВ «Буковинська взуттєва фабрика «Кайрос» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури оприлюднено на веб-порталі судової влади України 12.07.2023, № публікації 70986.

17.04.2024 Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 28 144,74 грн., які становить заборгованість зі сплати орендної плати за землю на підставі податкової декларації з плати за землю за 2023 рік від 03.02.2023.

13.05.2024 ГУ ДПС у Чернівецькій області подало до суду уточнення до заяви про грошові вимоги до боржника, в якому зазначено, що станом на 17.04.2024 обліковується заборгованість ТзОВ «Буковинська взуттєва фабрика «Кайрос» до бюджету у сумі 28144,47 грн. з орендної плати за землю у зв`язку з несплатою у встановлені законодавством строки податкового зобов`язання за період з червня до грудня 2023 року, яка виникла за результатами поданої боржником податкової декларації з плати за землю за 2023 рік, у тому числі по 4020,67 грн. за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та 4020,72 грн. за грудень.

Ліквідатор Бурма С.В. подав відзив від 29.04.2024, в якому повідомив суд про визнання вимог ГУ ДПС у Чернівецькій області на суму 4020,70 грн. за зобов`язанням зі сплати орендної плати за землю за період, що виник до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, решту вимог не визнано з посиланням на норму ч.1 ст.59 КУзПБ, якою передбачено, що з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Постановляючи оскаржену ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що грошові вимоги ГУ ДПС у Чернівецькій області в сумі 4020,67 грн. податкового боргу зі сплати орендної плати за землю за податковий період червень 2023 року є поточними вимогами, які виникли до визнання боржника банкрутом, тому підлягають визнанню для задоволення в третю чергу (п.3 ч.1 ст.64 КУзПБ).

Вимоги на суму 24124,07 грн. з орендної плати за землю за податкові періоди липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року, які виникли і строк сплати яких настав після 11.07.2023, суд відхилив.

Узагальнені доводи апелянта (кредитора).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржену ухвалу постановлено з порушенням норм матеріального права, на підтвердження чого апелянт вказує такі доводи:

- боржник подав до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю за 2023 рік від 03.02.2023, відповідно до якої самостійно нарахував суми податку на 2023 рік з розбивкою річної суми на рівними частками за місяцями;

- враховуючи те, що боржник самостійно нарахував податкове зобов`язання з плати за землю (орендна плата з юридичних осіб) у декларації за 2023 рік і уточнюючого розрахунку до такої декларації не подавав, станом на 17.04.2023 у Головному Управлінні ДПС рахується заборгованість до бюджету в сумі 28 144,74 грн. з орендної плати юридичних осіб у зв`язку з несплатою у встановлені законодавством строки податкового зобов`язання за період з червня 2023 року до грудня 2023 року;

- у п.3.1. ст.1 Податкового кодексу України визначено, що цей кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, тому з моменту визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури порядок погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється Кодексом України з процедур банкрутства;

- відповідно до ч.1 ст.59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав, отже, строк виконання всіх (в тому числі, самостійно визначених платником в декларації за 2023 рік) настав 11.07.2023 (дата ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом);

- суд першої інстанції застосував в оскарженій ухвалі правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16, від 16.04.2019 у справі № 925/871/15, від 17.08.2022 у справі № 924/995/19, відповідно до яких з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, проте такі правові висновки не підлягають застосуванню у спірному випадку, оскільки грошове зобов`язання самостійно визначене та нараховане боржником 03.02.2023 у податковій декларації за 2023 рік, тобто до моменту визнання боржника банкрутом.

Узагальнені доводи та заперечення ліквідатора.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор наводить такі аргументи на спростування доводів кредитора:

- на момент відкриття провадження у справі про банкрутство на підставі договору оренди від 26.09.2018 в оренді боржника, як власника включеної в подальшому до ліквідаційної маси будівлі, перебувала земельна ділянка площею 0,6584 га з кадастровим №7324580500:03:001:0122, яка розташована за адресою вул.Головна,90/1 в с. Банилів-Підгірний Чернівецького району Чернівецької області і є власністю територіальної громади м. Сторожинець Чернівецької обл.;

- 03.02.2023, ще до відкриття провадження у справі про банкрутство, керівник ТзОВ «Буковинська взуттєва фабрика «Кайрос» подав до ГУ ДПС у Чернівецькій області податковий розрахунок з плати за землю №2856424, відповідно до якого задекларований розмір орендної плати становив 4020,67 грн. за кожний місяць оренди за період з січня до листопада 2023 року та 4020,72 грн. за грудень 2023 року, що сукупно становить 48248,09 грн;

- ухвалами господарського суду в цій справі від 18.05.2023 та від 19.09.2023 до реєстру вимог кредиторів боржника були включені вимоги ГУ ДПС у Чернівецької області зі сплати орендної плати за землю за 2023 рік по податковій декларації №2856424 від 03.02.2023 (основний платіж) у сумі 20103,32 грн., у тому числі орендна плата за користування землею за період з січня до травня 2023 року, грошові вимоги кредитора в сумі 4020,67 грн. податкового боргу зі сплати орендної плати за землю за податковий період червень 2023 року визнані пунктом 1 резолютивної частини ухвали суду від 16.05.2024, яка не оскаржується в апеляційному порядку в цій частині;

- щодо грошових зобов`язань зі сплати орендної плати за землю комунальної форми власності за період з липня до грудня 2023 року слід врахувати, що у п.286.2 ст. 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) подають до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю не пізніше 20 лютого поточного року з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями, що звільняє їх від обов`язку подання щомісячних декларацій, а за змістом п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, виникає щомісяця з наступного дня після закінчення звітного періоду та сплачується протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця;

- заявлені ГУ ДПС у Чернівецькій області зобов`язання зі сплати орендної плати за період з липня до грудня 2023 року виникали б у боржника не на дату подачі контролюючому органу податкового розрахунку, тобто 03.02.2023, а кожного місяця, починаючи з липня 2023 року та закінчуючи груднем 2023 року, однак постановою господарського суду від 11.07.2023 боржника визнано банкрутом;

- у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №926/869-б/23 зазначено, що при визначенні статусу кредиторських вимог у справі про банкрутство має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, тому вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов`язань боржника; для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації за відповідним податком (пункти 28.1, 36.2 постанови).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

За змістом ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Кредитором є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у практиці Верховного Суду сформовано та усталено такі правові висновки стосовно розгляду господарськими судами кредиторських вимог:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18);

- заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як вбачається з матеріалів справи, грошові вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області обґрунтовано несплатою орендної плати за землю за 2023 рік на суму 28 144,74 грн.

На підтвердження суми заборгованості кредитор надав суду податкову декларацію з плати за землю від 03.02.2023, інтегровані картки платника податків по орендній платі з юридичних осіб та облікові дані.

Згідно з відомостями, відображеними у цих документах, ТзОВ «Буковинська взуттєва фабрика «Кайрос» задекларувало податкове зобов`язання з орендної плати за землю на річну суму 48248,09 грн., зі сплатою за кожний місяць з січня до листопада 2023 року 4020,67 грн. та 4020,72 грн. за грудень 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.09.2023 визнано вимоги ГУ ДПС у Чернівецької області зі сплати орендної плати за землю за 2023 рік по податковій декларації №2856424 від 03.02.2023 (основний платіж) у сумі 20103,32 грн. Зокрема, у цій ухвалі встановлено, що грошове зобов`язання на загальну суму 12062,01 грн. є самостійно узгодженим за поданою боржником податковою декларацією, строк сплати зобов`язання за січень 2023 року у сумі 4020,67 грн. настав 02.03.2023, тобто до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, тому в цій частині вимоги є конкурсними і пред`явлені з пропуском строку, передбаченого ч.1 ст.45 КУзПБ. Вимоги у сумі 8041,34 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за землю за лютий і березень 2023 року, строк сплати якої настав відповідно 30.03.2023 та 30.04.2023 (після відкриття 28.03.2023 провадження у справі про банкрутство), є поточними вимогами.

Із заяви про уточнення кредиторських вимог вбачається, що заборгованість банкрута до бюджету з орендної плати за землю, які просить визнати кредитор, складає 28144,74 грн. за звітні місяці з червня до грудня 2023 року включно.

Відповідно до п.п.16.1.4 ст.16 Податкового кодексу України платники податків і зборів зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункти 16.1.3, 16.1.4., пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Згідно з п.п.269.1.2 ст.269 ПК України платниками плати за землю є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до пунктів 288.2, 288.3 ст.288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п.286.2 ст.286 ПК України).

Згідно з п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (п.288.1, п.288.7 с.288 ПК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 59 КУзПБ з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури настають відповідні наслідки, серед яких:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Таким чином, у ліквідаційній процедурі нові зобов`язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених КУзПБ, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами цього Кодексу. Такими випадками є зобов`язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури.

У пункті 1.3 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства.

З моменту визнання боржника у справі про банкрутство банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (введення процедури погашення боргів) порядок погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється Кодексом України з процедур банкрутства.

На переконання колегії суддів апеляційної інстанції, місцевий господарський суд правильно застосував до спірних правовідносин висновки, викладені у в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/14827/16, від 16.04.2019 у справі №925/871/15, від 17.08.2022 у справі № 924/995/19, згідно з якими системний аналіз положень пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України та положень частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави стверджувати, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 926/869-б/23 зазначено, що при визначенні статусу кредиторських вимог у справі про банкрутство має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, тому вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов`язань боржника. Для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації за відповідним податком (пункти 28.1, 36.2 постанови).

Згідно з п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) подають до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю не пізніше 20 лютого поточного року з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями, що звільняє їх від обов`язку подання щомісячних декларацій.

За змістом пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, виникає щомісяця з наступного дня після закінчення звітного періоду та сплачується протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, твердження апелянта про те, що боржник самостійно нарахував та задекларував податкове зобов`язання у лютому 2023 року жодним чином не спростовує висновків місцевого господарського суду про те, що податкове зобов`язання банкрута зі сплати орендної плати за землю в сумі 4020,67 грн. за червень 2023 року виникло з 01.07.2023 (до прийняття судом постанови від 11.07.2023 про визнання ТзОВ «Буковинська взуттєва фабрика «Кайрос» банкрутом), мало бути сплачено до 31.07.2023 і відтак є поточною вимогою кредитора,водночас, строк сплати податкового зобов`язання з плати за землю за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад і грудень 2023 року мав настати після 11.07.2023.

Проте, 11.07.2023 постановою господарського суду боржника визнано банкрутом і, в силу вимог ст.59 КУзПБ, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Відтак правильними є висновки суду першої інстанції про те, що подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру (процедуру погашення боргів), декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Отже, вимоги на суму 24124,07 грн. з орендної плати за землю за податкові періоди липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року, які виникли і строк сплати яких настав після 11.07.2023, не підлягають визнанню.

Аргументи кредитора, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків місцевого господарського суду, апелянт не довів порушення застосування судом норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість та законність ухвали Господарського суду Чернівецької області від 16.05.2024 у справі №926/869-б/23, постановленої за результатами розгляду заяви Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання грошових вимог до боржника.

В порядку положень ст.129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Головного управління ДПС у Чернівецькій області №24-13-13-07 від 29.05.2024 (вх. №01-05/1578/24 від 03.06.2024) - відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 16.05.2024 у справі №926/869-б/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 19.08.2024.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.