Рішення

від 19.08.2024 по справі 902/648/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" серпня 2024 р.Cправа № 902/648/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галпрогрес" (вул. Стуса В., буд. 24, офіс 5, м. Львів, 79034)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива "Місто Буд" (вул. Волошкова, буд. 51а, м. Вінниця, 21034)

про стягнення 76318,85 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Галпрогрес" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива "Місто Буд" про стягнення 76318,85 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором на поставку обладнання №111/23 від 01.11.2023 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого обладнання, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Галпрогрес" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива "Місто Буд" 76318,85 грн, з яких: 65445 грн - основного боргу; 8654,87 грн - пені; 1320,68 грн - інфляційних втрат та 898,3 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 17.08.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/648/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження у справі доставлена позивачу та відповідачу 17.06.2024 до Електронних кабінетів ЄСІТС, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

01.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Галпрогрес" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перспектива "Місто Буд" укладено Договір №111/23 на поставку обладнання (Договір), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник бере на себе зобов`язання здійснити поставку обладнання згідно Специфікацій (Додатків), що є невід`ємною частиною даного договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити обладнання.

Згідно із п. 2.1. поставка обладнання здійснюється протягом 40 (сорока) календарних днів з дати отримання передоплати (п. 3.1.1).

Відповідно до п. 3.1.1. Договору Оплата поставки обладнання здійснюється шляхом передоплати в розмірі 100 % від вартості обладнання, а решта оплати специфікації здійснюється протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати підписання Сторонами видаткової накладної.

Оплата за монтажні послуги здійснюється протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати підписання Сторонами видаткової накладної.

Рахунок на оплату має бути сплачений протягом 2 (двох) календарних днів з дати його виставлення. В разі несплати у встановлений термін, рахунок на оплату втрачає силу і Постачальник надсилає Покупцю новий рахунок, що підлягає оплаті у встановлений даним договором термін (п. 3.1.2. Договору).

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення термінів проведення розрахунків, зазначених в п. 3.1. цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми боргу за кожен день прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує 3% річних за користування чужими грошовими коштами та інфляційні втрати, завдані таким простроченням.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до "25" грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна зі Сторін не повідомить про свій намір його розірвати. Договір вважається пролонгованим на тих же умовах до моменту підписання нового Договору поставки (п. 10.3. Договору).

Відповідно до Специфікації №1 від 01.11.2023 до Договору (невід`ємна частина Договору) сторони погодили поставку воріт секційних підйомних та їх монтаж загальною вартістю 337 277,76 грн з ПДВ.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу обумовлене обладнання та здійснив його монтаж на загальну суму 337 277,76 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, скріпленими електронними підписами та печатками:

- видатковою накладною №248 від 08.12.2023 на суму 266 732,76 грн;

- видатковою накладною №256 від 22.12.2023 на суму 5 100 грн;

- актом надання послуг №255 від 22.12.2023 на суму 65 445 грн.

Відповідач, в свою чергу, згідно виставленого рахунку на оплату №227 від 31.10.2023 на суму 337 277,76 грн здійснив частковий розрахунок на умовах передплати в розмірі 271 832,76 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №14756/1 від 06.11.2023.

Як вказує позивач, станом на момент пред`явлення позову сума заборгованості відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Галпрогрес" становить 65 445 грн, тобто неоплаченими залишаються монтажні послуги згідно акту надання послуг №255 від 22.12.2023.

Наведене слугувало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива "Місто Буд" 76318,85 грн, з яких: 65445 грн - основного боргу; 8654,87 грн - пені; 1320,68 грн - інфляційних втрат та 898,3 грн - 3% річних.

З огляду на встановлені обставини справи, надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Враховуючи зміст укладеного між сторонами Договору на поставку обладнання №111/23 від 01.11.2023, суд приходить до висновку, що такий договір є змішаним, позаяк містить елементи договорів купівлі-продажу та надання послуг.

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

За приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не здійснив оплати наданих послуг з монтажу поставленого обладнання загальною вартістю 65 445 грн за фактом підписання акту надання послуг №255 від 22.12.2023 на вказану суму. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до практики Верховного Суду (яка хоча і стосується виконання робіт, однак по аналогії може застосовуватися і до надання послуг) у разі відмови однієї із сторін від підписання акту, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту, визнані судом обґрунтованими (постанова КГС ВС у справі №913/1397/16 від 26.04.2018).

Разом з тим слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні заперечення зі сторони відповідача щодо якості та вартості наданих послуг, а відповідний акт про надання послуг №255 від 22.12.2023 погоджений сторонами шляхом його підписання в електронному вигляді.

Суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості наданих послуг з монтажу поставленого обладнання в розмірі 65 445 грн. Водночас таке грошове зобов`язання є простроченим за спливом п`яти календарних днів з дати підписання акту про надання послуг №255 від 22.12.2023 в силу п. 3.1.2. Договору.

Поряд з цим суд акцентує увагу, що кінцевою датою виконання зобов`язання є не 27.12.2023, як вказує позивач, а 09.01.2024 (оскільки електронний підпис та печатку на акті надання послуг №255 від 22.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Галпрогрес" накладено 04.01.2024, про що в матеріалах справи міститься відповідна роздруківка із сервісу "Вчасно", надана самим позивачем). При цьому в силу п. 3.1.2. строк оплати пов`язується з датою підписання видаткової накладної (акту надання послуг), а не з датою самого документу (акту надання послуг).

Отже, зобов`язання відповідача зі сплати вартості монтажних робіт за Договором є простроченим з 10.01.2024 (за спливом п`яти днів з дати підписання акту надання послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача 65445 грн основного боргу у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За умовами п. 7.1. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення термінів проведення розрахунків, зазначених в п. 3.1. цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми боргу за кожен день прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує 3% річних за користування чужими грошовими коштами та інфляційні втрати, завдані таким простроченням.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені, судом встановлено, що позивачем неправильно визначено початкову дату періоду прострочення.

Так, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" судом проведено розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені за період прострочення з 10.01.2024 до 11.06.2024 на суму 65 445 грн та встановлено обґрунтованість таких нарахувань: 3% річних в сумі 826,11 грн; інфляційні втрати в сумі 1319,08 грн; пеню в сумі 7933,87 грн.

При обрахунку пені суд обмежується розміром подвійної облікової ставки НБУ, враховуючи таке.

За приписами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та, зокрема, викладена в постановах: Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010.

Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Оскільки судом встановлено обґрунтованість заявлених складових заборгованості у менших сумах, аніж визначено позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині 3% річних, інфляційних втрат та пені у визначених судом сумах: 3% річних в сумі 826,11 грн; інфляційні втрати в сумі 1319,08 грн; пеню в сумі 7933,87 грн. Відтак, у стягненні з відповідача 721 грн пені; 1,6 грн - інфляційних втрат та 72,19 грн - 3% річних слід відмовити як заявлених безпідставно.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Будь-яких доказів в спростування позовних вимог відповідачем не подано.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів щодо безпідставного нарахування складових заборгованості внаслідок неправильного визначення початку прострочення виконання грошового зобов`язання.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 2397,18 грн, та в решті такі витрати в сумі 25,22 грн залишаються за позивачем. При обрахунку ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт пониження 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Визначаючись щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Як слідує з матеріалів справи, 04.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Галпрогрес" (Клієнт) та Адвокатським бюро "Кожушко" (Адвокатське бюро) укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги, відповідно до п. 1.1. якого сторонами погоджено представництво інтересів Клієнта Адвокатським бюро у Господарському суді вінницької області за позовом ТзОВ "Галпрогрес" до ТОВ "Перспектива "Місто Буд" про стягнення заборгованості за договором поставки обладнання №111/13 від 01.11.2013.

Згідно із п. 7.1. Договору про надання правничої (правової) допомоги гонорар Адвокатського бюро за цим договором на правничу допомогу встановлюється у фіксованому розмірі і становить 5000 грн без ПДВ.

Згідно підписаного між сторонами Акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої (правової) допомоги сторони засвідчили прийняття послуг в повному обсязі на суму 5000 грн. Такі витрати фактично понесено позивачем, що підтверджується банківською випискою по рахунку Адвокатського бюро.

Окрім того, матеріали справи містять копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1287871 від 10.06.2024 на представництво інтересів позивача адвокатом Кожушко Лілією Володимирівною у складі Адвокатського бюро..

Згідно із ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 висловлено правову позицію, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зміст норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, поряд з цим підстави для застосування критеріїв, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України, на переконання суду, відсутні.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

У відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, то відповідному частковому задоволенню підлягають і витрати сторін на професійну правову допомогу (у співвідношенні 98,96 % - задоволено та 1,04 % - відмовлено).

Отже, за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива "Місто Буд" підлягають відшкодуванню 4948 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу у відсотковому відношенні задоволених вимог. Водночас залишенню за позивачем підлягають решта витрат на адвоката в сумі 52 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива "Місто Буд" (вул. Волошкова, буд. 51а, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 41654425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галпрогрес" (вул. Стуса В., буд. 24, офіс 5, м. Львів, 79034, код ЄДРПОУ 13798063) 65445 грн - основного боргу; 826,11 грн - 3% річних; 1319,08 грн - інфляційних втрат; 7933,87 грн - пені; 2397,18 грн - витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та 4948 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

3. У стягненні з відповідача 72,19 грн - 3% річних; 1,6 грн - інфляційних втрат та 721 грн - пені відмовити, внаслідок чого витрати на сплату судового збору в сумі 25,22 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 52 грн залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Галпрогрес".

4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 19 серпня 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.