Рішення

від 13.08.2024 по справі 906/580/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/580/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Пустовойтов Д.М., ордер серія АІ № 1617421 від 22.05.2024, (брав участь в судовому засіданні 06.08.2024 в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон"

до Фермерського господарства "Агрофірма "Інтер-2006"

про стягнення 206182,29грн

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 06.08.2024 до 13.08.2024 о 09:30 в порядку ст.120 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" звернулося до суду про стягнення з Фермерського господарства "Агрофірма "Інтер-2006" 206182,29грн, з яких: 55349,74грн - борг з оплати товару, 40697,45грн - пеня, 47200,76грн - 36% річних, 62934,34грн - плата за користування товарним кредитом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про неналежне виконання зобов`язання ФГ"Агрофірма "Інтер-2006" за договором поставки №202/23/143 від 03.03.2023 в частині оплати продукції.

Правовими підставами позову зазначено ст. 530, 536, 612, 625, 694, 712 ЦК України та ст. 193, 265 ГК України.

Ухвалою суду від 17.06.2027 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 06.08.2024.

02.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" надійшла заява про залишення позову без розгляду у частині вимог про стягнення 55349,74грн боргу з оплати товару, в зв`язку зі сплатою відповідачем вказаної суми.

В судовому засіданні 06.08.2024 оголошено перерву до 13.08.2024 о 09:30, про що повідомлено сторони відповідною ухвалою суду.

Позивач після оголошеної перерви в судове засідання не прибув. Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 13.08.2024 у режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, з урахуванням заяви від 21.06.2024 про залишення позову без розгляду в частині стягнення 55349,74грн основного боргу. Зазначив, що вважає за можливе розглядати справу по суті за відсутності представника відповідача.

Відповідач в засідання суду не прибув, причини неявки не повідомив.

Відповідно до рекомендованого поштового повідомлення ухвала суду від 17.06.2024 отримана відповідачем 23.06.2024.

Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Згідно з ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, суд враховує, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є в загальному доступі.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи

03.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (постачальник, позивач) та Фермерським господарством "Агрофірма "Інтер-2006" (покупець, відповідач) уклали договір поставки № 202/23/143 (далі - Договір) (а.с. 11-13).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах цього Договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі "товар"), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.

Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід`ємною частиною (п. 1.2. Договору).

Ціна товару в іноземній валюті (долар США або Євро) та її еквівалент в національній валюті зазначається у Додатках до цього Договору, надалі "Контрактна Ціна" (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.3. Договору ціна в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату виставлення Постачальником "Рахунку на оплату" такого Товару та може змінюватись у відповідності до умов п. 3.2. Договору, на дату фактичної оплати такого Товару з врахуванням інших умов цього Договору.

Відповідно до п. 2.4. Договору загальна вартість товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. Договору. У випадку розбіжності даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна.

Умови оплати сторони Договору узгодили у розділі 3.

За умовами п. 3.1. Договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

В п. 3.2. Договору сторони погодили, що визначення остаточної ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, сторони використовують курс продажу долару США або Євро до гривні, встановлений на Міжбанку на дату, що склався на день проведення оплати Товару (надалі - "курс Міжбанку"). Для визначення "курсу Міжбанку" Сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в Додатках до цього Договору (надалі - "Джерело курсу іноземних валют"). У випадку відсутності доступу або не розміщення інформації про курс Міжбанку на сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/, Сторони, з метою визначення інформації про курс іноземних валют, використовують курс продажу іноземних валют, встановлений АТ "Державний експортно-імпортний банк України" (курс "УКРЕКСІМБАНК"), на момент закриття торгів на Міжбанківському Валютному Ринку України в день, що передує дню здійснення операцій з визначення повної вартості Товару або проведення розрахунків між Сторонами.

Згідно з п. 3.3. Договору оплата Товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється Покупцем на підставі "Рахунку на оплату", сформованого Постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. Договору. Термін дії Рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено Сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених Рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється Постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Оплата Товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється Покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.5 цього Договору.

У відповідності до п. 3.4. Договору оформлення видаткових накладних на Товар, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється за цінами, зазначеними в "Рахунку на оплату". У разі недотримання Покупцем строків оплати Товару, встановлених "Рахунком на оплату", оформлення видаткової накладної здійснюється за цінами, визначеними з дотриманням умов пунктів 3.2. цього Договору, на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Оформлення видаткових накладних на Товар, який постачається на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється за цінами, визначеними на дату формування видаткової накладної з дотриманням умов пунктів 3.2. цього Договору.

У розділах 4 та 5 Договору сторони узгодили умови щодо якості товару, а також умови поставки та приймання товару.

Відповідно до п. п. 6.1., 6.2 Договору за порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього Договору. Крім відповідальності, встановленої п.6.1 цього Договору Покупець: за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

У разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 36% (тридцять шість відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені) (п. 6.7. Договору).

Згідно з п. 6.8. Договору сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (Трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

Як вбачається із п. 9.2. Договору, він вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2023 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності Договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, позивач та відповідач 03.03.2023 уклали додатки № 202/23/143/1-Н до Договору поставки, у якому обумовили поставку товару на загальну суму включаючи ПДВ 411424,86грн, №202/23/143/2-Н - на загальну суму включаючи ПДВ 411399,78грн (а.с. 14, 22).

У відповідності до п. 3 Додатків № 202/23/143/1-Н та №202/23/143/2-Н від 03.03.2023 оплата повної вартості Товару, що вказана у п. 2 цих Додатків, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. та 3.3. Договору поставки у наступному порядку: 20,00 % від загальної вартості Товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 23.03.2023, 80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 28.10.2023. Для проведення попередньої оплати за Товар за цими Додатками Покупець отримує у Постачальника "Рахунок на оплату", термін дії якого складає 3 (три) банківських дні, враховуючи дату його оформлення.

Сторони узгодили між собою, та зафіксували у п. 5 Додатків, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару за Додатками від 03.03.2023 року на строк більше 15 календарних днів, покупець відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

Ці додатки є невід`ємною частиною Договору поставки № 202/23/143 від 03.03.2023.

14.09.2023 між тими ж сторонами укладено додатки № 202/23/143/3-ЗЗР до Договору поставки, у якому обумовили поставку товару на загальну суму включаючи ПДВ 6151,80грн, № 202/23/143/4-МД/П - на загальну суму включаючи ПДВ 2216,04грн (а.с. 27,30).

У відповідності до п. 3 даних Додатків оплата вартості Товару, що вказана у п. 2 Додатку, здійснюється Покупцем, на підставі отриманих від постачальника "Рахунків на оплату", які формуються виходячи з курсу іноземних валют на дату формування таких рахунків, здійснюються Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3 Договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання Товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок Постачальника. Для проведення всіх оплат за Товар за цими Додатками Покупець отримує у Постачальника "Рахунок на оплату", термін дії якого складає 3 (три) банківських дні, враховуючи дату його оформлення.

Сторони узгодили між собою, та зафіксували у п.4, 5 Додатків, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, покупець відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних, нарахованих на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

Ці додатки є невід`ємною частиною Договору поставки № 202/23/143 від 03.03.2023.

На виконання договору поставки №202/23/143 від 03.03.2023 та додатків до нього, ТОВ "Фірма Ерідон" поставило, а ФГ "Агрофірма "Інтер-2006" отримало товар - продукцію виробничо-технічного призначення, а саме:

- Додатку №202/23/143/1-Н від 03.03.2023 до Договору для покупця поставлено товари згідно з видатковою накладною №29773 від 24.04.2023 на суму 411424,86грн з ПДВ (а.с.15);

- Додатку №202/23/143/2-Н від 03.03.2023 до Договору для покупця поставлено товари згідно з видатковою накладною №29775 від 24.04.2023 на суму 411 399,78грн з ПДВ (а.с.23);

- Додатку №202/23/143/3-ЗЗР від 14.09.2023 до Договору для покупця поставлено товари згідно з видатковою накладною №81254 від 14.09.2023 на суму 6151,80грн з ПДВ (а.с.28);

- Додатку №202/23/143/4-МД/П від 14.09.2023 до Договору для покупця поставлено товари згідно з видатковою накладною №81255 від 14.09.2023 на суму 2216,04грн з ПДВ (а.с.31).

Всього позивачем поставлено товар на загальну суму 831192,48грн.

ТОВ "Фірма Ерідон" у позовній заяві вказує, що ФГ "Агрофірма "Інтер-2006" здійснило оплату товару згідно з Додатками на загальну суму 775842,74грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 173 від 08.03.2023 на суму 82 284,97грн (а.с.17);

- № 184 від 06.12.2023 на суму 102 909,97грн (а.с.18);

- № 215 від 11.12.2023 на суму 100 000,00грн (а.с.19);

- № 248 від 14.12.2023 на суму 100 000,00грн (а.с.20);

- № 286 від 23.12.2023 на суму 100 000,00грн (а.с.21);

- № 172 від 08.03.2023 на суму 82 279,96грн (а.с.24);

- № 103 від 24.01.2024 на суму 100 000,00грн (а.с.25);

- № 128 від 14.02.2024 на суму 100 000,00 грн (а.с.26);

- № 117 від 17.10.2023 на суму 6 151,80грн (а.с.29);

- № 118 від 17.10.2023 на суму 2 216,04 грн (а.с.32).

Неоплаченими залишилися 55349,74грн за додатком № 202/23/143/2-Н від 03.03.2023.

В зв`язку з непроведенням відповідачем остаточних розрахунків за отриманий товар, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" звернулося до суду з позовом про стягнення з ФГ Агрофірма "Інтер-2006" 55349,74грн основного боргу. Крім того, посилаючись на п.6.2., 6.7., 6.8. Договору та п.4, 5 Додатків до договору позивач нарахував 40697,45грн пені, 47200,76грн 36% річних, 62934,34грн 48% плати за користування товарним кредитом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасником справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України - далі ЦК України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки.

Згідно із ч. 1, 2ст. 712 ЦК Україниза договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7ст. 193 ГК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно дост. 610 ЦК України,порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612ЦК України).

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся.

Разом з тим, 02.07.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" надійшла заява про залишення позову без розгляду у частині вимог про стягнення 55349,74грн боргу з оплати товару, що підтверджується платіжною інструкцією №162 від 24.05.2024 (а.с.79-80).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Враховуючи, що до початку розгляду справи по суді до суду надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду у частині, вказана заява відповідає вимогам ст.46, 170, 226 ГПК України, тому на підставі п.5 ч.1 ст.226 ГПК України суд вважає за необхідне зазначену заяву задовольнити та залишити позов без розгляду в частині вимог про стягнення 55349,74грн боргу з оплати товару.

У зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 47200,76грн 36% річних, 62934,34грн процентів за користування товарним кредитом та 40697,45грн пені. Вказані нарахування здійснені за період з 31.10.2023 до 21.05.2024.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді відсотків річних та відсотків за користування товарним кредитом виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст.625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.6.7 Договору в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 36% (тридцять шість відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи нені).

Згідно п. 5 Додатків № 202/23/143/1-Н та №202/23/143/2-Н від 03.03.2023, у разі порушення покупцем зобов`язань щодо отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, покупець відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

Проценти за користування грошовими коштами на умовах товарного кредиту та відсотки річні мають різну правову природу, оскільки їх сплата передбачена різними пунктами Договору, ґрунтується на різних нормах законодавства, проценти є компенсацією за користування чужими коштами, а відсотки в розумінні ст. 625 ЦК України - відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3 ст.692 ЦК України).

Згідно ч.5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 36% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та процентів за користування грошовими коштами на умовах товарного кредиту є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон 360" калькулятора суми 47200,76грн 36% річних, 62934,34грн процентів за користування товарним кредитом, судом не виявлено помилок.

Враховуючи викладене, вимоги позову про стягнення 62934,34грн процентів за користування товарним кредитом підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Також, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 40697,45грн пені.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Розділом 6 договору сторонами погоджено відповідальність сторін.

За порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені ним збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього Договору (п.6.1 Договору).

Крім відповідальності, встановленої п.6.1 цього Договору, Покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення (п. 6.2 Договору).

Тобто, сторонами погоджено розмір, підстави та строк нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Згідно ч. 1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 40697,45грн пені. Здійснивши перевірку розрахунку сум пені судом визнано його арифметично вірним.

При вирішенні питання щодо остаточної суми стягнення 36% відсотків річних та пені суд враховує наступне.

Зменшення розміру заявлених до стягнення 36% річних та пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення 36% річних та пені.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р.

Процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Дослідивши матеріали даної справи, суд також враховує:

- термін прострочення виконання основного зобов`язання;

- захищеність майнових інтересів позивача внаслідок нарахування 36 % річних, пені та процентів за користування кредитом та можливість їх нарахування до моменту повного погашення основної суми боргу;

- виконання основного зобов`язання на день розгляду справи у повному обсязі.

Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення відсотків річних з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.

Суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення 36% відсотків річних та пені на 50%, стягнення на користь позивача 20348,72грн пені та 23600,38грн 36% річних.

Наведене, за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Тому, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 20348,72грн пені та 23600,38грн 36% річних.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку зі зменшенням розміру 36% річних та пені.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про покладення витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 2 262,69грн на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 226, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Агрофірма "Інтер-2006" (12262, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Забілоччя, вул. Центральна, буд. 48, ідентифікаційний код 34436440) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с.Чопилки, вул.Б.Хмельницького, буд.35, код ідентифікаційний код 43106699):

- 20348,72грн пені;

- 23600,38грн 36% річних;

- 62934,34грн 48% процентів за користування товарним кредитом;

- 2262,68грн судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 20348,72грн 36% річних та 23600,38грн пені.

4. У частині вимог про стягнення 55349,74грн основного боргу позов залишити без розгляду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.08.24

Суддя Шніт А.В.

Відправити:

ТОВ "Фірма Ерідон" через підсистему "Електронний суд"

ФГ "Агрофірма "ІНТЕР-2006" через підсистему "Електронний суд"