Рішення

від 19.08.2024 по справі 910/19811/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.08.2024Справа № 910/19811/23Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/19811/23.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестконсалтинг» (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10А)

про стягнення 88 402, 66 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестконсалтинг» про стягнення 88 402, 66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу №131 від 24.04.2019 в частині оплати вартості поставленої електричної енергії у серпні 2021 у розмірі 61 477, 88 грн.

У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 61 477, 88 грн, пеню у розмірі 4 020, 48 грн за період прострочення з 18.09.2021 по 31.01.2022, 3 % річних у розмірі 18 750, 75 грн за період прострочення з 18.09.2021 по 18.12.2023 та інфляційні втрати у розмірі 4 153, 55 грн за період прострочення з 01.10.2021 по 30.11.2023.

25.01.2024 Господарський суд міста Києва дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов до висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 25.01.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

02.02.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач частково усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 25.01.2024.

Так, зокрема в ухвалі від 25.01.2024, суд пропонував позивачу надати докази надсилання відповідачеві вимоги від 18.12.2023. Проте, позивач не виконав зазначену вимогу суду.

19.02.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/19811/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Повторно зобов`язати позивача надати заяву із доданням всіх доказів якими обґрунтовано позовні вимоги (надати докази надсилання відповідачеві вимоги від 18.12.2023).

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (позивач) оприлюднено Договір про постачання електричної енергії споживачу, як публічну пропозицію для укладення договору.

Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору (пункт 1.1.)

24.04.2019 шляхом подачі відповідачем заяви-приєднання до договору, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінвестконсалтинг», як споживачем (відповідач) укладено договір постачання електричної енергії №131, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору №131 від 24.04.2019, початком постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

В заяві-приєднанні вказано, що початком постачання є 01.04.2019.

Пунктами 5.1., 5.2. договору №131 від 24.04.2019 встановлено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

В заяві-приєднання вбачається, що відповідач приєднався до комерційної пропозиції №5 (додаток 2 до договору №131 від 24.04.2019).

В подальшому між сторонами укладена додаткова угода №5 про внесення змін до договору №131 від 24.04.2019, якою зокрема додаток №2 до договору викладений в новій редакції та має назву - Комерційна пропозиція «Стандарт Б».

Таким чином, в пункті 2.1. Розділу 2 комерційної пропозиції «Стандарт Б» (додаток 2 до договору №131 від 24.04.2019) сторонами погоджено, що ціна (тариф) за фактично спожиту електричну енергію (без урахування ПДВ) розраховується за формулою:

Цфакт=ЦСрЗВ+Тп+Тосп.

де: 1) ЦСрЗВ - середньозважена ціна закупівлі електричної енергії на всіх сегментах ринку у відповідному розрахунковому періоді з урахуванням тарифу на послуги ДП «Оператор ринку» грн за кВт*год: 2) Тп - тариф постачальника електричної енергії, встановлюється у розмірі 0, 030 грн за кВт*год; 3) Тосп - тариф на послугу з передачі електричної енергії ОСП «НЕК Укренерго» (ціна регульованих послуг), грн кВт*год.

Також комерційної пропозиції «Стандарт Б» встановлено, що на визначену вартість очікуваного обсягу споживання електричної енергії нараховується 20% ПДВ.

У відповідності до пунктів 5.4., 5.5., 5.6. договору №131 від 24.04.2019, ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору.

В Розділі 4 комерційної пропозиції «Стандарт Б» зазначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, який встановлюється з 1 числа розрахункового місяця до останнього числа розрахункового місяця. Оплати електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, в розмірі 100% від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.

Згідно пункту 5.7. договору №131 від 24.04.2019, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може перевищувати 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Розділом 7 «Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати» комерційної пропозиції «Стандарт Б» встановлено, рахунок на проведення остаточного розрахунку самостійно отримується споживачем до 10 числа місяця (включно), наступного за розрахунковим. Рахунки, виставлені постачальником відповідно до умов цього договору (попередня оплата, остаточний розрахунок, тощо) надаються, уповноваженому представнику споживача під його підпис на екземплярі рахунка, що залишається у постачальника. У разі не отримання представником споживача рахунків для здійснення, передбачених умовами договору платежів, відповідні рахунки направляються споживачу поштовим зв`язком, кур`єром, або направляються постачальником за допомогою інтернет-сервісу на електронну адресу споживача, вказану у заяві-приєднанні. У разі неотримання споживачем рахунку у визначені цією комерційною пропозицією строки не з вини постачальника, рахунок за фактично спожиту електричну енергію вважається отриманим споживачем 10 числа місяця, наступного за звітним. Оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше ніж протягом 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.

10.09.2021 уповноважений представник відповідача власноручно отримав рахунок №132 від 10.09.2021 за постачання електричної енергії в серпні 2021 року у розмірі 61 477, 88 грн з ПДВ. В зазначеному рахунку зазначений термін сплати до 17.09.2021 та обсяг електроенергії у розмірі 20 391кВт*год.

Згідно підпункту 1 пункту 6.2. договору №131 від 24.04.2019, споживач зобов`язується, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно умовами цього договору.

Згідно підпункту 1 пункту 7.1. договору №131 від 24.04.2019, постачальник має право, отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.

Проте, відповідач в строк передбачений умовами договору №131 від 24.04.2019 не здійснив оплату позивачу за спожиту електричну енергію за серпень 2021 року.

Відповідно до пункту 5.8. договору №131 від 24.04.2019, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати по день фактичного розрахунку включно. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Комерційною пропозицією «Стандарт Б» встановлено, що за внесення будь-яких платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання, та 3% річних від суми боргу. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.

В Господарському суді міста Києва перебувала в провадженні справа №910/991/22 про банкрутство ТОВ «Промінвестконсалтинг».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/991/22, ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» визнано кредитором у справі № 910/991/22 по відношенню до боржника на суму 73 360,76 грн, з яких: 4 962,00 грн - перша черга; 64 378,28 грн -четверта черга; 4 020,48 грн - шоста черга.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 у справі №910/991/22 закрито провадження у справі 910/991/22 про банкрутство ТОВ «Промінвестконсалтинг», у зв`язку з відновленням платоспроможності останнього.

Позивач стверджує, що направляв відповідачу вимогу вих. №360/53 від 18.12.2023, в якій вимагав від відповідача в семиденний термін сплатити борг за електричну енергію у сумі 61 477, 89 грн.

Однак, незважаючи на те, що суд в ухвалі від 25.01.2024 просив позивача надати докази надсилання відповідачеві вимоги від 18.12.2023 та в ухвалі від 19.02.2024 повторно зобов`язав позивача надати зазначені докази, позивач зазначену вимогу не виконав та відповідні докази до суду не надав.

Позивач не отримував від відповідача документів, що підтверджують оплату заборгованості за поставлену електричну енергію у серпні 2021 року.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути з останнього не оплачену останнім суму за поставлену електричну енергію в серпні 2021 року у розмірі 61 477, 88 грн, а також за прострочення своєчасної оплати основного боргу позивач просить стягнути пеню у розмірі 4 020, 48 грн, 3% річних у розмірі 18 750, 75 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 153, 55 грн. Окрім цього, позивач просить в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України зазначити в рішенні нарахування 3% річних з 01.12.2021 і до моменту остаточного виконання рішення.

II. Предмет позову та підстави позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього не оплаченої суми за поставлену в серпні 2021 року електричну енергію у розмірі 61 477, 88 грн та за прострочення своєчасної оплати вимагає стягнути пеню, штраф, 3% річних, інфляційні втрати.

Юридичними підставами позову є статті 173, 193, 275, 276 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 629, 714 Цивільного кодексу України, Закон України «Про ринок електричної енергії», Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП (надалі - ПРРЕЕ НКРЕКП) №312 від 14.03.2018.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору №131 від 24.04.2019 в частині своєчасної оплати за поставлену електричну енергію в серпні 2021 року.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

В серпні 2021 року на виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачу №131 від 24.04.2019 позивач поставив відповідачу електричну енергію в обсязі 20 391кВт*год на суму 61 477, 88 грн.

Представник відповідача власноручно отримав відповідний рахунок на оплату за поставлену електричну енергію в серпні 2021 року, проте відповідач не сплатив позивачу грошові кошти.

Зазначена сума боргу підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/991/22.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.02.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10А.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи повернення поштового відправлення, ухвала суду від 19.02.2024 були повернути до Господарського суду міста Києва 13.03.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно із частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Також у відповідності до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Окрім цього, в ухвалі від 19.02.2024, суд повідомив відповідача, що у відповідності до статті 6 та статті 42 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 3200-ХІ, що введений в дію 18.10.2023 відповідач зобов`язаний зареєструвати «Електронний кабінет» в ЄСІТС.

Однак, відповідач не виконав обов`язок, який передбачений частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України щодо реєстрації «Електронного кабінету» в ЄСІТС.

Також, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі №910/19811/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач правом на подання відзиву в даній справі не скористалися.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи № 910/19811/23, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, втім відзиву або заяви про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем обов`язок по оплаті за поставлену позивачем електричну енергію в серпні 2021 року?

- чи правомірно позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

(1) Щодо основного боргу.

Договір, укладений між сторонами, є договором енергопостачання, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання § 3 Глави 30 Господарського кодексу України, § 5 Глави 54 Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (частина 1 стаття 275 Господарського кодексу України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 1-2 стаття 714 Цивільного кодексу України).

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" (абзац 2 частина 1 стаття 275 Господарського кодексу України).

Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про постачання електричної енергії споживачу (пункт 14 частина 1 стаття 4 Закон України «Про ринок електричної енергії»).

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами (частина 2 стаття 56 Закон України «Про ринок електричної енергії»).

Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу (частина 7 стаття 56 Закон України «Про ринок електричної енергії»).

Споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання (пункт 84 частина 1 стаття 1 Закон України «Про ринок електричної енергії»).

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку (частина 6 стаття 56 Закон України «Про ринок електричної енергії»).

Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача за заявою-приєднання до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, розміщеної на офіційному вебсайті електропостачальника. Заява-приєднання подається споживачем у випадку приєднання до умов розміщеної на офіційному вебсайті електропостачальника комерційної пропозиції. Споживач перед укладенням договору про постачання електричної енергії має обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві-приєднані до умов договору постачання електричної енергії споживачу. Така комерційна пропозиція є невід`ємним додатком до договору (пункт 3.1.7., 3.2.10. ПРРЕЕ НКРЕКП №312 від 14.03.2018).

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач на підставі заяви-приєднання приєднався до договору про постачання електричної енергії та комерційної пропозиції №5, який є додатком №2 до договору, таким чином, 24.04.2019 між сторонами у справі укладений договір про постачання електричної енергії №131 від 24.04.2019, за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Додатковою угодою №5 внесено зміни до договору №131 від 24.04.2019, зокрема, додаток №2 до договору викладений в новій редакції та має нову назву - Комерційна пропозиція «Стандарт Б».

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (пункт 3.1.8. ПРРЕЕ НКРЕКП №312 від 14.03.2018).

В заяві-приєднанні зазначено, що початком постачання є 01.04.2019, що в свою чергу узгоджується з пунктом 3.1. договору №131 від 24.04.2019.

За таких обставин, позивач з 01.04.2019 здійснював поставку електричної енергії споживачу, а споживач приймав електричну енергію, споживав її та здійснював оплату за спожиту електричну енергію.

В серпні 2021 року позивач постави відповідачу електричну енергію в об`ємі 20 391кВт*год.

Зазначений об`єм підтверджує ПАТ «Запоріжжяобленерго» в листі вих. №007-66/631 від 20.01.2022, копія якого знаходиться в матеріалах справи та в додатку якого вбачається, що дійсно позивач поставив відповідачу електричну енергію в серпні 2021 року в об`ємі 20 391кВт*год.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (частина 6 стаття 276 Господарського кодексу України).

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу (пункт 4.13., 4.14. ПРРЕЕ НКРЕКП №312 від 14.03.2018).

Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору (абзац 4 пункт 4.14. ПРРЕЕ НКРЕКП №312 від 14.03.2018).

Датою отримання платіжного документа вважається, дата вручення, що підтверджується підписом одержувача (споживача або його уповноваженої особи) (пункт 1 абзац 5 пункт 4.14. ПРРЕЕ НКРЕКП №312 від 14.03.2018).

В розділі 7 комерційної пропозиції «Стандарт Б» встановлено, що рахунок на проведення остаточного розрахунку самостійно отримується споживачем до 10 числа місяця (включно), наступного за розрахунковим. Рахунки, виставлені постачальником відповідно до умов цього договору (попередня оплата, остаточний розрахунок, тощо) надаються, уповноваженому представнику споживача під його підпис на екземплярі рахунка, що залишається у постачальника.

Відтак, 10.09.2021 позивач вручив рахунок №132 від 10.09.2021 за постачання електричної енергії в серпні 2021 року уповноваженому представнику відповідача особисто, що підтверджується підписом такої особи в зазначеному рахунку.

Відповідно до пункту 5.4. договору №131 від 24.04.2019, ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

В пункті 2.2. комерційної пропозиції «Стандарт Б» встановлено, що на визначену вартість очікуваного обсягу споживання електричної енергії нараховується 20% ПДВ.

В рахунку №132 від 10.09.2021 за постачання електричної енергії в серпні 2021 року зазначена ціна 51 231, 57 грн та 10 246, 31 грн з ПДВ, тобто в сукупності підлягає оплаті сума у розмірі 61 477, 88 грн.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частина 7 стаття 276 Господарського кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).

Розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів (пункт 4.1. ПРРЕЕ НКРЕКП №312 від 14.03.2018).

Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну (пункт 4.12. ПРРЕЕ НКРЕКП №312 від 14.03.2018).

Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) (пункт 4.19. ПРРЕЕ НКРЕКП №312 від 14.03.2018).

Оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу (пункт 4.21. ПРРЕЕ НКРЕКП №312 від 14.03.2018).

Згідно пункту 5.5. договору №131 від 24.04.2019, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

В Розділі 4 комерційної пропозиції «Стандарт Б» зазначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, який встановлюється з 1 числа розрахункового місяця до останнього числа розрахункового місяця. Оплати електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, в розмірі 100% від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.

Згідно пункту 5.7. договору №131 від 24.04.2019, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може перевищувати 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

В розділі 7 комерційної пропозиції «Стандарт Б» встановлено, що оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше ніж протягом 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.

В рахунку №131 від 10.09.2021 зазначений термін сплати до 17.09.2021.

Послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи (пункт 4.2. ПРРЕЕ НКРЕКП №312 від 14.03.2018).

Датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника або поточний рахунок оператора системи розподілу, відкритий в уповноваженому банку (пункт 4.4. ПРРЕЕ НКРЕКП №312 від 14.03.2018).

Згідно пункту 5.6. договору №131 від 24.04.2019, розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору.

Проте, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання по оплаті спожитої електричної енергії за спірний період (серпень 2021), у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником (позивачем) за спожиту електричну енергію у розмірі 61 477, 88 грн, що також не було спростовано відповідачем.

Електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів (пункт 3 частина 1 стаття 57 Закон України «Про ринок електричної енергії», підпункт 1 пункт 5.2.1. ПРРЕЕ НКРЕКП №312 від 14.03.2018).

Споживач зобов`язаний, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (пункт 1 частина 3 стаття 58 Закон України «Про ринок електричної енергії», підпункт 2 пункт 5.5.5. ПРРЕЕ НКРЕКП №312 від 14.03.2018).

Підпунктом 1 пункту 7.1. договору №131 від 24.04.2019 встановлено, що постачальник має право, отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.

Підпунктом 1 пункту 6.2. договору №131 від 24.04.2019 встановлено, що споживач зобов`язується, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно умовами цього договору.

Відповідач належних та допустимих доказів здійснення оплати позивачу за поставлену електричну енергію в серпні 2021 року по договору №131 від 24.04.2019 у розмірі 61 477, 88 грн або заперечень щодо вищенаведених обставин не надав та іншого матеріали справи не містять.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 стаття 614 Цивільного кодексу України).

Окрім всього вище зазначеного сума заборгованості за поставлену електричну енергію в серпні 2021 року по договору №131 від 24.04.2019 підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/991/22, в якій позивач був визнаним кредитором по відношенню до відповідача на загальну суму 73 360, 76 грн.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 3 стаття 13 та частина 1 стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на все вище зазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за поставлену електричну енергію в серпні 2021 року по договору №131 від 24.04.2019 становить 61 477, 88 грн, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості (основного боргу) з відповідача підлягають задоволенню.

(2) Щодо пені.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 020, 48 грн за період з 18.09.2021 по 31.01.2022

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 статті 343 Господарського кодексу України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»). Аналогічні приписи містяться в частині 2 статті 343 Господарського кодексу України.

За несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором (пункт 4.17. ПРРЕЕ НКРЕКП №312 від 14.03.2018).

Електропостачальник має право на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства (підпункт 8 пункт 5.2.1. ПРРЕЕ НКРЕКП №312 від 14.03.2018).

Згідно пункту 5.8. договору №131 від 24.04.2019, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати по день фактичного розрахунку включно. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Розділом 8 комерційної пропозиції «Стандарт Б» встановлено, що за внесення будь-яких платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання, та 3% річних від суми боргу.

Суд, здійснивши перевірку правильності здійснених позивачем розрахунку пені зазначає, що він є арифметично правильним, а тому позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 4 020, 48 грн підлягає задоволенню.

(3) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач в прохальній частині позову просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 18 750, 75 грн за період прострочення з 18.09.2021 по 18.12.2023 та інфляційні втрати у розмірі 4 153, 55 грн за період прострочення з 01.10.2021 по 30.11.2023.

Проте, як вбачається з наданих до позовної заяви розрахунків, позивач нараховує 3% річних у розмірі 4 153, 55 грн за період з 18.09.2021 по 18.12.2023, а інфляційні втрати у розмірі 18 750, 75 грн за період з 01.10.2021 по 30.11.2023.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Також в розділі 8 комерційної пропозиції «Стандарт Б» обумовлена можливість нарахування 3% річних від суми боргу протягом періоду прострочення зобов`язання.

Суд здійснив перевірку правильності здійснення позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат зазначає, що розрахунок позивача є арифметично правильним, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню в сумах, які зазначені в наданих позивачем розрахунках.

(4) Щодо застосування частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач також просить зазначити в рішенні суд органу (особі), що буде виконувати рішення суду, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 61 477, 88 грн починаючи з 01.12.2023 і до моменту остаточного виконання рішення суду.

Суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу (частина 10 стаття 238 Господарського процесуального кодексу України).

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 стаття 2 Господарського процесуального кодексу України).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина 1, 2 стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосування частини 10 статті 238 Господарського кодексу України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності повторно звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів та пені, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Проте, суд застосовує частину 10 статті 238 Господарського кодексу України в рішенні не з 01.12.2023, як про це просить позивач, а з 19.12.2023, оскільки в позові позивач безпосередньо заявив вимогу щодо стягнення 3% річних з 18.10.2022 по 18.12.2023, тобто позивач повторно просить здійснювати нарахування 3% річних за період, який розглядався в даному позові.

Судом також встановлено, що в мотивувальній частині позову, позивач зазначає, що розрахунок необхідно розпочинати саме з 19.12.2023, а не з 01.12.2023, як позивач просить в прохальній частині позову.

Відтак, суд вважає за необхідне зазначити в рішенні про нарахування 3 % річних з 19.12.2023 і до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу.

VI. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестконсалтинг» про стягнення 88 402, 66 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестконсалтинг» (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10А; ідентифікаційний код: 34186468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35; ідентифікаційний код: 42093239) суму основного боргу у розмірі 61 477 (шістдесят одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн 88 коп., пеню у розмірі 4 020 (чотири тисячі двадцять) грн 48 коп., 3% річних у розмірі 4 153 (чотири тисячі сто п`ятдесят три) грн 55 коп., інфляційні втрати у розмірі 18 750 (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн 75 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, про нараховування 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - сума непогашеної заборгованості (61 477, 88 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість за період з 19.12.2023 і до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу (61 477, 88 грн) і стягнути отриману суму 3 % річних з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестконсалтинг» (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10А; ідентифікаційний код: 34186468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35; ідентифікаційний код: 42093239).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких